Законопроект про "цензуру" в Інтернеті: Чому активісти проти посилення кібербезпеки
На цьому тижні у Верховній Раді внесений до порядку денного проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері" авторства нардепів-"фронтовиків" Дмитра Тымчука і Тетяни Чорновол, а також представника БПП Івана Винника, передає "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Його розглядав Комітет з питань національної безпеки і оборони, який очолює Сергій Пашинський. Цей документ вже викликав галас серед так званої експертного середовища, а також деяких представників політикуму. Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що документ дійсно "сирий". І має ряд неузгоджених моментів. Але сама концепція цілком має право на життя...
Що ж не подобається представникам громадянського суспільства в цьому законопроекті? Головним каменем спотикання стала запропонована норма досудового блокування сайтів і сервісів в Інтернеті. Нардеп від "Блоку Петра Порошенко" Ольга Червакова заявила, що позасудове блокування сайтів означає ні багато ні мало повернення до часів Сталіна. "Службі безпеки України надається право без рішення суду за допомогою провайдера блокувати доступ до будь-якого інформаційного ресурсу. Підставою для цього може бути вже не тільки рішення суду, але і рішення прокурора, слідчого, погоджене з прокурором, або рішення РНБО", - розповіла колишня журналістка телеканалу "Інтер".
Ще одним поборником свободи слова виступив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. "Без суду, без адвокатів, без слідчих дій у редакціях українців можна буде позбавляти доступу до "не таких" сайтів", - зазначає він. Звичайно, завдання голови НСЖУ як раз і полягає в тому, щоб в разі чого сурмити тривогу. Але виглядає дана позиція штучною. У контексті побоювань Томіленко було б цікаво зрозуміти, які саме "не такі" сайти він має на увазі. Справа в тому, що Національна спілка журналістів на чолі з Томіленко неодноразово був помічений в заграванні з росіянами. Претензій у журналістської спільноти до голови НСЖУ накопичилося немало: політичні маніпуляції, спотворення реальної ситуації зі свободою слова в Україні, гра під дудку медіа-олігархів. І зрештою, захист проросійських ЗМІ. У березні ряд українських медійних організацій висловила недовіру керівництву Національного союзу журналістів, але замість того, щоб тихенько піти, Томіленко продукує чергові гучні і провокаційні заяви.
Для того, щоб зрозуміти специфіку даного законопроекту, слід більш детально проаналізувати. Так, згідно статті №213-1, блокування відбувається тільки "у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину". Причому воно може застосовуватися на строк не більше 48 годин. Для того, щоб почати блокування без суду, необхідно постанова прокурора або постанова слідчого, погоджене з прокурором. Після чого Служба безпеки починає діяти. Тим часом прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний "невідкладно після початку здійснення таких дій звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді чи суду".
Хтось скаже: навіщо така скажена оперативність, яка призводить до обмеження прав і свобод людини? Справа в тому, що ми живемо в медійному світі, де одна-єдина новина, якщо її закинути заради провокації, може наробити багато біди. Умовно кажучи, якщо якийсь сайт несподівано почне закликати підірвати атомну станцію або заявить про знищення якого-небудь іншого стратегічного об'єкта, це автоматично спричинить за собою паніку серед населення. І поки СБУ звернеться в суд, поки буде оголошено засідання та винесено рішення, може бути вже пізно. Одночасно блокування за рішенням прокурора представляється значно більш ефективним рішенням. І може ефективно працювати в разі інформаційних провокацій з боку Росії. Зрозуміло, що це не буде стосуватися всіх сайтів в країні, як про це розповідають деякі панікери.
Інша історія - "ляпи" і неточності, що руйнують стрункість логіки документа. Зокрема, мова йде про використання в цьому законопроекті терміну "технологічний тероризм", а точніше розширення його поняття. У нього звели все до купи - злочини, скоєні і в "реалі", і в Інтернеті. Зокрема, не дуже зрозуміло, до чого тут "дії, спрямовані на порушення громадської безпеки". Дана норма дійсно віддає "диктаторськими законами" 16 січня 2014 року...
Власне, за подібні нестиковки вже вчепилися деякі "грантоїди", які бояться, що силові органи будуть піддавати цензурі їх антикорупційні розслідування. Тим більше, що в нормі про "технологічний тероризм" вказується, що одне з таких злочинів стосується "надання впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування". Враховуючи регулярні заклики журналістів-розслідувачів до влади відкривати кримінальні провадження проти чиновників-корупціонерів, ця норма теоретично може бути використана для тиску на тих чи інших представників ЗМІ. У будь-якому випадку, щоб уникнути страхів, раціонально було б підчистити законопроект перед тим, як виводити його на голосування в цілому.
І наостанок. Безумовно, після появи заяв з боку наших борців за свободу слова скоро підключаться західні "правозахисники". Але варто говорити відверто: нам до більшості європейських країн в плані жорсткості роботи в Інтернеті ще дуже далеко. Причому там ця тема обговорюється на найвищому рівні. У Німеччині уряд і канцлер Ангела Меркель схвалили законопроект про регулювання соцмереж, яким передбачається, що інформація, розміщення якої очевидно містить ознаки кримінально караного діяння, повинна бути видалена або заблокована протягом 24 годин з моменту надходження скарги на неї. В той же час недостатньо оперативна реакція на скарги загрожує штрафами для власників інтернет-сервісів у розмірі до 50 мільйонів євро.
На минулорічній зустрічі президента США Дональда Трампа і його французького колеги Еммануеля Макрона було домовлено про початок боротьби з пропагандою і тероризмом в Інтернеті. Аналогічні домовленості були досягнуті між Францією і Великобританією. Україні такі підходи й не снилися, але нам є куди прагнути. Головне - вирішувати питання нацбезпеки з холодною головою, не влаштовуючи на рівному місці війни "изменофилов"...
