Універсальна і керована. На що здатна нова українська ракета Р-10

Як стверджують розробники, нова ракета наводиться на ціль лазерним променем з супроводом мети в автоматичному режимі і призначена для ураження нерухомих і рухомих броньованих об'єктів з динамічним захистом, невеликих кораблів і катерів, а також повітряних маломаневренных цілей.

Зараз вона представлена у двох варіантах - у вигляді протитанкової Р-10-До з тандемною кумулятивною бойовою частиною у складі вертолітного комплексу і зенітної Р-10-ОФ з осколково-фугасної бойовою частиною.

Якщо судити з представлених характеристик, то при загальній масі в 38 кілограм її максимальна дальність стрільби - 10 000 метрів. Причому найбільший інтерес представляє саме зенітний варіант, так як раніше "Промінь" не займався ракетами цього класу.

Насамперед зазначимо, що використання лазерного наведення дозволяє відмовитися від розробки головки самонаведення і дуже сильно здешевлює сам проект. Такий принцип не новий - він використовується дуже давно у світовій практиці. Типовий приклад - шведський ПЗРК RBS-70 або російський комплекс ЗРК ближньої дії "Сосна". При цьому зазначимо, що на початковому етапі обов'язково повинен бути стійкий радиокомандный канал, а наведення по лазеру використовується тільки на кінцевому етапі.

Однак такі ракети мають досить серйозні недоліки у порівнянні з ракетами, які створені за принципом "вистрілив і забув" (той же американський "Джевелин"). Наведення таких ракет менш точне, причому чим більше відстань, тим гірше точність, оскільки прицільний блок знаходиться на землі (або на вертольоті).

Також не можна не відзначити, що ракети з наведенням по променю вимагають більшого об'єму передстартової підготовки, їм необхідний більш важкий і складний блок наведення.

Однак є й очевидна перевага: такі ракети можуть застосовуватися в пасивному режимі, що робить практично неможливими атаки противорадиолокационными ракетами або іншими засобами протидії. А в умовах повної переваги противника в повітрі це якість є однією з умов ефективного застосування такого зенітно-ракетного комплексу.

Що стосується найближчого майбутнього, то очевидно, що ракета - це всього лише перший крок у створенні вітчизняного мобільного зенітно-ракетного комплексу ближнього радіусу дії на заміну "Стріли-10". При цьому його можливості будуть залежати насамперед від можливостей оптико-електронної системи, яка повинна забезпечувати виявлення, автоматичний захоплення, супровід, а також вимірювання кутових координат і дальності цілі.

Розглядати протитанковий варіант комплексу досить складно, так як наведення по променю вимагає сталого контакту оператора з метою. А в умовах щільного насичення поля бою зенітними засобами зайві секунди в зоні ураження досить критичні для екіпажу вертольота.

Зате ракета Р-10-До просто відмінна зброя для безпілотника: потужне, надійне і що найголовніше - недороге. Тому не буде нічого дивного, якщо її отримають ті ж турецькі Bayraktar TB2 або інші перспективні апарати вітчизняної або спільної розробки. Тим більше що всі компоненти ракети - вітчизняного виробництва, і наша країна в цьому плані не залежить від поставок комплектуючих з-за кордону.

В цілому ж говорити, що на даний момент представлений тільки дослідний зразок, який в майбутньому може стати основою для розробки як вертолітного протитанкового комплексу, так і зенітного. Однак говорити про якісь конкретні результати (а тим більше про експортні перспективи) поки дуже рано. Попереду ще конкретні випробування "в полі", відпрацювання системи наведення і ще багато чого.

Проте вже зараз зрозуміло, що українська ракета буде набагато дешевше своїх конкурентів і цілком може бути цікава багатьом країнам - насамперед традиційним покупцям української зброї.

Тим більше що "Промінь" постійно збільшує кількість і якість експортних поставок. Так, за далеко неповними даними за 2014-2018 рр.., іноземним замовникам було поставлено близько 5 тисяч ракет. І географія тут дуже велика - від Алжиру до Казахстану, з особливим упором на Саудівську Аравію, яка нині є найбільшим одержувачем наших протитанкових ракет.

Великим плюсом для підприємства стали і закупівлі за Державним оборонним замовленням. Загальні обсяги невідомі, але тільки ракет для "Стугна-П" ЗСУ отримали близько 4 тисяч одиниць, і це не рахуючи пускових установок ракет для комплексів "Корсар". Окремо стоять поставки вертолітних "Бар'єр-В", які припускають запускати з борту модернізованих Мі-8МСБ-В. А є ще морські варіанти, якими озброєні бронекатери типу "Гюрза-М".

Зазначимо також, що протитанкові ракети є не єдиним напрямом для КБ "Луч". По суті, це підприємство є основним розробником вітчизняного високоточної зброї, включаючи вже прийняті на озброєння 300-мм коригована ракети "Вільха" і крилаті ракети "Нептун", які активно випробовуються і судячи з бадьорим висловлювань керівництва будуть прийняті на озброєння ЗСУ в наступному році.

В цілому ж можна говорити, що розвиток такого напрямку, як створення і виробництво протитанкових комплексів та ракет до них є флагманом вітчизняної військової промисловості. Фактично протягом останніх пари років саме експорт цієї продукції став основним у структурі нашого експорту. І це дозволило виробникові зосередитися не тільки на розгортання серійного виробництва, але і вкладати гроші у перспективні зразки. І результат цього ми вже бачимо наявності.