Чарівний ящик. Хто з кандидатів у президенти переможе в битві за телевізор

Українська політика робиться не тільки на Банковій і Грушевського
Фото: УНІАН

В Україні вирішальний вплив на результат президентських виборів надають не красиві програми кандидатів, яких ніхто не читає, не кількість білбордів, на які не завжди звертають увагу, і не армії роботів в інтернеті, які чує далеко не вирішальна частина виборців. Головна зброя агітації - це телевізор, і розраховувати на перемогу може лише той кандидат у президенти, хто забезпечить собі лояльність найпопулярніших каналів країни або хоча б їх частини.

"ДС" вже не раз писала, що чинному президенту Петру Порошенку необхідно забезпечити собі лояльність хоча б двох з чотирьох груп телеканалів, контрольованих різними олігархами. Зараз, коли до першого туру залишаються лічені дні-саме час подивитися, наскільки главі держави вдалося вирішити цю задачу.

У першу чергу варто нагадати, що Порошенко має і власним медіаресурсом в особі інформаційного "5 каналу", з яким, треба зізнатися, за п'ять років президентства Петра Олексійовича не відбулося жодних позитивних змін. За визначенням найбільш лояльний до Порошенко канал вже давно не вражає своїми рейтингами, а тому на загальну інформаційну картину в країні впливає незначно. Теж саме можна сказати і про головному державному каналі "UA:Суспільне", він же колишній "УТ-1", з тією лише різницею, що крім низького рейтингу канал під керівництвом Зураба Аласанії помітно "деполітизувався". Це вилилося у відверту нелояльність до чинного президента і спровокувало кілька скандалів, таких як, наприклад, з рішенням не транслювати хресний хід УПЦ КП і УАПЦ з нагоди 1030-річчя хрещення Русі.

Залишається лише констатувати, що в тих випадках, де Порошенко мав всі можливості забезпечити собі максимально ефективну медійну підтримку (влити гроші в "5 канал", щоб підняти його популярність, і використовувати адмінресурс, щоб примусити до лояльності "UA:Суспільне"), президент їх не використав. Втім, був створений новий информканал "Прямий", більш ніж лояльний до чинної влади, який відносно успішно стартував, але все ж поки що не дотягує по рейтингах до прямих конкурентів - "112" і NewsOne.

Що ж стосується великих груп телеканалів, то тут для Порошенка все далеко не райдужна, але і не катастрофічно погано. Відверто проти Петра Олексійовича працюють тільки канали Ігоря Коломойського. На політичному ток-шоу "Право на владу" на "1+1", наприклад, створена досить зручний майданчик для критики чинного президента, в якій крім Юлії Тимошенко та Олександра Шевченко - кандидатів, так або інакше пов'язаних з власником каналу, частими гостями є також Анатолій Гриценко і ряд інших рейтингом поменше, які спільно мають можливість нападати на Порошенка. Що стосується Володимира Зеленського - головного кандидата від Коломойського, то його політичні ефіри пускають вкрай рідко через явних проблем з риторикою, що, втім, реалізації завдання топити Порошенко ніяк не заважає.

Канали Віктора Пінчука (ICTV, СТБ, "Новий" та ін) хоча явно Порошенко і не підтримують, але намагаються дотримуватися політичний нейтралітет, подаючи інформацію про кандидатів більш-менш збалансовано, врівноважуючи сюжети про опозицію позитивними сюжетами про владу.

Канали групи "Україна" Ріната Ахметова також дотримуються нейтралітету, навіть з невеликим ухилом в лояльність до чинної влади. У Ахметова є свій кандидат - Юрій Вілкул, є свій головний об'єкт для критики - його прямий конкурент на проросійському полі Юрій Бойко, і немає особливих підстав допомагати ні Тимошенко, ні Гриценко, ні Зеленському, ні кому б то не було.

Що стосується групи телеканалів на чолі з "Інтером", що належить Сергію Льовочкіну і Дмитру Фірташу, то вони теж в цілому дотримуються нейтралітету, але з деяким ухилом в критичність по відношенню до влади. В цілому у мовленні "Інтера" позитивні сюжети з президентом перемежовуються з сюжетами про Тимошенко, Ляшко і інших кандидатів, а головний акцент все ж зроблено на власному кандидата Юрія Бойка, якого в новинах набагато більше. При цьому канал не ігнорує явно антипрезидентські акції, показуючи, наприклад, прес-конференцію Андрія Білецького, присвячену мітингу з вимогою "покарати Свинарчуков". Ну і не можна не відзначити відверто проросійський і совковий характер розважального контенту на "Інтері", який, незважаючи на всі штурми у виконанні того ж Білецького та активістів "Нацкорпуса", нікуди з каналу не подівся.

