Троянський голуб миру. Навіщо повертається Медведчук
Якщо комусь здається, що останні пару місяців український інформпростір заповнено Медведчуком, то це враження не обманює. За підрахунками Інституту масової інформації, в липні 80% "джинси" (матеріалів з ознаками "заказухи") в інтернет-ЗМІ були присвячені УПЦ МП (50%), а також партії "За життя" та її нового члена Віктору Медведчуку (30%). Буде не дивно, якщо цифри Медведчука за серпень виявляться ще вище. Резонне питання: навіщо йому знадобилося стільки піару саме зараз?
На горбу Рабиновича
Разом з самим Медведчуком у ЗМІ покинута і версія про причини його політичної реінкарнації: мовляв, він записався в партію Вадима Рабиновича, щоб за її списком потрапити в парламент. Самі Рабинович і Медведчук розіграли спектакль, розрахований на простаків. Лідер "За життя" розповів, що 25 липня у прямому ефірі він представляв програму партії, а глядачі голосували за тих осіб, яким можна довірити той чи інший напрямок, і коли мова зайшла про направлення по відновленню миру з Росією, глядачі вибрали Медведчука. За словами Рабіновича, він одразу ж запросив Медведчука в свою партію, і вже 26 липня той погодився.
Незабаром з'явилася і заява самого Медведчука: "Я приймаю пропозицію Вадима Рабиновича і щиро дякую йому і всім, хто висловив мені довіру, проголосував за мою кандидатуру. Світ на Донбасі, відновлення відносин з Російською Федерацією та країнами СНД - ось ключові завдання, які стоять перед Україною, перед усіма нами. Так, непрості завдання: ми повинні навчитися слухати і чути всі регіони, ми повинні навчитися вести переговори і шукати компромісні рішення". У відповідь лідер "За життя" в ефірі своєї авторської програми "Хто кому Рабинович" на телеканалі "112 Україна" розсипався в похвалах Медведчука: "Представники "Опозиційного блоку" хотіли бачити його у себе в партії як "золотий ключик" в переговорному процесі з Росією. І ми, говорячи від душі, прийнявши його в свої ряди, "зробили" "Оппоблок"! Як там у популярному кіно Мюллер Штірліцу говорив - "за п'ять хвилин і без всяких фокусів!" - приблизно так".
На той момент до офіційного старту парламентської виборчої кампанії залишався цілий рік. Тобто ділити місця в партійних списках ще занадто рано, тим більше, що за півроку до виборів Верховної Ради повинні пройти вибори президента, які будуть мати визначальне значення для подальших подій в Україні, в тому числі і для результатів наступних парламентських виборів.
Рабінович входить у число потенційних кандидатів на президентський пост, мають шанси на вихід у другий тур. Довгий час вважалося, що роль найбільш проросійського кандидата буде грати лідер "Оппоблока" Юрій Бойко і саме на нього робить ставку Кремль. Але проти цього виступав Медведчук, який ще в лютому 2016 р. звинуватив "Оппоблок" у зраді інтересів власних виборців і заявив, що залишки "регіоналів" діють "в інтересах Вашингтона, за вказівкою Держдепу, під "чуйним контролем" посольства США". Важливо, що Путін довіряє Україні тільки одній людині - свого кума Медведчука. І якщо Медведчук переконав Путіна зробити ставку на Рабиновича, то навряд чи в останнього залишився хоч якийсь лад для самостійної гри. Скоріше можна припускати, що Рабинович тепер всього лише говорить маріонетка в руках Медведчука і через нього - Путіна.
Для того і знадобився "камінг-аут" Рабиновича про своєму політичному союзі з Медведчуком. Публічно віддавши кума Путіна напрямок переговорів з Росією, лідер "За життя" розписався у своїй керованості Кремлем.
Завдання - відбілити Путіна
Звичайно, мають сенс скептики, які стверджують, що Медведчук стане каменем, який потягне вниз рейтинг Рабиновича. Електоральна популярність Медведчука ледве можна відрізнити від нульової навіть у тих регіонах, де ще досить сильні проросійські настрої. У той же час за ним тягнеться шлейф негативу (включаючи і сумну роль в засудженні поета Василя Стуса в 1980 р., і кумівство з Путіним, і багаторічна вплив на українську судову систему), здатний відлякати чималу частину виборців Рабиновича в Києві і ряді інших міст.
