Виконання "Мінська" або поступка Росії: що задумав Зеленський в Станиці Луганській
Цей процес відбувався урочисто, під особистим наглядом командувача Об'єднаних сил генерал-лейтенанта Олександра Сырского і представників ОБСЄ, які були по обидві сторони, пише Depo.ua.
Днями чекають на приїзд представника української тристоронньої контактної групи Леоніда Кучми, щоб продовжити роботу щодо відведення сторін на певні мінськими домовленостями рубежі.
Підконтрольні "ЛНР" сайти відразу ж повідомили, що терористи також почали відведення сил "ЛНР", проте офіційне підтвердження надійшло тільки під вечір: інспекція ОБСЄ повідомила, що підрозділ супротивника в районі мосту відійшли на 1 км від лінії зіткнення.
До речі, передбачається, що спеціальна моніторингова місія ОБСЄ протягом декількох діб буде здійснювати постійний моніторинг виконання обома сторонами всіх заходів розведення з подальшим опублікуванням докладного звіту. Крім цього, в зоні розведення встановлені три відеокамери для контролю обстановки, які цілодобово моніторять ситуацію. Далі, за планом, у цій зоні під контролем ОБСЄ почнеться розмінування.
Варто відзначити, що ініціатором розведення військ є президент України Володимир Зеленський. Все це робиться начебто з метою відновлення мосту через Сіверський Донець з української Станиці Луганської в окупований Луганськ, щоб полегшити доступ для жителів окупованих територій. Однак, чи є в цьому глобальний сенс і чи вигідно це Україні?
Нагадаємо, що сама по собі ідея розведення сил на чітко визначених ділянках лінії фронту далеко не нова - ще 21 вересня 2016 Тристороння контактна група погодила документ про розведення сторін уздовж лінії зіткнення в Донбасі і розподіл території конфлікту на три "зони безпеки". Мова йшла про населених пунктах Золоте та Станиця Луганська Луганської області, а також Петровське, Старобешівського району Донецької області, де в пілотному режимі повинні бути сформовані зони безпеки, кожна площею не менше 4 кв. м.
Тоді ж повідомлялося, що якщо цей пілотний проект буде мати успіх, то може бути прийнято рішення про розширення кількості таких "зон безпеки" до десяти.
Але тоді, передбачувано, нічого з цього не вийшло. І якщо в Золотом і Петровському розведення сил з горем відбулося (принаймні, офіційно), то в Станиці Луганській відведення військ взагалі стало цілою проблемою, що вилилося в офіційну заяву тодішнього голови Луганської військово-цивільної адміністрації Юрія Гарбуз про рішення вищого керівництва країни не відводити війська з даного населеного пункту.
Разом з тим навіть в Золотом і Петровському після відводу військ продовжувала спостерігатися ескалація ситуації і значне збільшення порушень режиму припинення вогню з боку бойовиків "Л-ДНР", у тому числі з використанням озброєння і військової техніки, які повинні бути відведені на певні Мінськими угодами відстані. Наприклад, 10 жовтня поблизу Петровського спостерігачами СММ ОБСЄ зафіксований один вибух в межах ділянки розведення, а 11 жовтня - 9 вибухів поблизу населеного пункту Золоте.
Тобто, терористи навіть не намагалися виконувати свою частину зобов'язань щодо відведення сил, що призвело до повернення українських бійців на колишні позиції. В результаті даний питання, як це часто буває, спустили на гальмах. Принаймні, такі висновки можна зробити зі звіту ОБСЄ, оприлюдненого 20 листопада 2016 року.
"Збройні сили України "ЛНР" і "ДНР" не змогли забезпечити безпеку спостерігачів СММ з-за можливого мінування території. Доступ спостерігачів на всіх трьох ділянках розведення залишається обмеженим, проте спостерігачі можуть здійснити моніторинг деяких зон на цих дільницях", - говорилося в повідомленні місії.
Власне, дивуватися тут нічому, адже Україна і Росія дещо по-різному розуміють і зміст "Мінська", і розведення сторін, про що писалося вже багато разів. Принаймні, так було в часи президентства Петра Порошенка. Тому Мінські угоди, по суті, тривалий час залишалися лише папірцем, що в тій чи іншій мірі влаштовувало всіх.
Проте вже місяць як в Україні вступила в законні права новообраний влада в особі президента Володимира Зеленського, і навколо Мінських угод почали відбуватися нові процеси. На відміну від Порошенка, який вважав "заморожування" конфлікту кращою альтернативою поступок ворогові, Зеленський поки демонструє готовність іти на ці поступки, щоб вивести конфлікт з "замороженої" фази.
В принципі, подібні кроки, як згаданий відведення сил у Станиці Луганській, можуть мати сенс, якщо їх розглядати як жест доброї волі і спроби "розтопити лід" перед основною фазою переговорів, головною метою яких буде остаточне припинення війни в Донбасі.
Але тоді наступним кроком після розведення сил і припинення вогню має стати встановлення Україною контролю над російсько-українським кордоном на Донбасі, і тільки після цього повинні пройти вибори. Але російська сторона і підконтрольні їй терористи наполягають на тому, що спочатку мають відбутися вибори, а вже потім буде узгодження питання державного кордону.
Як поведе себе в цій ситуації Зеленський - трактувати Мінські угоди з української (порошенковскому) сценарієм, або по російському - поки важко спрогнозувати. Адже поки новий президент зі шкіри геть лізе, щоб виконати ті пункти Мінських угод, які максимально влаштовують Росію, а про українських інтересах чомусь навіть не згадує.
А між тим, дозволимо собі нагадати, що згідно з тим же Мінськими угодами міста Дебальцеве та Докучаєвськ повинні бути під юрисдикцією Києва, а за фактом вони досі перебувають під контролем проросійської "ДНР".