Все по "Мінську": Які села звільнили ЗСУ на Светлодарской дузі (КАРТА)
Ми продовжуємо відстежувати події в зоні проведення антитерористичної операції і щодо неї.
Сенсаційну новину оприлюднив сьогодні волонтер з Дніпра Юрій Мысягин, який вже багато років опікується українськими військовими на Светлодарской дузі і за сумісництвом виконує роль альтернативної прес-служби ВСУ з цього регіону, пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
За його словами, військові різних підрозділів 54-ї бригади і підлеглого їй 24-го батальйону "Айдар" були змушені спланувати і провести військову операцію.
Мысягин зазначив, що таке рішення було прийнято через систематичних провокацій і обстрілу наших позицій на Светлодарской дузі з забороненого мінськими домовленостями важкого озброєння: мінометів калібру 82-мм і 120-мм калібру, ствольної артилерії 122-мм і реактивних установок залпового вогню "Град".
"У результаті раптових військових дій наших підрозділів були звільнені кілька селищ, жителі яких зустрічали нашу піхоту як визволителів, також були взяті під наш контроль кілька стратегічних висот", - написав Мысягин.
Depo.ua спробувало дізнатися які саме селища і висоти вдалося звільнити українським воїнам. Однак уточнюючих даних з достовірних джерел отримати не вдалося. І Юрій Мысягин, і прес-служба 54-ї ОМБр проігнорували наше прохання прокоментувати і уточнити дану інформацію.
Однак, проаналізувавши карту місцевості і попередні публікації Юрія Мысягина в мережі Facebook, ми можемо зробити наступні припущення.
На карті позначені всі підконтрольні бойовикам села в районі Светлодарской дуги. Червоним кольором замальовано територія Донецької області (яка зараз під контролем ДНР), а білим - Луганській (зараз під контролем ЛНР). Так сталося, що Светлодарская дуга буквально вгризається між двома псевдореспубликами.
Отже, 18 листопада Юрій Мысягин писав, що "на Светлодарской дузі в районі селища Новолуганское противник втратив свою передову кулеметну точку".
Дивимося на карту і бачимо поруч село Лозове, з якого зручніше вести обстріл підконтрольного Києву Новолуганского.
Крім того, Мысягин неодноразово писав, що ВСУ давно за фактом стоять біля Дебальцеве і ледь не стукають в міські ворота. Зокрема, "з наших передових позицій місто вже добре видно".
Тому логічно було б припустити, що послідовним результатом діяльності 54-ї бригади в цьому районі був би захоплення території, яка розділяє позиції бригади і окуповане місто Дебальцеве, а також приносить певні "незручності" бійцям у вигляді постійних обстрілів.
Тобто, судячи з усього, Юрій Мысягин у своєму повідомленні мав на увазі села: Лозове, Нижнє Лозове і Логвиново. Можливо, навіть Калинівку, але це вже було б занадто зухвало, навіть для 54-ї бригади, відомої своєю "безбашенностью" (в хорошому сенсі цього слова).
Крім того, в даному випадку необхідно розуміти, що Лозове і Логвиново ще з 2015-го в результаті жорстких боїв були повністю зруйновані і там немає мирних жителів, а в Нижньому Лозовому навіть до війни жили всього 11 чоловік. Тому в контексті звільнення людей у даних населених пунктах тут говорити недоречно. Але як стратегічні вогневі точки - дані села, безсумнівно, володіють великою вагою.
До речі, окуповану терористами Дебальцеве, а також села Лозове, Логвиново, Нижнє Лозове та Калинівка по "Мінську-1" повинні знаходитися під українським прапором, тому звільнення їх 54-й бригадою не буде вважатися порушенням взятих на себе Україною міжнародних зобов'язань.
З меншою часткою ймовірності бійці 54-ї бригади могли звільнити Санжаровку, Надаровку і Польове, які розташовані досить купчасто на березі річки Санжаровка і налічують сумарне населення менше 100 жителів, а також/або Великогоровку, яка знаходиться трохи північніше.
Логіка цього напряму пояснюється подіями, які відбуваються в Луганську: поки бойовики ЛНР зайняті переділом влади, можна було б скористатися моментом і звільнити кілька прифронтових сіл.
І як би там не було, ми зараз можемо аналізувати лише вже доступну інформацію і на її основі робити певні припущення. А як воно було насправді, дізнаємося тільки з офіційного дайджесту прес-центру штабу АТО або, що більш імовірно з наступних публікацій Юрія Мысягина.
