Відновлені аеродроми і "крилаті танкісти". Яким буде "новий контур" ЗСУ на Азові

Так, вже заявлено про заключній фазі формування нової бригади морської піхоти ВМСУ на базі 137-го окремого батальйону морської піхоти з базуванням у селищі Дачне (приблизно в 30 км від Одеси). Спеціально для морських піхотинців тут створюється військове містечко сучасного зразка - з гуртожитками поліпшеного типу для військовослужбовців-контрактників, гуртожитком для офіцерського складу, спортивно-оздоровчим комплексом, медичною частиною.

Для того щоб посилити бригади, до її складу з 79-ї окремої десантно-штурмової бригади передають 88-й окремий аеромобільний батальйон, який базується в місті Болград все тієї ж Одеської області.

Поки зовсім неясно, чим саме буде озброєна нова бригада - поки на окремих кадрах з'являються всі ті ж старенькі БТР-60ПБ, хоча не так давно командувач Корпусу морської піхоти заявляв про те, що основним БТРом стане БТР-70Ді. Не зовсім зрозуміла і штатна структура, яка, по всій видимості, буде подібна до вже існуючої 36-й бригаді.

Створення нової бригади викликана крайньою необхідністю, так як зараз зона відповідальності морської піхоти України - від Маріуполя до Болграда Одеської області. А це близько тисячі кілометрів узбережжя Азовського і більше 1700 км Чорного морів. А його прикривають лише одна бригада (36-я), що складається з трьох окремих батальйонів, а також одна окрема артилерійська бригада (з окремими дивізіонами реактивної і ствольної артилерії в Очакові, Дачній, Білгород-Дністровському і Алтестово).

Ще однією не менш важливою новиною останнього часу стало формування на Житомирщині окремого танкового батальйону Десантно-штурмової військ. Поки незрозуміло, чи буде це просто ще один танковий підрозділ і вже розподілені танки залишаться у складі окремих бригад. Однак зазначимо, що практика формування танкових частин всередині кожної бригади спочатку була не зовсім правильною в плані технічного і кадрового забезпечення. Хоча в цілому рівень підготовки "крилатих танкістів" був досить високий - вони займали призові місця на змаганнях на кращий танковий взвод Збройних Сил України.

Створення єдиного підрозділ на єдиному типі танків - а є дані, що крім Т-80 сюди будуть передані шість Т-84У - стане важливим елементом загальної стратегії розвитку Десантно-штурмових військ. В цілому така практика в розрізі Національної Гвардії України себе виправдала. Нагадаємо, що раніше всі танки (Т-64 різних модифікацій), які були у частинах НГУ, були зведені в окремий батальйон.

Взагалі з танками в ЗСУ відбувається поступовий процес стандартизації - ті ж Т-64БВ модернізуються вже по одному стандарту. Причому крім установки цифрової радіоапаратури, нові танки отримують тепловізори, комплект супутникової навігації. Поки не зовсім ясно з нової динамічної захистом вітчизняного виробництва, але це тільки питання часу.

Не менш важливим завданням для збройних сил нині є відновлення інфраструктури. На тлі триваючої війни і необхідності постачання величезною угруповання на Донбасі тим не менш виділяються чималі кошти на створення нових військових містечок з комфортабельними казармами, так і на відновлення аеродромної мережі, в першу чергу на південно-східному напрямку.

Так, днями начальник логістики Командування Повітряних Сил України Віктор Кириченко заявив, що відновив свою роботу військовий аеродром " Довгинцеве поблизу Кривого Рогу Дніпропетровської області. Поки відновлена тільки сама злітно-посадкова смуга, проте в 2019 р. планується побудувати магістральні доріжки та стоянки літаків. Поки абсолютно незрозуміло, яка саме авіаційна частина буде базуватися тут.

Варто нагадати, що аеродром " Довгинцеве був побудований в 1950-х рр. і до 2000 р. був базою для 363-го полку військово-транспортної авіації. Згодом полк був розформований, а сам аеродром у 2004 р. був переданий в комунальну власність Кривого Рогу.

Взагалі варто відзначити, що в 1992 р. на території України було 110 військових аеродромів, з яких 67 - з бетонним покриттям. Однак дуже скоро з-за неможливості підтримувати таку кількість аеродромів вони надавалися місцевим підприємцям. Досить швидко аеродроми просто перетворилися на приватну або наполовину приватну територію. Плити розтягнули на будматеріал, а деякі орендарі самовільно зайнялися на цих землях сільським господарством.

Тільки після окупації Криму і з початком війни на Донбасі держава стала виділяти кошти на відновлення аеродромної мережі. Однак рухається цей процес непросто, так як в середньому на один аеродром для приведення його в адекватний стан вимагається від 700 млн грн (у цінах 2015 р.).

Але результати є - так, 10 листопада на нове місце базування на відновлений аеродром Луцьк прибув перший винищувач Міг-29 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації ім. Олександра Покришкіна. Цей підрозділ до 2014 р. базувалося в Криму на аеродромі Бельбек і фактично втратило всю свою матчастину. Залишки бригади з весни 2014 р. базувалися в Миколаєві і тільки зараз отримали свій аеродром базування.

В цілому ж можна говорити про те, що процес модернізації збройних сил потроху набирає обертів, однак все-таки позначаються як фактично військові дії на Донбасі, так і необхідність розвитку за всіма напрямками. А засобів для цього не вистачає навіть при рекордних цифрах військового бюджету.