Згадуючи подвиг українських миротворців на Балканах...
До 29 травня, коли власне і відзначають це свято, журналіст програми "Факти" на телеканалі ICTV Тарас Корніюк підготував спецпроект "Міжнародний день миротворців ООН. Український подвиг".
Ми поспілкувалися з Тарасом і дізналися, чим відзначилися українські бійці під час війни в Боснії і Герцеговині в 90-х роках.
- Тарасе, як виникла ідея сюжету?
- Ідея проекту виникла відразу після зустрічі з нашими миротворцями. Справа в тому, що на генеральній асамблеї ООН у грудні 2002 року українська делегація внесла резолюцію про святкування міжнародного дня миротворця 29 травня. Її тоді підтримали одноголосно. І ми в редакції вирішили прив'язатися до цієї символічної дати, щоб зробити спецпроект про подвиг українських військових на Балканах.
- Розкажіть детальніше про спецоперації, про яку йдеться в сюжеті. У чому її унікальність?
- Це були дуже складні часи на Балканах, середина 90-х років. Справжня війна в центрі Європи. Тільки уявіть - в липні 1995 року в Сребрениці за кілька днів було знищено 8 тисяч мирних мусульман. Бійцям 240-го окремого спеціального батальйону дісталася одна з найбільш важких місій - охороняти інші зони безпеки ООН у мусульманських анклавах - містах Горажде і Жепа. Історія операції в Жепі унікальна тим, що нашим військовим вдалося запобігти наймасштабніший геноцид в Європі з часів Гітлера.
На початку липня 1995 голландським миротворцям не вдалося захистити мусульман у Сребрениці. Ситуація там вийшла з-під контролю. Кілька "блакитних касок" тоді були вбиті, і голландський контингент залишив регіон. У результаті сталася страшна етнічна різанина. На черзі був наступний анклав мусульман - Жепа, де було майже 10 тисяч переляканих боснійців. Тоді з Сараєво на зустріч з Ратко Младичем відправляється полковник Микола Верхогляд, який влітку 1995 очолював український миротворчий контингент у Боснії і був заступником командувача сектором "Сараєво". Він згадує: під час декількох зустрічей з сербським генералом шукав різні аргументи. У тому числі переконував - жоден військовий не має права стріляти в мирного людини. Це кодекс честі воїна. І сербський генерал прислухався до нашого полковника. Населення евакуювали три доби - безсонних для наших бійців. І тільки тоді, коли останнього мирного жителя вивезли з Жепи, сербські війська увійшли на зачистку території, а наші миротворці живими повернулися в Сараєво.
- Як вам вдалося відшукати учасників операції на Балканах? З ким ви спілкувалися під час роботи над сюжетом?
- Вперше з учасниками миротворчій операції в Боснії я зустрівся на початку 2019 у фонді Леоніда Кучми "Україна". На зустріч зі своїм Верховним Головнокомандувачем прийшов полковник Микола Верхогляд. Крім нього також своїми спогадами поділилися колишні військові 240-го батальйону, який був сформований спеціально для миротворчої місії в Боснії, Андрій Хлусович і Василь Тройна. Тоді фактично вперше з вуст учасників тих подій я почув деталі операції в анклаві Жепа.
Спілкувався і з командиром 240-го батальйону полковником Сергієм Мовчанюком, який влітку 1995 перебував на базі миротворців в Сараєво і керував діями своїх підлеглих. Також контактував з полковником Володимиром Крючковим, командиром 1-ї роти, бійці якої опинилися в полоні сербів. Ті використовували "блакитні каски" як щит від ударів авіації НАТО. Але наші військові не погодилися на виконання ніяких ультиматумів і завдяки професіоналізму і мужності офіцерів всі повернулися на базу в Сараєво.
Ті події були фактично першим бойовим хрещенням для наших Збройних сил. Ми не були тоді учасниками конфлікту, але українським бійцям відводилася дуже відповідальна роль. Молода держава нарівні з іншими країнами повинно було виконати роль миротворця на Балканах, поряд зі шведами, французами, британцями. Це була дуже почесна місія, і як показала історія, саме на плечі наших хлопців ліг тоді головний вантаж - уникнути різанини в Жепі. І вони зробили це з честю - як командування, так і прості солдати.