ЗСУ замість США. Чому Європа вірить Україні більше, ніж Трампу
Документ, підписаний у Берліні, вражає своєю відвертістю, якщо читати його правильно
Коли відбуваються україно-американські переговори, до них завжди приєднуються європейці. Так сталося і цього разу. 15 грудня в Берліні зібралися 12 європейських лідерів разом із Володимиром Зеленським, і з ними онлайн поспілкувався Дональд Трамп. "Ми мали дуже гарну розмову з європейськими лідерами щодо війни між Росією та Україною. Ми мали дуже гарну дискусію, здається, що справи йдуть добре, але ми говоримо про це вже давно, — повідомив він. — Ми маємо величезну підтримку від європейських лідерів, вони також хочуть, щоб це закінчилося".
Але європейські лідери зібралися не лише для спілкування з Зеленським і Трампом. Їм потрібно було скласти плани на майбутнє. І вони зробили це у вигляді спільної заяви. Перелік підписантів свідчить про серйозність їхніх намірів: канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен, президент Фінляндії Александр Стубб, президент Франції Еммануель Макрон, прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, прем'єр-міністр Нідерландів Дік Схооф, прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, а також президент Європейської ради Антоніу Кошта та президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Цей документ вражає своєю відвертістю. Але треба читати його правильно. Це не набір декларативних фраз про підтримку України, а твереза оцінка загроз для Європи після заморозки російсько-української війни.
Сподівання на "найближчі тижні"
З тексту заяви можна зрозуміти, що її автори сподіваються на швидке укладення мирних домовленостей. Лідери "зобов'язалися працювати над швидким подальшим прогресом у найближчі дні та тижні, щоб спільно укласти та схвалити угоду про міцний мир".
Як відомо, наразі головне спірне питання, щодо якого позиції Києва і Москви сильно розходяться, це питання про "обмін територіями". Підписанти вирішили не заважати Трампу і переклали тягар рішення на Зеленського. Але вони не проти, якщо Зеленський перекладе тягар рішення на український народ шляхом проведення референдуму. "Лідери висловили свою підтримку президенту Зеленському та погодилися підтримати будь-які рішення, які він зрештою прийме щодо конкретних українських питань. Вони підтвердили, що міжнародні кордони не повинні змінюватися силою. Рішення щодо території приймаються народом України, як тільки будуть ефективно впроваджені надійні гарантії безпеки. Вони погодилися, що деякі питання необхідно буде вирішити на заключних етапах переговорів. Вони наголосили, що підтримають президента Зеленського у проведенні консультацій зі своїм народом, якщо це буде необхідно", — йдеться в заяві.
Тож не варто плекати ілюзій, що для Європи має принципове значення, де саме проходитиме лінія заморозки війни. Європейських лідерів хвилює геть інше: європейська безпека. (А хіба може бути інакше?) І вони у своїй заяві фокусуються саме на ній.
Завдання "міцного миру"
Лідери "домовилися співпрацювати з президентом Трампом та президентом Зеленським для досягнення міцного миру, який збереже суверенітет України та європейську безпеку". І вони "погодилися, що забезпечення безпеки, суверенітету та процвітання України є невід'ємною частиною ширшої євроатлантичної безпеки". З їхньої точки зору, саме це є головним: щоб "міцний мир" гарантував безпеку України, бо що міцніша безпека України, то міцніша безпека Європи.
І тому найважливішою частиною заяви є плани на повоєнне майбутнє. "Лідери США та Європи зобов'язалися співпрацювати, щоб забезпечити надійні гарантії безпеки та заходи підтримки економічного відновлення для України в контексті угоди про припинення війни. Це включатиме зобов'язання…" — і далі йде перелік з шести зобов’язань, тобто шести способів, якими Європа гарантуватиме свою безпеку після заморозки російсько-української війни.
Головна гарантія безпеки Європи
Перше зобов’язання є дуже красномовним. Воно чітко засвідчує девальвацію довіри до США. Європейські лідери не покладаються на будь-які гарантії безпеки, які залежать від примх Трампа. Зараз вони покладаються передусім на ЗСУ.
Перше зобов’язання обіцяє "надання постійної та значної підтримки Україні у розбудові її збройних сил, чисельність яких у мирний час має залишатися на рівні 800 000 осіб, щоб мати змогу стримувати конфлікт та захищати територію України". Нагадаємо, що начальник ГУР МО України Кирило Буданов оцінював чисельність усіх сил оборони України (а це не тільки ЗСУ, а й Нацгвардія, Держприкордонслужба, СБУ, розвідка тощо) в 1,1 млн осіб. Тобто нинішня чисельність ЗСУ складає якраз близько 800 тисяч осіб. І європейці хочуть її зберегти після заморозки війни.
Це означає, що процес демобілізації буде дуже повільним. Тих, хто воює зараз, звільнятимуть у міру того, як набиратимуть контрактників їм на заміну.
Звісно, для виконання цього пункту плану потрібні чималі гроші. Але європейці їх знайдуть, якщо забажають. Для них це гарантія їхньої безпеки, поки вони нарощуватимуть до необхідного рівня потужність власних збройних сил.
"Багатонаціональні сили" Європи
Друге зобов’язання говорить про "створення очолюваних Європою "багатонаціональних сил для України" ("multinational force Ukraine"), що складатимуться з внесків охочих країн в рамках Коаліції охочих та підтримуватимуться США. Вони допомагатимуть у відновленні українських збройних сил, забезпеченні безпеки повітря України та підтримці безпечнішого моря, зокрема шляхом дій всередині України".
