Мораль українців. Гірше, ніж у геїв, справи тільки у "легких наркотиків"

Знайомий письменник, свого часу регулярно відвідував засідання Київського спілки письменників, розповідав, що все зазвичай протікає мирно і нудно — тиражі і "товстуни", заявки на членство і звіти про поїздки, надої і врожайність... Але в якийсь момент в залі обов'язково піднімається якийсь поношений піджак, який невинно цікавиться у керівництва яким-небудь майном, ще ось буквально вчора належали Союзу... Вечір перестає бути млосним. Майно — відома ерогенна зона керівництва будь-якого творчого союзу. Президія приходить в помітне збудження. Зал відповідає. Тон промов підвищується. Темп наростає. У повітрі згущуються "ганьба" і "зрада". Вступають важкі гармати — долі літератури та тяжке становище рідної мови. І нарешті (завжди, підкреслює знайомий письменник), хтось схоплюється з місця й несамовито волає: "Манкурти-и!!!" Після чого в залі піднімається хаос, у якому тоне все...

Ця історія згадалася мені у зв'язку з публікацією результатів соцопитування одного відомого соціологічного агентства по виміру моральності українців. Дослідження виявило, що ми, українці, прихильники консервативної моралі. В самому що ні на є гомофобне сенсі слова. Чи жарт, один тільки "заборону одностатевих відносин" набрав 69% (і ще 23% вважають, що їх потрібно обмежити). Гірше, ніж у геїв, справи тільки у "легких наркотиків" (до речі, респонденти знають, що це таке?).

Результати опитування могли б виглядати переконливо (або шокуюче), якби не дивина деяких формулювань. "Заборону одностатевих відносин", наприклад. Адже саме відносин, а не легалізації відносин або, скажімо, шлюбів, які дійсно можна було б заборонити, якби вони у нас були дозволені. Чи можна в принципі заборонити людям відносини, які саме і яким чином — питання до соціологів, які, можливо, свідомо залишили простір для домысла і, відповідно, маніпуляції.

Але скільки б ми не виграли відсотків "на користь геїв", заперечуючи формулювання, нам вся одно буде важко посперечатися: українці за соцопитуванням в цілому виглядають не просто консервативними, але вкрай консервативними.

Але чому при вигляді подібних соцопитувань виникає необоримое бажання не випускати з поля зору чиїсь руки? Долі літератури, тяжке становище мови, манкурти, легкі наркотики, розпуста, евросодом...

Напевно, тому, що соцопитування нашої з вами сучасності, як і будь-які інші медиаявления, не тільки (іноді — не стільки) щось відображають, скільки щось формують. Що? І для чого? І кому вигідно переконати нас в тому, що ми, непримиренні борці з "відносинами", не просто не любимо геїв, але і в принципі міцно тримаємося за консервативні цінності? І до речі, те, що в російській пресі наша соціологічно доведена "скрепность" відображена куди массированнее і детальніше, ніж у вітчизняній,— це збіг?

Про традиційну — вона ж консервативна — моралі, здається, писано-переписано. Як і про те, що консервативна — вона ж патріархальна мораль ніяк не застосовна до реалій не тільки постіндустріального суспільства, вона вже й індустріальному не надто відповідала. Але повторювати це все не має сенсу. Не тому, що набридло. А тому, що ці всі прикметники — консервативна, патріархальна і навіть традиційна — в нашому випадку майже нічого не значать. В будь-якій комбінації має сенс тільки іменник — мораль. Всі прикметники перетворюють словосполучення в міф.

У нашому смисловому полі взагалі будь-прикметник при слові "мораль" відсилає нас до поетики, а не до політики: консервативна мораль — тавтологія, ліберальна мораль — катахреза. А була і подвійна мораль СРСР — вибачте, знову оксюморон.

Втім, нічого на соціологію нарікати — українці справді консервативні. У тому сенсі, що проблема морального імперативу нам зовсім не чужа. Ми дійсно чутливі до питання моралі — просто тому, що нам її не вистачає, вона була вихолощена в радянську епоху, і на цьому порожньому місці досі так нічого і не виникло. Потреба в моралі загострилася під час Революції гідності і особливо після того, як почалася війна. Тому що питання про добро і зло перестав бути умоглядним, тому що відповідь на це питання стало так само важливий, як хліб насущний. Тому що відтінки сірого, в яких ми жили досі і які допомагали нам (і не тільки нам) відчувати себе не гірше інших, застять очі, що дивляться в приціли.
Зате в таких сутінках добре себе почувають бійці невидимого фронту — фахівці з гібридною війні. Тієї, в якій нам не виграти: тому що у неї взагалі ніхто не може виграти. Її не для того ведуть, щоб виграти, але просто щоб була війна. З цієї безвиграшної ситуації, втім, можна вийти. Одним єдиним способом — "вийшовши з тіні", як пророчо писав один популярний фантаст, тоді ще не був бійцем гібридної війни.

Вийти з сірої смисловий зони — отже, визначитися з білим і чорним. З добром і злом. Зі своїми і чужими. Це прирікає нас на мораль. І майже напевно — на традиційну. Ту, яка нам хоч трохи знайома.

Але тут починаються маніпуляції — підміна цілого конкретикою. Легкі наркотики і проституція замість системи уявлень про добро і зло, поділюваних в суспільстві, — це те ж саме, що "долі літератури" і "тяжке становище мови" у відповідь на питання про невідомо куди злитому Будинку творчості Спілки письменників. Легкі наркотики і володіння зброєю не тільки нічого не прояснюють у питаннях добра і зла, вони ведуть розмову круто вбік і топлять його в нісенітниці. Вони не дають шансу поглянути на речі тверезо і прийти до раціональним конвенцій, які об'єднають своїх, відокремивши їх від чужих. Погодьтеся, неможливо, будучи в тверезому розумі, солідаризуватися з "забороною на відносини". Не тому, що ці відносини хороші, а тому що мова людський протестує проти подібних конструкцій.

Взагалі всякий раз, як ви відчуваєте, що мова протестує, можете не сумніватися, що вас водять за ніс. Проблема в тому, що величезна частина населення нашої країни — абсольвенти "кращого в світі середньої освіти" має дуже туманне уявлення про можливості мови і їх межах. Тобто манкурти, так. Тільки їм можна "втюхати" все що завгодно, включаючи розіп'ятих хлопчиків, евросодом, київську хунту, в якій — ах! — немає жодного військового... Мораль дивним чином пов'язана з мовою. Там, де слова позбавлені сенсу, мораль неможлива. Там, де не працюють хоча б базові уявлення про мораль, стає можливим будь-яке насильство над мовою. Порочне коло.