Галина Сергєєва: Про свободу школярів та портреті президента на стіні

Я прилягла відпочити на перерві в гельсінської школі. Ми бігали-бігали по класах, знімали, потім нам сказали - розташовуйтеся, будь ласка, друзі.

Там такі мішки і всякі м'ячі в кожному класі і коридорі і всі діти можуть на них валятися коли заманеться. Ну, звичайні стільці теж є. І кожна дитина може встати і піти - полежати, або за водою, або куди там йому треба. Адже головне-це свобода особистості. А треба сказати, у мене до того моменту шок від усього побаченого був такий, що так, полежати мені не завадило.

Я там себе відчувала якимось палеолітом, чесне слово - коли питала - а кричати у вас в школах на дітей можна? На мене дивилися уважно, перепитували сто разів, уточнювали - як кричати? у значенні кричати? на дітей? адже в школі - найголовніше для дитини - відчуття безпеки, ви що, справді. І мені ставало соромно...

А потім мене ще поїли молоком, холодним і смачним, тому що всі в школі п'ють молоко, корисно. І директор школи задружилась зі мною в фейсбуці. І оператору здається було цікаво - якщо в школі прапор і портрет президента, ну знаєте, як у нас скрізь. Прапор є, звичайно, сказали нам, великий. А ось президент... І розгубилися. Розумієте, нічого на стінах нашої школи не з'явиться, поки самі учні цього не захочуть. Ось соняшники Ван Гога - діти захотіли прямо на стіну перемалювати, і цього величезного рожевого слона - теж... І смайли. А ось президента немає, вибачте.

Свобода. Нескінченна. Хочу, щоб і в нас так.

Джерело: facebook.com