Фактично це зародок загальноєвропейських збройних сил, які діятимуть автономно від НАТО і частиною яких стануть ЗСУ. Інституалізація їх, напевно, відбудеться вже після заморозки війни.
Джерело Euronews, близьке до переговорів у Берліні, відзначило той факт, що США погодилися брати участь у гарантіях безпеки, враховуючи військові можливості країни та збір розвідувальних даних, з якими європейці поки що не можуть зрівнятися. "США будуть опорою та надаватимуть розвідувальні дані, можливості повітряної підтримки, яких ніхто інший не може, — сказало джерело Euronews, зазначивши, що головним центром операцій буде українська армія, підтримувана багатонаціональними силами Коаліції охочих. — Кожна країна обговорить, що вона робитиме в Україні в рамках цього, але очікується, що це буде багатодоменна діяльність: на землі, на морі, у повітрі, в кіберпросторі та у космосі".
Засторога для Москви
У третьому зобов’язанні йдеться про "очолюваний США механізм моніторингу та перевірки припинення вогню за міжнародної участі для забезпечення раннього попередження про будь-які майбутні напади, а також для визначення та реагування на будь-які порушення, а також механізму деконфлікту для роботи над взаємними деескалаційними заходами, які можуть бути вжиті на благо всіх сторін". Це сфера відповідальності Трампа (він хоче очолити "раду миру", яка контролюватиме дотримання мирних домовленостей), а європейці йому допомагатимуть.
Якщо Путін знову нападе, має спрацювати четверте зобов’язання. А саме: "юридично обов'язкове зобов'язання, з урахуванням національних процедур, вживати заходів для відновлення миру та безпеки у разі майбутнього збройного нападу. Ці заходи можуть включати застосування збройних сил, розвідувальну та логістичну допомогу, економічні та дипломатичні дії".
Будьмо реалістами: ніхто з європейців не візьме на себе юридичне зобов’язання захищати нас, якщо цього не зроблять США. А про те, на що готові США, розповів прем’єр Польщі Дональд Туск.
Журналісти запитали його, чи гарантії для України були змодельовані за зразком статті 5 НАТО, яка передбачає взаємну оборону. "Це було б занадто багато, занадто сильно сказано. Але я вперше почув це від американських переговірників, і пан Віткофф дуже чітко заявив, що Америка зобов’яжеться надати гарантії безпеки Україні таким чином, щоб росіяни не сумнівалися, що американська відповідь буде військовою, якщо росіяни знову нападуть на Україну. Тож, у певному сенсі, це схоже на статтю 5, але я б не посилався безпосередньо на статтю 5, бо це може лише ускладнити подальші переговори. Але декларація, яку ми почули сьогодні, була справді далекосяжною", — відповів він.
Зеленський малює більш оптимістичну картину. "У нас серйозний рух вперед, тому що ми говоримо про гарантії безпеки, які повинні бути проголосовані в Конгресі США. Я бачу, що команда президента Трампа готова до цього. Ми точно знаємо, що Конгрес буде підтримувати щодо цього. Ну, точно-не точно, принаймні ми знаємо, що позитивно ставиться більшість Конгресу до цього, — сказав він під час онлайн-брифінгу для медіа дорогою з Берліна до Гааги. — І важливо, що це юридично зобовʼязуюча відповідальність наших партнерів у разі порушення мирних домовленостей або порушення припинення вогню з боку агресора, з боку Російської Федерації. Тобто буде реакція на кшталт того, що є в 5 статті НАТО".
Якби європейці поділяли цей оптимізм щодо гарантій США, певно, вони б не дбали про збереження чисельності ЗСУ на рівні 800 тисяч у мирний час.
М’який контроль над Україною
Останні два зобов’язання виглядають як благодійність щодо України. Але ні. Це два інструменти м’якого контролю над Україною, який потрібен Європі, щоб українська влада не чинила дурниць і неподобств. Грубо кажучи, щоб її дії були більш адекватними і щоб вона менше крала, бо усе це важливо для обороноздатності України.
П’яте зобов’язання анонсує "інвестиції в майбутнє процвітання України, включаючи надання значних ресурсів для відновлення та реконструкції, взаємовигідні торговельні угоди та врахування необхідності компенсації Росією завданих Україні збитків. У зв’язку з цим російські суверенні активи в Європейському Союзі були знерухомлені".
"Наразі у нас є рішення, яке дозволяє постійне заморожування російських активів, — пояснив ситуацію журналістам Дональд Туск. — Однак від цього моменту до потенційного використання цих коштів для відбудови України, не кажучи вже про військову підтримку України, все ще світлові роки". Проте, за його словами, ці кошти у будь-якому разі працюватимуть на Україну. "Існують різні непрямі механізми, наприклад, можливість використання цих коштів як своєрідного фінансового важеля, тобто гарантій за кредитами", — сказав він.
Інвестиції, кредити, гарантії за кредитами, безкоштовні гранти для України — усе це збільшує залежність України від Європи. І це чудова новина для усіх, хто саме цього і бажає: щоб в Україну йшли європейські гроші і щоб Європа привчала українську владу дбати про обороноздатність країни, а не про власні кишені.
На це спрямоване і шосте зобов’язання: "Рішуча підтримка вступу України до Європейського Союзу". Як коментують Euronews, "примітно, що заява не містить жодних фіксованих термінів вступу України до ЄС, незважаючи на попередні повідомлення медіа про те, що січень 2027 року був визначений як дата. Європейська комісія заявляє, що процес має залишатися "заснованим на заслугах" з урахуванням еволюції кожного кандидата".
Україна зараз надто багато важить для європейської безпеки, і тому Європа нічого не збирається дарувати українській владі. Будуть не подарунки, а оплата виконання вимог. Але це вже інша тема.