Серйозна жарт. Навіщо В'ятрович заговорив про президентські амбіції
"Є у мене амбіції стати президентом? Ні, у мене зараз немає таких амбіцій. Але я не виключаю, що вони можуть з'явитися", - таке двозначне три крапки поставив у своєму свіжому інтерв'ю директор Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Володимир В'ятрович. Можливо, він просто пожартував, тим більше що журналістка видання "СВІТ", яка взяла інтерв'ю, спеціально вказала в дужках, що, мовляв, на цих словах В'ятрович сміється. Втім, як відомо, в кожному жарті є тільки частка жарту.
До речі, глава УІНП сам підвів розмову до даної фрази, перед цим заявивши, що для реалізації таких власних мегапроектів, як, наприклад, створення в Києві на схилах Дніпра Національного пантеону видатних українців, "можу спробувати зробити це з якихось інших позицій в цій державі". А також чітко висловив свою думку про відсутність іншого способу змінити владу, крім як зайти в неї, і покартав більшість нинішніх українських політиків за те, що вони йдуть за натовпом, замість того щоб вести за собою людей.
Одночасно В'ятрович висловився критично щодо як нинішньої влади, так і опонують їй націоналістів. У першій, мовляв, засіло безліч кон'юнктурників, які працювали на колишній режим і тільки і чекають якихось можливостей для реваншу. Другі ж, за його враженням, часто роблять хороші паси російським пропагандистам, вправляючись у антисемітської риторики, то водячи хороводи навколо тієї ж дивізії "Галичина". Зате В'ятрович, за його зізнанням, не піддається кон'юнктурі - він сам намагається її створювати. При цьому особливо акцентуючи на тому, що українці мають в історії достатньо своїх героїчних сторінок, тому абсолютно не потребують того, щоб захоплюватися сторінками нашого колоніального минулого.
Одним словом, у директора УІНП вийшов мало не програмний маніфест, і це в інтерв'ю, де інформприводом були всього лише обставини, пов'язані з українськими особливостями 8 і 9 травня нинішнього року. В'ятрович дійсно не упустив надану йому можливість для позиціонування себе як політичної альтернативи широкого спектру діючих гравців. І, якщо перефразувати лідера Празької весни Олександра Дубчека, вийшов цілком респектабельний "націоналізм з людським обличчям", з яким дійсно можна знайти перспективну електоральну нішу.
З іншого боку, стверджувати про поповнення В'ятровичем списку кандидатів у президенти на виборах-2019 все ж зарано - він як професійний історик не може не знати, що раптово і без відповідного ресурсу ніхто так просто і швидко "не злітає". Тому це більше скидається на своєрідну пробу пера на майбутнє і промацування грунту в очікуванні "зворотного зв'язку" від якихось політичних сил, які цілком можуть зацікавитися заявленими амбіціями В'ятровича, але вже в підготовці до парламентських виборів-2019. Зрештою, навіть якщо це і справді була всього лише жарт з боку голови УІНП, то вона змусила реально напружитися як мінімум багатьох діючих українських політиків праворадикального спрямування. І, насамперед, "Свободу" Олега Тягнибока та "Національний корпус" Андрія Білецького, повірили у встановленні своєї монополії на вузькому націоналістичному фланзі.