Окремо варто відзначити інформаційні канали "112" і NewsOne, які зараз належать союзнику Льовочкіна і Рабиновича Віктору Медведчуку. Їх охоплення, звичайно, не дотягує до головних каналів країни, але вони все ж найбільш рейтингові з інформаційних і свій вплив на політичний порядок денний мають. Тут також щодо головних учасників перегонів дотримується відносний нейтралітет. Канали відверто піарять Бойко і самого Медведчука, але, за великим рахунком, ігнорують Тимошенко, а новини з Порошенком подають в сухий паркетної манері. Не потрібно забувати, що стосовно цих двох каналів ще в жовтні минулого року було прийнято постанову Верховної Ради про санкції за ретрансляцію російської пропаганди. Постанова ця, нагадаємо, мав рекомендаційний характер і давало підставу РНБО прийняти рішення про санкції, яке можна було б ввести указом президента.

Тобто в руках у Порошенка є інструмент, який він може використати проти каналів Медведчука в будь-який зручний момент і, мабуть, саме цим пояснюється те, що вони проти президента не працюють.

Таким чином, на цих виборах вимальовується досить унікальна ситуація. З чотирьох основних груп каналів тільки "1+1" відкрито працює в інтересах двох опозиційних кандидатів з трійки лідерів перегонів. При цьому ні один з головних каналів не працює відверто на діючу владу. Тобто Порошенко вдалося лише частково виконати завдання з примусу каналів до лояльності у форматі нейтральності трьох каналів з чотирьох.

Працює такий нейтралітет на користь Порошенка? Скоріше ні. Візьмемо для прикладу останнє розслідування Дениса Бігуса про фінансування Тимошенко збіглим олігархом Олександром Онищенком. Незважаючи на всю скандальність і привабливість теми, жоден з нейтральних каналів це розслідування особливо не зазначив, мабуть, порахувавши, що дискредитуючий Тимошенко сюжет за тиждень до виборів не зовсім узгоджується з принципом нейтралітету. У той же час розслідування Бігуса про корупції в оборонній сфері так чи інакше висвітлювали всі умовно нейтральні канали - замовкнути таку резонансну тему вони вже не могли. Ось і виходить, що нейтральність відіграє все ж проти Порошенка як мінімум тому, що немає ніякої противаги деструктивною для президента роботі "Плюсів".

У цьому зв'язку цікаво припустити, якою буде політика телеканалів після першого туру виборів. Якщо "Плюси" продовжать працювати в тому ж дусі - з трьох претендентів на вихід у другий тур двом Коломойський симпатизує - то для решти дотримуватися нейтральність на фінішній прямій буде набагато складніше. Бойко і Вілкул, яких підтримують відповідно "Інтер" і "Україна", напевно зійдуть з гонки, а два, що залишилися кандидата в три останні тижні кампанії явно спробують використати всі засоби для отримання переваги в медіа і будуть готові на багато що заради лояльності каналів. Так і у олігархів-власників з'являться вагомі причини прийняти більш активну участь у грі.

В такому випадку вирішальними виявляться результати, отримані вийшли в другий тур. Плюс розуміння того, до кого з переможців першого туру перейдуть голоси фінішували третім, четвертим і так далі. Що стосується Порошенка, то домовитися про лояльність нейтральних сьогодні каналів він зможе тільки в тому випадку, якщо його результат у першому турі буде виглядати переконливо для загальної перемоги. При цьому займати перше місце в першому турі не обов'язково, важливо мати за спиною електоральний резерв за рахунок голосів прихильників вибулих.

Враховуючи, що цього разу шанси на вихід у другий тур мають відразу три кандидати, ситуація після першого туру може виявитися дуже заплутаною. У тому випадку, якщо Зеленський, шанси якого на перше місце соціологи оцінюють як найвищі, у другий тур не вийде, то його виборець, швидше за все, у другому турі на вибори взагалі не піде, і фаворитом буде вважатися той, хто з більшою ймовірністю збере голоси виборців Гриценко. Виборцю проросійського Бойко явно буде складно вибирати між Тимошенко і Порошенко, і він також, швидше за все, проігнорує другий тур. В такому випадку буде вважатися фаворитом Тимошенко: її шанси на співпрацю з Гриценко набагато вище, ніж у Порошенка. І саме на боці Юлії Володимирівни будуть симпатії телеканалів.

Якщо ж у другий тур вийдуть Зеленський і Порошенко, то результат виборів буде набагато менш передбачуваним. Зеленський як кандидат, якому явно симпатизує Кремль, може розраховувати на частину голосів Бойко, але з виборцями Гриценко і Тимошенко все під питанням, як під питанням і те, чи вдасться Порошенко зібрати голоси, віддані за Гриценка і Тимошенко. Частина з них можуть проголосувати за Порошенка, щоб не допустити до влади "клоуна Зеленського".

У разі виходу у другий тур Зеленського і Тимошенко ситуація може стати ще менш визначеною, оскільки обох цих кандидатів підтримує Коломойський, значить, йому доведеться вибирати когось одного, що аж ніяк не так просто, як може здатися на перший погляд. Тимошенко - ненадійний союзник, а Зеленський на посаді президента без команди і серйозної підтримки в парламенті може потрапити під чужий вплив, або взагалі бути з'їденим депутатами.

Таким чином, у Порошенка, щоб все-таки отримати підтримку телеканалів перед другим туром і розраховувати на перемогу, є тільки один шлях. Або виграти перший тур, ймовірність чого поки що дуже мала, або зайняти друге місце, але з мінімально можливим відривом.