Книга тижня: історія дорослішання на середині життя
Для багатьох жінок 40 - страшне число. Вони бояться досягти такого віку, адже вважають, що втратять молодість, перестануть отримувати від життя задоволення і оточуючі не будуть більше звертати на них увагу. Але, може, не треба так переживати?
Про це вирішила поміркувати Памела Дракермэн, відома письменниця та журналістка, автор відомої у всьому світі книги "Французькі діти не плюються їжею". У своїй книзі "Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя" вона задається питаннями, які сучасні 40, і що ми дізнаємося, коли досягнемо їх, що взагалі робить когось "дорослим" і чому ніхто не попередив нас, що на руках теж буде целюліт?
Ця книга - частково відверті мемуари, почасти веселе дослідження життя - діагностує проміжне десятиліття, коли всі, кого ви зустрічаєте, виглядають трохи знайомими, ваші батьки перестали намагатися змінити вас, ви зрозуміли, що це нормально не любити джаз.
Книга "Дорослих не буває" особливо буде корисна, якщо ви на шляху до своїх 40 років починаєте відчувати кризу середнього віку. Автор у легкій формі пояснює, чому потрібно відноситься до віку простіше і чому цифри в паспорті не так важливі.
Цитата: "Я замінюю свої проблемні дружні стосунки на відносини з людьми, які більше ніж знайомі, але менше ніж близькі друзі. Здебільшого вони також експатріанти й радіють зустрічам практично з усіма, хто володіє англійською мовою та здатен сплатити свою частку в рахунку за вечерю. Подеколи я можу задовольняти свою потребу в спілкуванні, не залежачи від чиєїсь поблажливості.
Та з наближенням сорокового дня народження такийстан справ починає здаватися жалюгідним. Безсумнівно, дорослість не виявляється у приязних стосунках із милими людьми, які ледве мене знають. А мої діти дорослішають і починають помічати більше. Як я можу бути взірцем здорових відносин, якщо їх у мене так мало?"