У передчутті виборів. Коли Гончарук та Шабунін перестануть приховувати свій союз

Бенефіціари партії "Голос", схоже, вже підшукали іншу кошик для яєць
Кадр з відео

В повітрі пахне достроковими виборами. Про це свідчать не тільки поглиблення тріщини всередині правлячої партії "Слуга народу", але і прискорене накопичення нових політпроектів.

Один з них вже заслуговує пильної уваги, бо в ньому беруть участь досить відомі особи, за якими стоять дуже великі гравці. У політичній тусовці цю знову створювану партію називають по-різному - наприклад, "партія соросят" або "партія дітей капітана Гранта". Ми ж будемо називати її по прізвищах двох головних потенційних лідерів: партія Гончарука - Шабуніна, скорочено ПГШ.

Приводом для сплеску розмов про цієї партії стало недавнє відео, оприлюднене проектом "Правовий контроль". На відео колишній прем'єр-міністр України Олексій Гончарук та голова правління громадської організації "Центр протидії корупції" (ЦПК) Віталій Шабунін удвох прогулюються по безлюдній набережній Дніпра в Києві. Автори відео підкреслюють, що Гончарук та Шабунін порушують норми карантину, оскільки не використовують маски в громадських місцях, і що Гончарук, коли побачив камеру, намагався її вирвати у журналіста. Але більш цікаво інше: щоб обговорити свій майбутній політпроект, Гончарук і Шабунін не потребували ні в якому третьому партнера - вони про все можуть домовитися удвох.

Насправді, проект ПГШ як угруповання так званих "соросят" і "грантоїдів" має дві головні складові. Одна - це ті "соросята" і "грантоїди", які отримали крісла в органах влади (в уряді, в парламентській фракції "слуг народу" або в інших владних структурах) після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах. Не будемо тут їх перераховувати, оскільки два місяці назад ми вже привели докладний список з 20 тогочасних діячів Зе-влади, яких з більшою чи меншою впевненістю можна зарахувати до цього угруповання. Першим у цьому списку стояв, звичайно ж, тодішній прем'єр Гончарук.

Друга головна складова проекту ПГШ - це ті "соросята" і "грантоїди", які після перемоги Зеленського крісел у владі не отримали. В основному вони залишилися громадськими діячами, як той же Шабунін. Деякі инфильтровались в парламент, але не в складі "слуг народу", а за списком партії "Голос" (наприклад, колишня член правління ЦПК Олександра Устінова і колишній голова правління "Transparency International Україна" Ярослав Юрчишин). У перші дев'ять місяців президентства Зеленського вони старанно уникали критики Зе-влади. І не приховували своїх симпатій до уряду Гончарука. Але ось після відставки Гончарука відновили бурхливу публічну активність. І явним лідером серед них показує себе саме Шабунін.

Зрозуміло, назвати ПГШ особистим проектом цих двох персонажів - Гончарука та Шабуніна - можна лише з дуже великою натяжкою. Самі вони організувати повноцінну партію (або навіть хоча б її видимість) не здатні. Для цього у них немає ні досвіду, ні авторитету, ні ресурсів. Але все це є у більш солідних діячів, які за ними стоять. Не стверджуючи нічого категорично, назвемо двох великих українських гравців, які найбільш тісно асоціюються як з ідеєю ПГШ, так і з інтересами Джорджа Сороса. Це Віктор Пінчук і Томаш Фіала.

На минулих парламентських виборах і Пінчука, і Фіалу називали в числі основних спонсорів партії "Голос". Медіаресурси Пінчука і Фіали теж максимально активно підтримували цю партію. Проте зараз всі соціологи, меряющие партійні рейтинги, впевнено говорять про те, що у випадку дострокових виборів до Верховної Ради "Голос" не подолає 5%-ний бар'єр. І це означає, що бенефіціарам цій партії треба шукати іншу кошик для яєць.

Те, що у них народився проект ПГШ, це, звичайно, не свідчить про те, що Гончарук та Шабунін особливо цінні кадри. Просто, як кажуть, на безриб'ї і рак риба. З тим же успіхом на політичному безриб'ї і Гончарук порядна професіонал, і Шабунін чесний активіст. Через брак кращого доводиться працювати з тими кадрами, які є.

А спонсорам потрібен саме цей набір для свого нового політпроекту: половина - порядні професіонали, половина - чесні активісти. Завдання тих, хто буде значитися професіоналами, - демонструвати здатність вивести Україну з того становища, в якому вона виявиться до початку передвиборної кампанії. Зокрема, показувати уміння домовлятися з МВФ і приваблювати західних інвесторів. Завдання тих, хто буде значитися активістами, - демонструвати "нові обличчя", привабливі для виборців, і проголошувати красиві гасла, які тільки взбредут в голову.

Підтвердженням "порядного професіоналізму" Гончарука, по ідеї, повинні служити півроку його прем'єрства. Напевно, ми почуємо ще багато душевних розповідей про нібито "самому кращому в історії України уряді", яке, мовляв, "стало жертвою змови олігархів". Автори подібних оповідань будуть розраховувати (і цілком обгрунтовано, до речі) на коротку пам'ять українських виборців, які після всіх потрясінь, пережитих під час карантину, навряд чи будуть пам'ятати про Гончаруке щось особливо погане.

Однак напевно знайдуться телеканали - наприклад, у Ігоря Коломойського, - які нагадають всякі гидоти про "прем'єра-самокатчике" і його уряді. Це і горезвісні "плівки Гончарука", і провалилися обіцянки "зростання ВВП на 40%", і довгий ігнорування пандемії коронавіруса.

Взагалі, як раз професіонал з Гончарука виявився нікудишній. Головним "досягненням" його уряду стало щомісячне падіння промислового виробництва. Гончарук не запам'ятався ніякими "пряниками" ні для бізнесу, ні для населення. Він не зробив ніяких сильних ходів ні в економіці, ні в політиці. І у нього зовсім немає шансів повторити успіх Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, для яких прем'єрське крісло стало трампліном до президентського. Навіть провести до парламенту свою партію йому дуже проблематично - тому, власне, і виявилося необхідно кликати на підмогу Шабуніна.

Втім, Шабунін, в свою чергу, теж дуже проблемний персонаж. Свою репутацію він міцно зв'язав з репутацією "антикорупціонера" Артема Ситника, котрий примудрився вляпатися у корупційні скандали. Але інших яскравих громадських діячів у спонсорів ПГШ немає.

До речі, Коломойський вже б'є по Шабунину. Днями канал "1+1" випустив цілу передачу "Супер-скандал з американськими мільйонами" про те, як Шабунін з партнерами нібито "розпиляли $143 млн, виділених на допомогу Україні урядом США". При цьому "1+1" використовує проти Шабуніна рівно ті ж методи маніпуляцій, які звик використовувати сам Шабунін.

Поки що партія Гончарука - Шабуніна виглядає навіть менш перспективним проектом, ніж партія "Голос". Та й спонсори ПГШ, судячи з усього, великих ілюзій щодо цього свого проекту не живлять і сильно витрачатися на нього не хочуть.

Мабуть, цей проект буде підтримуватися в малобюджетному варіанті, поки не з'ясується напевно, що дострокові вибори в парламент будуть. Так що якщо раптом Гончарук та Шабунін почнуть потужно піаритися в деяких популярних медіа, - це можна буде розцінювати як сигнал, що час розпуску парламенту і оголошення виборів вже настав.