• USD 27.9
  • EUR 34.1
  • GBP 39.5
Спецпроєкти

"Воля-Д" замість "Шквалу". Чому буксує модернізація українських БМП

Звучать висловлювання генералів про те, що БМП-1 буде на озброєнні ще як мінімум 20 років

Бойова машина піхоти БМП-1 зі встановленим бойовим модулем «Воля-Д»/facebook.com/DylanMalyasov
Бойова машина піхоти БМП-1 зі встановленим бойовим модулем «Воля-Д»/facebook.com/DylanMalyasov
Реклама на dsnews.ua

Однією з проблем вітчизняної військової промисловості є недоведення дуже навіть непоганих проєктів до серійного виробництва, а також те, що їх кількість не переходить у якість. Характерний приклад — бойові модулі для бронетехніки.

На сьогодні світовий досвід свідчить про те, що найдешевший і найефективніший спосіб модернізації застарілої бронетехніки для країн з невеликими оборонними бюджетами — оснащення новими бойовими модулями. Особливо це актуально для України, яка має у своєму розпорядженні достатньо великий парк бойових машин піхоти — БМП-1 і БМП-2.

Однак, незважаючи на велику кількість розробок, жодна з них на сьогодні не влаштовує військових. Розглянемо чергову пропозицію — від компанії «Нова технологія» (дочірнє підприємство «Техімпекса»). Днями вона представила модель бойового модуля «Воля-Д». Причому сам проєкт далеко не новий — минулого року його пропонували Єгипту і Уганді як варіант для модернізації парку БМП цих країн.

Цікаво, що, на відміну від інших українських розробок, всі складові бойового модуля і боєкомплект знаходяться всередині самого модуля над корпусом бойової машини, а робоче місце оператора може знаходитися в будь-якому місці машини. Тобто фактично цей бойовий модуль може управлятися дистанційно.

Озброєння «Волі-Д» досить стандартне: 30-мм гармата ЗТМ-1 з боєкомплектом в 320 снарядів, 7,62-мм кулемет ПКТ з 2 тис. патронів, 20-мм автоматичний гранатомет КАБ-117 зі 116 гранатами, дві пускові установки для ПТРК «Бар'єр» (дві ракети на напрямних, ще дві готові до пуску).

Новий український бойовий модуль «Воля»
Новий український бойовий модуль «Воля»

Тут можна згадати, як півроку тому військові проводили порівняльні випробування бойових модулів для масштабної програми модернізації парку БМП-1. Тоді ЗМІ повідомляли про те, що на полігоні у Гончарівському особисто начальник Генерального штабу Руслан Хомчак спостерігав за роботою п'яти модулів від різних вітчизняних виробників: «Паруса», «Списа», «Шквалу», «Дуплета» (на БМП-2) і «Стилета».

Реклама на dsnews.ua

Результати тих випробувань на сьогодні невідомі, але судячи з того, що в державне оборонне замовлення не включена модернізація БМП-1, а тільки капітальний ремонт, то представлені зразки військових вчергове не вразили. Та й чи могло бути інакше, адже вони здебільшого розроблені 15–20 років тому на тодішньому рівні технологічних можливостей.

Основне озброєння модуля КБА-105 «Шквал» — 30-мм автоматична гармата ЗТМ-1, спарений кулемет КТ-7,62, автоматичний гранатомет АГ-17 і дві пускові установки для ПТРК «Бар'єр». Решта модулів — це тією чи іншою мірою варіації «Шквалу». Так, якщо на «Дуплеті» стоять дві ЗТМ-1, то на «Стилеті» — ЗТМ-2, а на «Вітрилі» зі «Списом» — взагалі КБА-1.

По суті, відрізняються ці модулі тільки складом обладнання та системою управління вогнем (СУО), причому з останньою у нас досить великі проблеми. Справа в тому, що в країні фактично немає якісної сучасної СУО з пристойними тепловізорами. Щодо сучасних у цьому плані можна назвати тільки «Парус», який виробляється серійно і встановлюється на БТР-3 і БТР-4. Останній варіант для БТР-4МВ1 має у своєму складі приціл ОЕП-ВН виробництва Ізюмського приладобудівного заводу, тепловізор і лазерний далекомір.

Зазначимо також, що з усіх українських бойових модулів більш-менш серійно виробляється тільки «Шквал» — саме ними були озброєні БМП-1М від Житомирського бронетанкового заводу. На початку нульових були навіть плани переозброєння як мінімум трьох механізованих бригад ЗСУ. Причому житомиряни на свої власні кошти модернізували 45 машин, проте Міністерство оборони змогло заплатити тільки за 12, а решта 30 пішли на експорт до Грузії (значна частина була захоплена росіянами під час агресії в 2008-му), а три машини були продані в Чад.

Отже, незважаючи на відносно велику кількість розроблених зразків бойових модулів, для програми модернізації БМП-1 і БМП-2 досі нічого не вибрано. А програма вже не просто дозріла, а й перезріла. Адже після втрат під час окупації Криму та бойових дій на Донбасі Україна була змушена не тільки задіяти всі машини, що знаходилися на зберіганні, а й купити велику партію в Східній Європі. Однак цим БМП в кращому разі 35–40 років, вони побудовані на технічних рішеннях 1960-х.

Зрозуміло, що оптимальним варіантом була б розробка нової перспективної БМП, розмови про це ведуться принаймні останні років 15. Однак це дороге рішення, а тому Міністерством оборони в доступному для огляду майбутньому не розглядається. Найчастіше звучать висловлювання генералів про те, що БМП-1 буде на озброєнні ще як мінімум 20 років. Але без нових бойових модулів про її боєздатність в сучасних умовах можна буде хіба що розповідати сумні історії.

    Реклама на dsnews.ua