Шлях в нікуди. Чи наважиться Садовий на політичне самогубство

Чергова заява Андрія Садового про намір більше не балотуватися в мери Львова зовсім не означає, що лідер "Самопомочі" остаточно позбувся від мук вибору
Фото: samopomich.ua

Тим більше що й сам Садовий не надто поспішає остаточно палити всі мости.

В черговий раз висловитися про своє політичне майбутнє Андрію Івановичу, який не так давно знявся з президентських виборів на користь колеги по опозиційному табору Анатолія Гриценка, довелося в інтерв'ю одному з телеканалів. На пряме запитання, чи має він намір претендувати в четвертий раз на крісло львівського міського голови, Садовий досить чітко відповів: "Ні", причому два рази. "Ні, ні, — заявив він. — Знаєте, закінчується моя каденція, це вже третя каденція — 13 років міським головою".

Проте вже через хвилину лідер "Самопомочі" виявився не настільки категоричний, поетично зазначивши, що він в першу чергу вибрав для себе "бути гідною людиною" і передбачати щось наперед в українській політиці — "невдячне заняття". Пообіцявши в той же час не дати криміналітету залізти до Львова".

На цьому тлі слова Садового, що він хоче, щоб на його місце у Львів "приходили більш молоді, мудрі, талановиті, більш успішні люди", яких він буде "максимально підтримувати", сприймаються швидше як бажання, а не як рішучий намір передати владу в місті молодому і талановитому наступникові.

В цілому ж Садовий після рішення знятися з президентських виборів залишається в ситуації витязя на роздоріжжі, і жодна з відкритих перед ним доріг не обіцяє йому безхмарного майбутнього.

В першу чергу це пов'язано з більш ніж скромним президентських рейтингом Садового, який коливається в межах статистичної похибки соціологів, які дають йому від 2,5 до 4% підтримки. Причому остання цифра фігурує тільки в результатах, відверто благоволящих львівському меру соціологів.

При такому рівні підтримки самостійно провести в парламент "Самопоміч" — завдання для Садового майже нездійсненне. Тому немає нічого дивного в тому, що Андрій Іванович явно націлився потрапити у Верховну Раду на плечах Анатолія Гриценка, але і такий маневр не гарантує йому успіх. У 2014 р. Гриценко вже пролітав повз парламенту, незважаючи на свій відносно непоганий результат на президентських виборах, і немає ніякої гарантії, що подібне не повториться в 2019-м. Явка на парламентських виборах традиційно нижче, ніж на президентських, так і не факт, що нинішні виборці Гриценко не розчаруються в ньому після п'ятого місця на президентських виборах, яке цілком можливо.

Що ж стосується бажання Садового передати владу у Львові комусь молодому і перспективному, то такого умовного приймача Садовий за 13 років мерства собі не підготував. Таким міг би стати колишній заступник Садового у львівській мерії Олег Синютка, але, так і не реалізувавши себе повністю в команді мера, той опинився в кріслі губернатора Львівщини і, як результат, одним з головних політичних супротивників Садового.

В цілому ж в разі відходу Садового нікого з "молодих і талановитих", кого Андрій Іванович міг би "підтримувати", зберігаючи свій вплив в місті, просто не буде. Найбільші шанси зайняти його крісло будуть у того ж Синютки або у "свободівця" Руслана Кошулинського. Останнє, однак, буде сильно залежати від результатів президентських виборів.

Зрозуміло, заявляти про бажання залишити Львів Садового змушують в тому числі і об'єктивні обставини. Незважаючи на те що останні вибори він виграв досить впевнено, він не може не розуміти, що від нього в місті могли просто втомитися за 13 років. Та й сміттєвий колапс навряд чи позитивно позначився на його образі. Так що, з одного боку, обставини диктують Садовому необхідність залишати Львів, але при цьому йти йому доведеться в нікуди. Адже для нього поки немає ніяких гарантій навіть на власну невелику фракцію в парламенті.

У кращому випадку в парламент Садовий прийде в якості другого номера в списку Гриценко, що для мера міста — майже мільйонника не надто багато. З Гриценко, звичайно, можна буде потім розійтися і стати главою особистої парламентської групи з десятка депутатів, що для Садового навіть у його нинішньому статусі схоже політичному самогубству.

На щастя Садового, парламентські вибори в 2019 р., а наступні мерські у Львові в 2020-му, і скільки б він не заявляв про відсутність наміру в четвертий раз балотуватися на пост міського голови, йому доведеться тримати в розумі Львів як запасний аеродром на випадок невдачі на виборах у Раду. І якщо, восени 2019-го у подружжя Садового з Гриценко нічого пристойного не вигорить, то йому не залишиться нічого іншого, крім як "не давати криміналітету лізти до Львова" і спробувати в четвертий раз балотуватися в мери.