Війна на морі: як Україні втягнути США в конфлікт з Росією
Поки що війна між Україною і Росією і її выкормышами, якщо брати в розрахунок бойові дії, велася виключно на суші - Росія не застосовувала бойову авіацію і не завдавала ударів з моря. Однак події останніх місяців дають всі підстави вважати, що ситуація незабаром може змінитися, пише сьогодні Depo.ua.
Ми вже писали про те, в якій ситуації опинилися українські порти на Азові після введення в експлуатацію Кримського моста і про те, як посилюється російський флот в цьому регіоні. Проте, ситуація не стоїть на місці і, на жаль, навіть не думає згортатися. Швидше навпаки...
І мова не тільки про Азовському морі, яке саме по собі занадто маленька, щоб тримати там великий військово-морський контингент. У Чорному морі росіяни діють не менш нахабно і провокативно. Така нездорова активність Росії змушує реагувати як українську владу, так і іноземних партнерів.
Так, днями міністр оборони України Степан Полторак заявив, що Україна готова адекватно відповідати Росії на її можливі агресивні дії в Чорному і Азовському морях. За словами міністра оборони, Україна має можливості для маневру і нарощування сил у цьому регіоні.
Відповідаючи на питання, прораховує Україна і готова вона відповісти Росії в разі можливих "гібридних" агресивних дій у Чорному морі, міністр сказав: "Точно готові. Ми, звичайно, робимо висновки з того, що відбувається в Азовському морі. У нас там є можливості для маневру і нарощування зусиль".
Втім, ця готовність чомусь не поширюється на протидію російському самозахопленню українських нафтогазових родовищ у Чорному морі. При тому, що українськими прикордонниками неодноразово фіксувалися факти присутності російських бурових установок в територіальних водах України.
Частково українську пасивність у цьому питанні пояснив начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко, який на початку жовтня заявив, що сили поки явно нерівні, тому загострювати ситуацію на море Україні невигідно.
Але давайте будемо оптимістами: щоб там не розповідав Полторак, а самостійно Україна не зможе адекватно протистояти Росії на море. У ВМС України лише 66 бойових і допоміжних суден, а також 11 тисяч моряків. У той же час російський Чорноморський флот, який стоїть частково в окупованому Севастополі, а частково в Новоросійську, налічує понад 2800 судів і 25 тисяч моряків. І цей дисбаланс не тільки в кількості, але і в якості. У середньому українські кораблі значно менше і слабкіше своїх російських ворогів.
Навіть незважаючи на те, що Україна будує на Азові базу ВМС, а Росія не має там постійної присутності, її флот там вже в рази перевищує наш. За останніми даними, в акваторії Азовського моря знаходяться 40 військових кораблів. Крім того, Росія легко може перекинути необхідні сили в Азовське море з окупованого Криму і Каспійського моря (що вона вже робить повним ходом).
Також, у разі необхідності, Росія може легко перегнати кораблі з Азовського моря назад в Чорне, адже повністю контролює Керченську протоку. На відміну від України, для подібних маневрів що в одну, що в іншу сторону треба буквально прориватися.
Так, як і у випадку з війною на Донбасі, допомога США і НАТО буде критично важливою для України в задачі вистояти в Азовському морі. До речі, на початку жовтня генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг висловив підтримку Україні в цьому питанні.
"НАТО стоїть пліч-о-пліч з Україною, тому що усвідомлює дестабилизационную діяльність, яку розгорнула Росія своєю військовою присутністю в Азовському морі, і перешкоди, які вона вчиняє руху українських кораблів", - заявив він перед засіданням міністрів оборони 29-ти держав НАТО в Брюсселі.
Що стосується США, які можуть собі дозволити приймати геополітичні рішення незалежно від рішень Альянсу, то на думку аналітично-розвідувального агентства Stratfor, в короткостроковій перспективі вони не мають реалістичних можливостей допомогти українському флоту, адже він занадто слабкий у порівнянні з російським ворогом. Натомість Вашингтон разом з Брюсселем потенційно можуть допомогти Києву скоротити і компенсувати можливі втрати від російського поведінки в акваторії через фінансову допомогу або інвестування в порти.
На думку агентства, якщо США вирішать продемонструвати свою підтримку Україні більш фізичним способом і, приміром, відправлять в українські азовські порти свої військові кораблі, то це може поглибити природу конфлікту. Тим не менш, на думку Stratfor, Вашингтон все одно обмірковує, вступити йому в конфлікт на боці Києва більш рішуче.
Однак, при всьому нашому бажанні і всіх надіях, ні кораблів США, ні кораблів НАТО в Азовському морі бути не може до тих пір, поки діє угода між Україною і Росією про спільне використання Азовського моря. А в цій угоді чітко прописано, що кораблі інших держав можуть заходити в море на запрошення однієї сторони, але виключно з дозволу або за відсутності заперечень іншої сторони.
Погодьтеся, було б наївно розраховувати, що Росія не буде заперечувати проти американських військових кораблів там, де вона має всі законні підстави цього не допустити.
Разом з тим, Stratfor вважає, що Росія не може не усвідомлювати, що її блокування іноземних кораблів в акваторії може вилитися також загострення конфлікту між Росією і Заходом, що призведе до посилення санкцій проти неї. По суті, мабуть, це усвідомлення і є тим чинником, який стримує Путіна від наказу почати реальні бойові дії проти України на морі. Принаймні, не при нинішній геополітичній ситуації.
Справа в тому, що через кілька місяців пройдуть вибори в Європейський парламент, в результаті яких має великі шанси прийти до влади значна кількість представників партій, які виступають проти антиросійської політики санкцій (спрямований Путіним в ЄС потік біженців в результаті бомбардувань Сирії суттєво підірвав довіру жителів Євросоюзу до правлячим політичним елітам). Серед цих партій - італійська "Ліга Півночі", французьке "Національне об'єднання" (раніше "Національний фронт"), Австрійська партія свободи, "Альтернатива для Німеччини" тощо.
Не хочеться забігати наперед, але якщо в Європарламенті вдасться створити проросійську коаліцію, то Україні доведеться туго. Та й не тільки Україні.