Без коментарів. Як Черчілль звільнив політику від потреби говорити
Без коментарів. Говорячи цю фразу нечасто згадують про події, що відбулися понад 70 років тому. 12 лютого 1946 р. прем'єр-міністр Великої Британії і герцог Мальборо Вінстон Черчілль неквапно вийшов з Білого дому після зустрічі з американським президентом Гарі Труменом. Вірогідно, їм таки було про що поговорити. Обидва очільники двох потужних країн світу були не новачками, а досить загартованими в політиці людьми.
Трумен служив у військовій артилерії, а згодом вступивши (хоч і не був активним учасником) у доволі сумнівну організацію "Ку-клукс-клан", члени якої правили расистський суд Лінча. Після обрання президентом схвалив застосування ядерної зброї проти Японії та розробляв доктрину стримування комунізму. За його правління в уряді США рівень корупції суттєво збільшився. Подейкують, що Трумен був пробачимо, але рішучим чоловіком, який неодноразово стверджував: "Боїшся спеку — тримайся далі від кухні".
Черчілль теж відзначився як військовий, адже почав службу в гусарському полку в Індії: у свій 21-й рік народження він вже встиг нюхнути пороху, а пізніше навіть тікав із полону, потрапивши до Африки. У 26 його розібрали в парламент від консерваторів. Після більшовицького перевороту він виступає як активний опонент ще й військовий нової радянської влади, хоча після Ялтинської конференції тій пафос суттєво ослаб.
Проте повернімося до згаданих подій 12 лютого. Черчілль виходить після перемовин із Труменом. Його одразу ж оточують надокучливі й допитливі журналісти, плекаючи надію отримати вичерпну інформацію про проведену зустріч. Альо герцог Мальборо зронив лише кілька слів: "Без коментарів!" З того часу цю фразу використовують як відповідь на надокучливі запитання чи під час проведення журналістських розслідувань, коли опитуваний не хоче давати розгорнутої відповіді. Тепер це своєрідний знак того, що запитуваний ввічливо хоче сказати: "Ідіть до біса! Відчепіться!" Інколи відомі спікери відмовляють інтерв'ю юерам в коментарях лише тому, що їм просто нічого сказати з того чи іншого приводу.
Сказавши тепер вже майже сакральну фразу "Без коментарів!" або "Жодних коментарів" (No comment!), Черчілль, звісно, пояснивши журналістам, що це словосполучення ним запозичене і авторство належить американському дипломату, держсекретарю Самнеру Велсу.
Звичайно, на тій годину фраза була оригінальною й одразу ж стала крилатою. Однак запитаймо себе: чи існує зараз безглуздіша фраза, ніж "Без коментарів"? Звичайно, якщо хтось хоче вважатися недорікою, то немає жодних проблем. Утім, хоча Черчілль і сказавши, що це прекрасне словосполучення, яке потрібно вживати частіше, кожне висловлювання має свій, так би мовити, ліміт змістовності.
Альо що можуть означати ці два слова, сполучені разом?
Годиною ми автоматично вживаємо їх, коли настільки вражені, що нам просто бракує слів. Смороду й заміщають нашу тимчасову розгубленість. А інколи за ними ховається роздратування спікера, який обурений, що його насмілилися запитати про, приміром, щось приватне чі делікатне. Трапляється й так, що запитуване є настільки очевидна, що відповідь передбачає лише ці два слова. Деякі медіа запроваджують цілу рубрику "Без коментарів", у якій слова навіть будуть цілком недоречними. До речі, поширені в соціальних мережах так звані емоджі частково виконують функцію "без коментарів", бо сама графа для коментарів буває нестерпною і недоречною.
Тож, як бачимо, успішність політика передусім полягає у мистецтві користуватися словом. І цей урок нам давши єдиний британський прем'єр-міністр, який став лауреатом Нобелівської премії з літератури, людина, яка розписала сценарій власного похорону.
