• USD 28.3
  • EUR 34.4
  • GBP 38.1
Спецпроєкти

Війна безпілотників. Як Україна може використати на Донбасі досвід Азербайджану в Нагірному Карабасі

Підтверджено здатність таких апаратів, як Bayraktar TB2, діяти за межами ефективних зон ураження зенітних засобів ближньої дії і малої дальності

Безпілотник Bayraktar TB2
Безпілотник Bayraktar TB2 / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Вже цілком очевидно, що розпочата 27 вересня Азербайджаном військова кампанія переросла у другу карабаську війну, де метою Баку є звільнення своїх територій, втрачених в 1992-1994 роках. Причому ця локальна війна значним чином відрізняється від інших, що нині ведуться по всьому світу, комплексним використанням безпілотної авіації. Вперше в боях масово використовуються не тільки розвідувальні апарати, а й одноразові патрульні БПЛА і розвідувально-ударні БПЛА тактичного призначення з високоточними малогабаритними боєприпасами.

Причому азербайджанська армія має в своєму розпорядженні цілий спектр апаратів як ізраїльського, так і турецького виробництва. Однак, судячи з інформації з зони бойових дій, основною ударною силою стали тактичні безпілотники Bayraktar TB2 виробництва турецької фірми Baykar Makina. З розмахом крила 12 м і злітній вазі 650 кг апарат може нести до чотирьох малогабаритних бомб з лазерною напівактивною системою наведення MAM-L (маса 22 кг, фактично «обрізаний» варіант ПТУР без двигуна) і MAM-C (вага 8,5 кг, «обрізаний» варіант 70-мм ракети без двигуна).

Bayraktar TB2 може підніматися на висоту до 8100 м, фактичний радіус дії апарата не перевищує радіогоризонту (тобто 150-200 км), тривалість польоту без озброєння — до 24 годин.

Bayraktar TB2 став ефективним засобом знищення бронетанкової техніки, артилерії, транспорту і засобів ППО вірменської сторони. До теперішнього часу на їхньому рахунку, за даними видання Clash Report, 114 танків, 43 одиниці бронетанкової техніки, 141 одиниця артилерії і РСЗВ, 42 радара і систем ППО, 249 одиниць автомобільної техніки і 44 командних пункти і склади.

Для України саме досвід застосування «Байрактара» представляє особливий інтерес. І, схоже, що перші висновки наші військові вже зробили — так слід оцінювати інформацію, що з'явилася про те, що досягнуто домовленості з турецькою фірмою про будівництво в Україні (імовірно в Миколаєві, Одесі) підприємства, яке буде займатися великовузловою збіркою Bayraktar TB2.

При цьому йдеться про часткову локалізацію виробництва і можливості експорту в треті країни. Поки ніяких деталей програми немає, але раніше озвучувалася можливість установки двигуна вітчизняного виробництва і модернізації для можливості нести боєприпаси на основі розробок протитанкових керованих ракет виробництва ДКБ «Луч».

Однак в цьому проекті можуть бути підводні камені — справа в тому, що турецький апарат створений з широким застосуванням комерційних компонентів, що поставляються з-за кордону. І на тлі застосування турецьких Bayraktar TB2 в Сирії проти курдів і азербайджанськими військовими в Карабасі вже почалися проблеми з комплектуючими. Так, Канада офіційно заборонила постачання ряду компонентів, які використовуються при виробництві «Байрактара», за деякими відомостями, до подібних заходів невдовзі приєднається ряд американських фірм. Чи позначиться це на нашому проекті в довгостроковій перспективі, сказати поки складно.

Реклама на dsnews.ua

Якщо ж говорити про практичний досвід використання Bayraktar TB2 в ході другої карабаської війни, то тут зазначимо, що в черговий раз (після Сирії та Лівії) підтверджена здатність таких апаратів діяти за межами ефективних зон ураження зенітних засобів ближньої дії і малої дальності. Так, за майже місяць боїв втрати склали всього один апарат — і то обставини точно невідомі (можливо, це була технічна проблема самого БПЛА).

Панування в повітрі завдяки турецьким апаратам дозволило Азербайджану вести реальну безконтактну війну — розстрілювати наземні цілі противника в будь-який час доби. Хоча в деяких випадках було очевидно, що потужності боєприпасів явно недостатньо, наприклад, для повного знищення танків Т-72.

Звичайно, бойову ефективність безпілотної авіації не варто переоцінювати: в умовах відсутності у противника ефективної системи ППО, ВПС у вигляді штурмовиків і бойових вертольотів впоралися б із завданням нанесення максимального рівня втрат не гірше. Однак втрата навіть одного вертольота або літака з екіпажем — це в першу чергу успіх противника в медійній сфері (яка в нинішніх війнах не менш важлива, ніж бойова складова), що завдає удар по моралі власних збройних сил. А відносно дешеві патрульні безпілотники в цілому є по суті витратним матеріалом, який можна відновити відносно швидко.

Також слід розуміти, що карабаський досвід показує — дуже важливим моментом є раптовість атаки з повним знищенням системи ППО супротивника. Втім, для окупованої території Донецької та Луганської областей це не дуже актуально, оскільки за роки позиційної війни наша розвідка вже давно визначила місця базування зенітно-ракетних комплексів супротивника, РЛС та іншої інфраструктури. Благо територія не дуже велика.

Так що для нашої армії, при наявності досить великої кількості далекобійної артилерії і артилеристів з бойовим досвідом, і з огляду на географічний характер окупованої території Донбасу, ще одним важливим напрямком розвитку є створення такого собі ударно-розвідувального кулака, тобто зв'язки «артилерія плюс середньовисотний безпілотний апарат — коригувальник з максимальною кількістю апаратури спостереження та управління».

    Реклама на dsnews.ua