Мовний закон. Чому БПП має шанс підкласти свиню Порошенко
Досі Верховна Рада стимулювала українізацію маленькими кроками. Спочатку був прийнятий закон про квоти на українську пісню на радіо. Він вступив в силу 8 листопада 2016 року і з тих пір радіостанції навіть перевиконують вимоги за квотами. Рік тому вступив в силу закон про мовні квоти на телебаченні, прийнятий 23 травня 2017-го. З його виконанням справи трохи гірші. Нещодавно Нацрада оприлюднив результати моніторингу, згідно з яким загальна частка української мови на регіональних і супутникових українських телеканалах становить понад 75%. Втім цілий ряд регіональних мовників порушує закон, найбільше таких знайшли в Одеській області, пише Depo.ua.
У вересні минулого року вступив в силу закон про освіту, який у статті 7 регулює мовну політику в освітній сфері. Він викликав шалений опір з боку як агентів російського впливу всередині країни, так і з боку деяких наших сусідів. Найбільший шум підняли в Будапешті. Незважаючи на це закон діє, хоч і з умовами. Залишалося прийняти ще кілька законів, зокрема, про мову обслуговування в ресторанах і магазинах, і поступово питання функціонування державної мови був би знятий. Однак частина депутатського корпусу вважає, що українізацію не слід здійснювати маленькими кроками. Так у парламенті почали виникати мовні законопроекти.
19 грудня 2016 група депутатів з БПП і "Народного фронту" зареєструвала законопроект під номером 5556 (Ярослав Лесюк, Ігор Васюник та інші) "Про мови в Україні". Рівно через місяць, 19 січня 2017, нардеп Ірина Подоляк з "Самопомочі" ініціювала законопроект про державну мову. До авторства приєдналася численна група депутатів з різних фракцій. У той же день ще одна група авторів, переважно "свободівців", зареєструвала законопроект №5669 "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні". Тоді експерти відзначали, що "Самопоміч" і "Свобода" просто вирішили не упустити благодатну тему для піару.
Однак трьома документами парламентарії не обмежилися. 9 червня 2017-го "фронтовик" Микола Княжицький і ще більш численна група авторів (аж 76) запропонували законопроект "Про забезпечення функціонування української мови як державної". До складу авторського колективу, до речі, увійшла і Подоляк. Цей документ отримав найбільшу підтримку і серед громадськості. Але це ще не означає, що саме його завтра прийме Верховна Рада. Швидше, варто очікувати тривалий і конфліктне обговорення всіх запропонованих проектів.
У чому відмінність мовних законів
Depo.ua та інші медіа неодноразово аналізували депутатські пропозиції. Так само зупинимося лише на деяких з них. Почнемо з законопроекту Лесюка та інших. Згідно з ним, під час виборів вся політична реклама та агітаційні матеріали повинні бути українською, у місцях компактного проживання нацменшин, на двох. Державний також є мовою з'їздів і конференцій партій та інших об'єднань. По-українськи здійснюється діловодство, судовий і освітній процес (у місцях компактного проживання національних меншин вони регулюються окремими нормами), українською мовою користується сфера торгівлі та сервісу. Загальнодержавні канали говорять державною мовою, у разі використання учасниками ефірів інших мов, має бути забезпечений синхронний переклад на українську. Дві третини приватної преси повинна друкуватися державною мовою, він є обов'язковим для кінематографа та реклами.
У той же час відповідальність за порушення норм закону прописана декларативно: "Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, громадяни, винні у порушенні Закону України "Про мови в Україні", несуть адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України". Незрозуміло, який саме орган буде контролювати дотримання вимог законодавства.
Відповідно до законопроекту Подоляк та інших авторів, всі телеканали і радіостанції, незалежно від форм власності, повинні вести мовлення українською. Преса також повинна стати україномовної, допускаються видання на інших мовах, однак у такому випадку їх періодичність має бути такою ж, як у версії державною мовою, а тираж української версії повинен становити не менше 50% сукупного накладу всіх мовних версій. Двомовними можуть бути і інтернет-сайти, але українська версія повинна завантажуватися за замовчуванням. В кожному книжковому магазині книги державною мовою повинні становити не менше половини від загальної кількості найменувань, крім магазинів, які поширюють книги виключно на офіційних мовах ЄС.