Але до президентських виборів ще сім місяців, і весь цей час буде продовжуватися піар-кампанія з відбілювання іміджу Медведчука, що почалася ще в липні за найактивнішої участі Рабиновича. Як уже видно, це багатоярусна кампанія: у ній задіяні і Рабинович як один з топових кандидатів на президентський пост, і сам Медведчук як "головний по Росії" в кампанії Рабиновича, і телеканал NewsOne, давно є "рупором Рабиновича", і канал "112 Україна", нещодавно перейшов під контроль Медведчука, і численні ЗМІ, що публікують "джинсу", і партійна преса "За життя", і горезвісні "бабусі Рабиновича" - разносниці чуток.
До речі, що стосується "112 Україна", то питання про те, чи дійсно цей канал перейшов під контроль Медведчука, можна вважати вичерпаним після того, як сам канал оголосив про запуск 25 серпня нової програми "Велике інтерв'ю з великим політиком" і на перший її випуск запросив саме Медведчука. Таким чином, Медведчук хоче не тільки повернутися у велику політику, але й стати одним з провідних ньюсмейкерів - найбільш цитованих і згаданих у ЗМІ.
Усі ці сім місяців, які залишилися до президентських виборів, Медведчук буде користуватися статусом "головного по Росії" кандидата Рабиновича і вдовбувати в мізки українців одну і ту ж думку: кажучи його власними словами, потрібно "вести переговори з РФ і шукати компромісні рішення". Однак навряд чи він прямо скаже, який компроміс вважає прийнятним - а мова про те, щоб визнати Крим російським і провести референдум на Донбасі під контролем російських окупаційних військ, після чого Україна назавжди втратить і Криму і Донбасу, а країни Заходу знімуть з Росії всі санкції, накладені за окупацію Криму і Донбасу.
Завдання Медведчука зовсім не в тому, щоб у ході виборчої кампанії розкрити плани - свої і Путіна. Завдання в іншому: день у день самому і вустами Рабиновича розповідати українцям, що нинішню владу треба змінювати тому, що вона не йде на переговори з Путіним. У підсумку у всіх бідах України за останні п'ять років виявиться винним не Путін, чиї війська вторглися в Україну, вбили багато тисяч українців, тероризують населення і майже повністю зруйнували економіку окупованих територій, а Київ, який не просить Путіна про переговори і компроміси.
При цьому Путін виявляється благодійником-миротворцем, який тільки й думає, як би повернути мир на Донбас, але не може цього зробити, поки в Києві нинішня влада. Сам Путін цю міфологему вже не раз озвучував, тепер її будуть озвучувати Медведчук, Рабинович, "112 Україна", NewsOne і так далі по ланцюжку, поки цей міф не дійде до кожного українця. Напевно, вже заради одного цього варто було організовувати політичну реінкарнацію Медведчука.
Замінник Ахметова
Але сам Медведчук, звичайно, думає і про своїх власних інтересах. Перше, на що він може розраховувати, - це стати центром тяжіння для різнорідних політиків, яким не здатний стати Рабінович. Досі партія "За життя" виглядала чимось на зразок клубу самодіяльності. Медведчуку для задоволення своїх амбіцій потрібно об'єднати навколо себе набагато більш широке коло осіб. По суті, це всі ті політики, які в останні місяці розповідають про те, що "країні потрібен мир", але не кажуть - якою ціною.
Зокрема, Медведчук може сподіватися переманити на свою сторону чималу частину "Оппоблока" - і його парламентської фракції, і регіональних структур. Формула тут проста: головне - змінити владу в Києві, а тоді, хто б не став президентом - Юлія Тимошенко чи Вадим Рабінович, в ролі парламентера з Путіним обов'язково буде затребуваний Медведчук. При такому розкладі позиції Медведчука у нової влади будуть дуже сильні, а його (ну і Рабиновича) партія "За життя" після парламентських виборів отримає контрольний пакет в уряді.
Таких перспектив не може обіцяти ні Рінат Ахметов, ні будь з публічних лідерів "Оппоблока". До того ж, за словами Медведчука стоять гарантії Путіна (якщо, звичайно, хтось їм вірить). Зрозуміло, це не означає, що плани кума Путіна мають високі шанси на реалізацію. Але одного він уже домігся: про нього говорять. Так що залишати Медведчука без уваги вже не вийде.
