Нове іконоборство. Чому Тарас Шевченко може бути роботом Бендером

Минулого тижня у столиці стартував проект "Квантовий стрибок Шевченка": на станції метро, яка носить ім'я поета, виставили серію плакатів ілюстратора Олександра Грєхова. На них Шевченко зображений в образі Фріди Кало, Джека Горобця, Термінатора, Людини-павука, Гаррі Поттера і навіть Дарта Вейдера. Виставка пройшла за підтримки Національного музею ім. Т. Шевченка - раніше плакати експонувалися там.

"Багато хто з нас ще зі школи пам'ятають історію про те, як в дитинстві Тарас Шевенко відправився на пошуки залізних стовпів. Вони нібито підпирають небо і ховають ворота, куди сонце заходить на ніч. За легендою юний Шевченко так і не дістався до тих стовпів - як довго він би не йшов, відстань між ним і стовпами лише збільшувалася. Але уявімо, що Тарас все ж добрався до цього таємничого і магічного місця. Що там чекало його? Може, за залізними стовпами виявився портал для подорожей у просторі та часі? І саме таким чином Шевченка (як і герой популярного серіалу "Квантовий стрибок") отримав можливість переміщатися в тіла інших людей - вигаданих або реальних, добрих чи злих", - саме так описаний проект на сайті Національного музею.

"Ми розуміємо, що сучасна дитина знає Дарта Вейдера, але не знає Шевченка. Або ж знає те, що йому силоміць вклали в голову в школі", - говорила в інтерв'ю BBC News Україна куратор виставки Анастасія Аболешева.

Сам Олександр Гріхів зазначив: "Для мене головне натхнення - спроба вийти за шаблонний образ, який існує у всіх підручниках, де Шевченко зображують старим, років за 60, хоча він був ще молодий. Хочеться показати його образ по-новому, що він може бути веселим, людиною, якого хочеться додати собі в друзі в Facebook".

Судячи з ажіотажу, який розгорнувся навколо виставки в соцмережах, витівка вдалася: багато хто спеціально їхали на станцію, щоб подивитися на несподіваного Шевченка. Адже в пам'яті абсолютної більшості українців Тарас Шевченко зображений як дід у смушкової шапки. Між тим, знамените фото, на якому поет знятий в цій шапці і кожусі, зроблено в 1859-му - Шевченка тоді було всього 45 років. Та й одягають кожух на сучасний модний костюм - живе в Петербурзі поет одягався цілком у дусі того часу.

Історики кажуть, що зображати Шевченка як такого ловеласа і світського лева все ж не варто, але і ліпити з нього бронзовий образ діда в шапці, цілком зайнятого боротьбою за світле майбутнє знедоленого народу, теж перебір. Так, Шевченко - національна ікона. І за цією іконою втрачається зв'язок з реальним життям, реальною людиною. Сама думка про те, щоб уявити собі Шевченко в сучасних реаліях, багатьом здається святотатством. Мовляв, ні одному справжньому патріоту і в голову не прийде глумитися над поетом: папаха - і все тут.

Між тим художник Андрій Єрмоленко з приводу свого циклу "Шевченкониана" якось сказав: "Шевченко! Це був лютий чувак, неопанк того часу. Єдиний чоловік, який не побоявся обізвати царя. Хоч Микола I його викупив з кріпацького рабства, він обізвав його і його дружину, за що потім поїхав на Кос-Арал. Теж, до речі, цікава історія: чувак поїхав на Кос-Арал і організував там першу експедицію, описавши ці місця. До нього ніхто такого ще не робив. Для мене це приклад людини дії. Треба діяти!"

Єрмоленко у відсутності патріотизму, до речі, ніяк не дорікнеш. Втім, навіть сама ідея перетворити бронзового ідола у живої людини, цікавого сучасним українцям, куди більш патріотична, ніж набили оскому традиційні полутраурные мови і кошики квітів, які в березні приносять до пам'ятників Кобзарю. Запитайте будь-якого школяра, що він знає про Шевченка? Відповіді будуть як під копірку. А от покажи їм Шевченко в образі Дарта Вейдера та ще й прочитай, чому художник вибрав такого персонажа, як в очах дитини неодмінно з'явиться живий інтерес. Втім, на виставці "Квантовий стрибок" навіть дорослі довго ходили від плаката до плакату і розглядали незвичного Шевченка.

Але патріотизм - така штука, яку багато хто сприймає надто прямолінійно. Через тиждень після відкриття виставки на станції метро "Тараса Шевченка" плакати пошкодили: в инстаграме Юрія Хорта (він же Юрій Павленко) з'явився запис про те, що "невідомі народні месники порізали карикатури на Тараса Шевченка".

Юрій Хорт - колишній голова вінницького осередку Соціал-Національної асамблеї Юрій Павленко. У 2014-му його затримали за підозрою в організації безладів у Вінницькій ОДА - у квітні 2016-го Вінницький міський суд визнав Павленко винним у хуліганстві з застосуванням зброї і засудив до чотирьох з половиною років в'язниці, але в грудні вирок Хорті скасували в апеляційній інстанції, а справу відправили на повторний розгляд.

Судові тяжби, втім, не завадили Хорті боротися з "українофобами". Саме так "народний месник" назвав авторів виставки "Квантовий стрибок". "Дегенерати взагалі втратили відчуття реальності. На одному із зображень Шевченка стилізований під коханку Лейби Троцького - Фріду Кало", - написав, зокрема, Хорт на своїй сторінці в Facebook. Словом, ні кроку в сторону від шаблонного Шевченка, інакше затаврують тебе "справжні патріоти" ганьбою по саму карикатуру.

Тільки от питання, наскільки патріотичний такий підхід. Вже й не питаю, скільки "народних месників" може по пам'яті прочитати хоча б два-три твори Тараса Шевченка. Одна справа - дійсно глумитися над національними символами. Інша справа - олюднювати і осучаснювати історію, робити ці самі символи модними, показувати, що їх надії і сподівання були дуже схожі з почуттями сучасних українців. Інакше Шевченко так і залишиться для більшості рядком у шкільній програмі та особою на стогривневої купюри.