Законопроект передбачає створення державних інститутів для забезпечення стандартів і захисту державної мови: Національної комісії зі стандартів державної мови, Центру української мови, Термінологічного центру української мови, уповноваженого із захисту державної мови включаючи службу мовних інспекторів. Вони будуть здійснювати мовні експертизи та мовну інспекцію. Останнє стосується тільки порушення вимог обов'язкового застосування державної мови та не має відношення до порушення стандартів української мови. До речі, саме введення інспекторів викликало найбільше зауважень. В цьому побачили не тільки нову бюрократичну організацію, але і ледь не "мовну охранку".
Законопроект "свободівців" у цілому схожий на попередні. У деяких пунктах він ліберальніший (наприклад, допускається реклама на інших мовах під час трансляції на цих мовах, але з українськими субтитрами), в деяких жорсткіше: можливо видання приватної преси українською та іноземною мовою, за умови, що тираж іноземною мовою не перевищує 15% загального тиражу друкованого ЗМІ.
За порушення порядку застосування української мови телерадіоорганізаціями і друкованими ЗМІ передбачений штраф від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за повторне протягом року порушення - штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів для громадян та від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів, для посадових осіб та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Також створюється Національна комісія зі стандартів державної мови, Центр української мови та Термінологічний центр української мови. Пропонується і посаду уповноваженого із захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (міноритарних) мов. Саме на нього покладаються основні функції щодо захисту державної мови, він приймає рішення про мовну експертизу.
Законопроект Миколи Княжицького та інших авторів пропонує ввести розгалужену систему контролю за виконанням норм закону. Національна комісія зі стандартів державної мови затверджує його стандарти, правопис, термінологію, розшифрування і транслітерацію. Вона визначає вимоги до рівня володіння державною мовою. Їй "підвідомчі" посібники та підручники, методика і порядок перевірки рівня володіння мовою. Вона затверджує зразок сертифіката про рівень знань державної мови. У її функції входить освіта Термінологічного центру української мови, який ініціює зміни до правопис і працює над стандартами української термінології в різних галузях.
При урядовому уповноваженому з захисту державної мови діє служба у складі 27 мовних інспекторів. Крім того, створюється Центр української мови, який проводить іспити і видає державний сертифікат встановленого зразка на знання мови. Тут, як і в законопроекті Подоляк, зауваження в основному стосуються бюрократизації процесу.
Чому в законопроектів про мову можуть виникнути проблеми
Перше зауваження, яке зараз звучить і від опонентів згаданих проектів, і від частини депутатського корпусу - чому до питання про мову вирішили повернутися перед президентськими виборами. Деякі з критиків вбачають в цьому політичну кон'юнктуру, адже мова поряд з церквою і армією з'явився у президентської риторики. Мовляв, треба було прийняти закон про державну мову давно, а не повертатися до нього зараз.
Втім, такі закиди можна парирувати тим, що Конституційний Суд тільки в лютому скасував закон про "про засади державної мовної політики" (закон Ківалова-Колесніченка), прийнятий за панування "регіоналів". І, тим самим, зробив зміни в законодавство актуальними.
Друге зауваження - перед тим, як братися за закони про мову депутати, перш за все, коаліції, повинні були домовитися про якомусь спільному документі. В БПП кажуть, що будуть підтримувати законопроект Лесюка. А якщо він не пройде, тоді законопроект Княжицького. Цікаво, що вчора було оприлюднено лист на підтримку законопроекту 5556 видатними діячами культури та правозахисниками. Лист підписали 149 осіб, серед яких і помер Левко Лук'яненко. Це свідчить, що підписи збиралися тривалий час. Підтримка законопроекту цими людьми дає йому додаткові позитиви, але не гарантії проходження в парламенті.
Там існують і інші думки. Зокрема, Олексій Гончаренко з БПП озвучив позицію частини корпусу: з мовними законами зараз потрібно бути обережними, щоб не нашкодити. "Сьогодні в країні є абсолютний баланс і немає жодних мовних проблем. І не треба їх створювати", - підкреслив він. З іншого боку - гасло президента про мову потрібно наповнити законодавчим змістом.
Не варто також забувати, що опозиційно налаштована частина сесійної зали розуміє, якої шкоди може завдати президентові провал голосування за мовний закон. Там сподіваються, що БПП буде до кінця стояти на своєму, вони ж в свою чергу будуть вимагати підтримати або законопроект Подоляк, або Княжицького. Всі отримають чергову можливість для піару, і, не виключено, у результаті, закон про державну мову так і не відбудеться.
