Ярош розповів про своє щасливе радянському дитинстві

Про це колишній лідер "Правого сектора" розповів в інтерв'ю "Українській правді", передає "ДС".

"Батьки працювали на заводі. Тато на меткомбінаті. Мама - на вагонобудівному заводі. Російськомовна родина, вся практично. Хоча бабусі, дідусі з сіл (Дніпропетровської області - "ДС") ... Нікого у нас не з західної України. Завжди називав себе "ортодоксальним восточником", - розповів Ярош.

За словами нардепа, його батьки ніколи не були в комуністичній партії.

"Мама - звичайний робітник. Тато - інженер. Він не хотів чомусь надходити. Його багато раз умовляли, але ... Хоча він брав участь у бойових діях в 56 році в Будапешті. Служив на Кавказі - тоді служили три роки - і тих солдатів, які повинні були йти на дембель, досвідчених, перекинули на "придушення контрреволюційного заколоту". Тато рідко-рідко про це згадував. коли я вже з армії прийшов, він, коли ми сіли випити 100 грам, розповідав, як бачив повішених на деревах людей", - розповів лідер УДА.

За словами Яроша, в дитинстві він мріяв льотчиком-винищувачем, в школі вчився непогано, а в 16 років вже пішов працювати на меткомбінат.

"Я був і "жовтеням", і піонером і комсомольцем. Але комсомольський квиток у 90-му році на плацу і армії при своїх товаришів по службі спалив. Мені нічого за це не було - система вже падала. Мене викликали в "особливий відділ" КДБ, поговорили. Не дуже лякали. До цього я вже був членом "Української Гельсінської спілки" та "Народного Руху України", - каже нардеп.

Ярош каже, що "прозріння" щодо радянської системи у нього почалося в кінці 80-х.

"Це було ще з 85 року, коли почала з'являтися інформація про репресії. Стало зрозуміло, що система бреше. Щодо національних речей, великий вплив на мене мало спілкування з Чорноволом, Хмарою, Лук'яненко Левко Григорович", - зізнався він.

Політик згадує: коли вперше підняв синьо-жовтий прапор, отримав по голові: "Від незнайомих людей у цивільному одязі (сміється). Я як раз через базар йшов, від швабри у мене було древко. Ми підняли в Дніпродзержинську (зараз Кам'янське, - "ДС") Прапор, можливо, раніше, ніж у Львові. Це було в квітні 89 року. Пройшлися з ним від тодішньої площі Леніна в музей. Нас було десь дванадцять. Я пішов купив матерію в магазині. Бабуся з сестрою пошили два синьо-жовтого прапора. Ми їх потім постійно піднімали", - розповів Ярош.