Маніпуляції замість складу злочину: адвокати вказують на фальсифікацію доказів НАБУ у справі Держспецзв’язку

Суть скандальної справи

Вона розпочалася ще у 2020 році. В Україні виникла потреба в оновленні програмного забезпечення, модернізації національної системи захисту державних інформаційних ресурсів та посиленні кібербезпеки країни. Держспецзв'язком керував тоді нинішній старший офіцер з особливих доручень ГУР, бригадний генерал Юрій Щиголь.

Але співробітники Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) запідозрили, що у 2020–2022 роках бізнесмен Роман Коваль разом із Юрієм Щиголем та його заступником Віктором Жорою розробили схему заволодіння бюджетними коштами, виділеними на закупівлю ПЗ та модернізацію системи.

На думку антикорупційних органів, дві підконтрольні Роману Ковалю компанії "Інсайд Солюшенс" і "Сембер Трейд" уклали з Держспецзв'язку договір, і державне відомство перерахувало їм понад 285 млн грн. Але реальна вартість програмного забезпечення, за інформацією НАБУ та САП, склала 223 млн грн, а різницею понад 62 млн грн нібито заволоділи члени корумпованого угруповання.

Але, як зазначає захист обвинувачених, по-перше, контракти були укладені через тендери. По-друге, що найважливіше, справа не лише в самому програмному забезпеченні. Побудова комплексної системи захисту інформації, налаштування програм, інтеграція їх із понад 300 державними реєстрами, державна експертиза та навчання персоналу (і все це пов'язано з державною таємницею, потрібні фахівці з відповідними допусками) — це теж не безкоштовно.

Ось підсумкова сума й виявилася більшою. Загалом вартість таких робіт може скласти 20–50% від ціни самого програмного забезпечення. А 62 мільйони, які слідство кваліфікує як "злочинний дохід", становлять близько 28% від загальної вартості контрактів. Що цілком вписується у стандартні галузеві межі. Вона навіть майже мінімальна.

Проте 20 листопада 2023 року НАБУ і САП повідомили групі із шести осіб (зокрема Юрію Щиголю, його заступнику Віктору Жорі та власнику IT-компаній Роману Ковалю) про підозру в незаконному заволодінні коштами.

Перше засідання у справі відбулося 6 липня 2025 року, а загалом Вищий антикорупційний суд України у 2025–2026 роках провів цілих 35 підготовчих засідань. Що, погодьтеся, досить підозріло — якби позиція сторони обвинувачення була бездоганною, то етапів було б у рази менше.

Зловживання сторони обвинувачення

Позиція захисту однозначна — жодного злочину ані Юрій Щиголь, ані інші обвинувачені у справі №991/7357/25 не вчиняли. Позиція сторони обвинувачення — хибна. Вона побудована на припущеннях і сумнівних доказах, які здобуті з порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та основних прав і свобод людини.

Крім того, позиція сторони обвинувачення необ'єктивна, що підтверджується багатьма доводами. Наприклад, обвинувачення намагається приховати певні докази. Зокрема, до провадження не долучили мобільний телефон Юрія Щиголя, замість нього — протоколи огляду фотозображень цього телефона з неповною та зміненою інформацією. А у двох випадках детективи взагалі оглядали телефон, який на той момент перебував у запечатаному пакеті.

Вивчивши всі матеріали провадження, зокрема переглянувши години допитів свідків (під час яких детектив НАБУ просто змушував надати вигідні йому свідчення), захист однозначно вбачає, що слідство спочатку вигадало схему, а потім почало підганяти під неї факти під цю версію. При цьому навіть забороняючи стороні захисту збирати докази.

Безпосередньо розробником програмного забезпечення виступала EPAM Systems — провідна світова IT-компанія (штаб-квартира розташована в Пенсильванії, США), яка спеціалізується на розробці замовного програмного забезпечення та послуг цифрової трансформації. Але стороні захисту абсолютно незрозуміло, чому протягом усього досудового розслідування сторона обвинувачення так і не змогла витребувати та долучити до матеріалів кримінального провадження інформацію від EPAM Systems. А проводили всі слідчі дії з українськими компаніями "ЕПАМ Сістемз" та "ЕПАМ Діджітал". Можливо, так було зручніше? Чи обвинувачення було просто зацікавлене?

У справі немає головного — складу злочину. Про розкрадання можна говорити лише тоді, коли є прямий збиток. Але тут майно не пішло безкоштовно, і це не фіктивна угода: товар реально поставлений, він якісний і використовується за призначенням, а не закуплений "на папері" за завищеними цінами. Слідство намагається подати це як роботу організованої групи під керівництвом Романа Коваля, куди нібито входили Юрій Щиголь та співробітники держпідприємства "Українські спеціальні системи". Проте жодних реальних доказів змови немає. В обвинувальному акті навіть не змогли вказати, де та за яких обставин була створена ця "злочинна група".

Під час одного з виступів прокурор зазначив, що програмне забезпечення, яке коштує мільйони, було передано замовнику на звичайній флешці. У сторони захисту постає питання — а як має передаватися програмне забезпечення, на якому носії, за яких обставин? Ставлячи питання таким чином, сторона обвинувачення намагається сформувати помилкову думку про нібито якісь незаконні дії. При цьому треба врахувати, що передане понад п'ять років тому програмне забезпечення працює, нині на ньому зосереджена значна кількість електронних реєстрів, завдяки цьому ПЗ Україна вже заощадила мільйони гривень.

Політична справа

До речі, один з обвинувачених, Віктор Жора, взагалі не отримував обвинувальний акт. У цей час він був мобілізований і проходив військову службу — у лавах Національної гвардії України воював у районі Покровська на посаді командира взводу оперативного призначення.

А прокурори й детективи НАБУ та САП їхати вручати обвинувальний акт під Покровськ не наважилися. Тож Віктор Жора взагалі не знає, у чому він винен і в чому його обвинувачують. Він ще на стадії підготовчого судового засідання подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору — щоб мати можливість нормального захисту.

Віктор Жора згоден із тезами колег, що справа, яка слухається зараз, є результатом маніпуляцій та упереджених дій з боку обвинувачення, а також що це результат неповного дослідження та формування доказів під версію обвинувачення.

"На моє переконання, — сказав він, — це абсолютно умисне спотворення дійсності, підкріплене фальсифікацією доказів стороною обвинувачення. Це поєднується з тиском у медіа, спробою тиснути в інших кримінальних провадженнях, що, на мою думку, є підтвердженням політичного контексту цієї справи".

Слід зазначити, що цифрова платформа, створена на основі отриманого тоді програмного забезпечення, була прийнята в промислову експлуатацію. Кабінет міністрів визнав проєкт успішним, і жодна з перевірок (внутрішній аудит, Державна аудиторська служба, Рахункова палата) не знайшла в тій закупівлі жодних порушень.

"У будь-якій іншій країні під час впровадження такого проєкту учасники були б представлені до державних нагород. Але в українських реаліях нагороди перетворюються на підозри. Тому що для НАБУ і САП питання цифрової стійкості та національної безпеки не пріоритетні, для них важливіша політична доцільність та позитивна статистика, в якій їм байдуже на зламані людські долі", — стверджує Віктор Жора.

Автор: Сергій Нікітін