Військовий інтернет. Чому Міноборони стурбований введенням 5G в Україні
І впровадження нових технологій 3G, 4G і тепер ось 5G натикається на протидію військового відомства.
Інакше складно оцінити заяву заступника директора департаменту телекомунікацій та використання радіочастотного ресурсу Держспецзв'язку Олега Майорникова, який відповідає за впровадження нового стандарту 5G в Україні. За його словами, Міністерство оборони України запросило проведення науково-дослідної роботи в плані спільного використання радіочастот під 5G.
Фактично це означає зупинення робіт, так як додаткове фінансування не закладено у бюджетному запиті, а без цього рухатися далі не можна.
Справа в тому, що на всьому пострадянському просторі, як це повелося з часів СРСР, для цивільних потреб частоти виділяються на вторинній основі. Тому кожен раз, коли виділяють діапазон під мобільні мережі, військові повинні погоджувати їх. І тут, як завжди, виявляється, що ще в "кошлаті" сімдесяті певний діапазон був "застолблен" при запуску, наприклад, супутникового зв'язку.
І не важливо, що супутник вже років 20 як згорів в атмосфері і нічого натомість не планується. Не важливо, що зараз нову систему можна при бажанні і наявності коштів побудувати на іншій елементній базі й у зовсім іншому діапазоні. За документами вона існує, на неї оформлена частота, і, поки генерал ці документи не оформить належним чином, частота зайнята "для оборони країни".
Зате гроші за це можна отримати з інтересантів (або бюджету) досить вагомі, тому при будь-якому зручному випадку військові до кінця впираються зміни порядку і пропонованого проведення інвентаризації частот. До речі, саме цей процес ми і спостерігаємо буквально на наших очах.
Варто нагадати, що спектр частот для 5G включає частоти 28 ГГц, 37 ГГц і 39 ГГц, тоді як технології 4G використовували смуги частот максимально до 20 ГГц. Це означає, що, наприклад, завантажувати фільми якістю "Full HD" користувачі зможуть за лічені секунди.
При цьому мережа відносно нова - вперше мережа 5G не заробила в тестовому режимі лише з 1 жовтня 2018 р., коли американський оператор Verizon запустив комерційну мережу, доступну жителям Х'юстона, Індіанаполіса, Лос-Анджелеса і Сакраменто.
Причому вже на сьогодні ряд фахівців стверджують, що мережа має цілий ряд дірок в системі безпеки. Так, портал повідомляє InformationWeek, що команда дослідників з Швейцарії, Франції і Великобританії виявила проблеми з протоколом безпеки 5G, відомим як Authentication and Key Agreement (AKA).
Той тип AKA, який пов'язаний з 5G, повинен гарантувати, що пристрій і мережа 5G здатні аутентифікувати один одного, підтримуючи конфіденційний обмін даними і зберігаючи в таємниці ідентичність та місцезнаходження користувача. Проте дослідники стверджують, що в нинішньому вигляді AKA не може виконувати цих функцій, оскільки викладені в ньому вимоги недостатньо точні. Тому можливо досить просте виявлення місцезнаходження телефону в певному районі, хоча і без розкриття ідентичності власника.
Дослідження ще однієї компанії - Ericsson - показують, що до 2023 р. може з'явитися 3,5 млрд пристроїв, які будуть використовувати мережу 5G., і така просто величезна мережа може представляти собою поле для все більш поширених атак завдяки своїй високій швидкості, що автоматично збільшує кількість доступних об'єктів атаки. Неважко уявити собі, чим може обернутися, наприклад, масована DDoS-атака на підприємство, що використовує сенсори, підключені до мережі 5G.
Вчені вже говорять також про новому програмному забезпеченні, яке дозволить пристроям з 5G працювати без Wi-Fi, що робить їх подібними смартфонів з тарифними планами на мобільний зв'язок. Але в цьому випадку хакери можуть атакувати SIM-карти і приводити їх у непридатність.
Також з'явиться можливість при хакерській атаці SIM-карт поширювати шкідливий код за допомогою текстових повідомлень. У будь-якому разі очевидно, що можливості, які надає 5G, можуть сприяти зусиллям хакерів з організації все більш руйнівних атак з використанням як вже відомих, так і зовсім нових методів.
У військовому сенсі така потужна і продуктивна мережа може нести великі проблеми для безпеки держави. Характерний приклад - випадок у січні 2018 р., коли в Інтернеті з'явилася карта з пересуваннями користувачів фітнес-трекерів, на якій журналісти простежили маршрути солдатів на американських військових базах і секретних об'єктах. На ній можна було детально розглянути, наприклад, розташування об'єктів на американській базі в афганському Кандагарі або місце розташування бази сил спеціальних операцій США в сахельскій савані в Африці.
До речі, у цьому зв'язку виникає і ще одне цікаве питання: чи є в Україні таке поняття як "військовий інтернет"? У більшості армій розвинених країн світу існує така транспортна мережа зв'язку, яка не має точок обміну трафіком, що зв'язують її з Всесвітньою павутиною. Головний принцип такої мережі - це зберігання всієї важливої інформації на серверах Міноборони і швидкісна передача практично будь-якого обсягу інформації на всій території країни.
Цілком ймовірно, якась мережа збереглася, проте оновлюється вона нині - невідомо. Зрозуміло, що це надсекретна інформація, проте, наприклад, та ж Служба безпеки України час від часу звітує про створення подібної мережі.
Цілком ймовірно, наші військові використовують якісь кошти, отримані від США на зміцнення кібербезпеки. Адже тільки в 2018 р. на ці цілі американці надали допомоги на $10 млн. І цей напрям співпраці для нас досить важливо і, сподіваємося, буде розвиватися і далі.
