Матрац проти пригод. Як туристи наступають на пакетні граблі
Кінець червня - початок липня для багатьох українських туристів перетворилися в аеропортовий пекло. З-за боргів туркомпаній і проблем авіаперевізників сотні відпочиваючих не могли полетіти на відпочинок або повернутися назад. Соцмережі і стрічки новин рясніють фотографіями втомлених дітей, що сплять прямо на візках для багажу, і збуреннями дорослих, на чому світ стоїть ругающих туркомпанію, перевізника, співробітників готелів і аеропортів, дипломатів і, звичайно, представників влади. "ДС" вже писала про те, чому сталася туристичний колапс і чого українцям чекати далі.
Між тим багато користувачів в соцмережах задаються питанням: навіщо в епоху лоукостів і безвиза платити гроші за відпочинок, який можуть зіпсувати недобросовісні підприємці? Це ж простіше простого: зайшов в інтернет, знайшов рейс, забронював готель - і відпочивай собі як душі завгодно. Втім, левову частку українців цей самий процес організації подорожей лякає не менше, ніж підвищення комуналки або раптова хвороба Олега Винника. А раптом в інтернеті шахраї? А раптом я заплачу картою, а з неї всі гроші спишуть? А раптом я забронюйте готель, а потім мені скажуть, що вперше про мене чують? А як я з аеропорту в готель доїду? А харчуватися, зрештою, де? Все це спонукає наших співгромадян вибирати відпочинок у стилі "все включено": туриста забирають з аеропорту, відвозять на місце, селять, годують, розважають, а потім доставляють на зворотний рейс. Заплатив гроші - і ні про що не думай. Найчастіше це призводить до того, що за тиждень відпочинку багато туристи навіть територію готелю не покидають. Адже якщо кудись їхати, то треба шукати транспорт, спілкуватися з місцевим населенням, ходити по незнайомих вулицях...Раптом нагодують чимось невідомим, а потім страждай кілька днів нетравленням? Або обдурять/обкрадуть/поб'ють? Так що "не виходь з кімнати, не роби помилку". Тим паче, що ресторан під боком, до пляжу дві хвилини і всі говорять зрозумілою мовою.
У таборі тих, хто віддає перевагу самостійні подорожі, інші аргументи. Навіщо їхати за тридев'ять земель, щоб опинитися в компанії співвітчизників і не побачити місцевого колориту? Як знайомитися з країною, не познайомившись з місцевими жителями? Та й навіщо прив'язуватися до туркомпанії, коли можна спланувати відпочинок виключно за власним смаком, та ще й неабияк про це заощадивши? А що стосується поб'ють/обкрадуть, так від цього ніхто і в п'ятизірковому готелі з "олл інклюзів" не застрахований.
І одні, і другі по-своєму праві. Туристи, які здійснюють подорожі по горах, зневажливо називають відпочиваючих на турбазах "матрацниками". Мовляв, справжній похід - це єднання з природою, зірки над наметом і казанок з тушонкою, який потім доводиться відмивати в річці студеної. А відпочиваючі на базах їдять в ресторані, сплять на матрацах, а гори бачать лише здалеку. І варто було заради цього взагалі кудись їхати?
"Матрацники", в свою чергу, цілком резонно можуть помітити, що відпочинок і героїзм - речі все-таки різного порядку, а тягнути на собі величезний рюкзак по пересіченій місцевості задоволення далеко не для всіх.
Але то гори, а як бути з морем? Добре ще кілька років тому, коли левова частка наших співгромадян їздила в Туреччину і Єгипет "візової" причини. Сьогодні ж кордону з Європою впали, і можна вибирати відпочинок в будь-якій країні. Чому ж українці продовжують наполегливо нести гроші туроператорам і за тиждень до вильоту починають переживати, не перенесуть рейс і не скасують його взагалі?
Насправді любов до пакетних турів - далеко не українська особливість. І в Польщі, і в Німеччині, і в Іспанії фірми пропонують влаштувати клієнтам незабутній відпочинок в будь-якій точці земної кулі. Судячи за статистичними даними різних країн, організованих туристів у загальному потоці все ж таки більше, ніж тих, хто організовує подорож самостійно. У більшості випадків туристам пропонують переліт, трансфер готель з напівпансіоном (сніданок і вечеря). Настільки улюблений багатьма українцями all inclusive в Європі в дивину. Втім, вже і в Туреччині подейкують, що пора згортати цей атракціон небаченої щедрості. Між тим туристи з Європи дуже рідко днями стирчить в морі біля готелю. Вони беруть на прокат машини і їздять по околицях, влаштовують багатокілометрові прогулянки, ходять по магазинах і годинами сидять в ресторанчиках.
Наші співгромадяни такого відпочинку часто бояться. Почасти тому, що вирішувати проблеми, пов'язані з відпочинком, доведеться самостійно - ніякого готельного гіда, готового прийти на допомогу (хоч, кажуть, і не завжди). Відправився за кордон сам - сам і розбирайся, чого у тебе сталося і як це вирішити. Звідси виникає і другий стримуючий фактор - наші люди часто не знають іноземних мов.
Примітно, що тих же європейців це питання аніскільки не бентежить - завжди можна скористатися онлайн-перекладачем, та й мову жестів ще ніхто не відміняв. Тим більше що універсальний англійська універсальний далеко не завжди: на популярних курортах вас легко зрозуміють, а, приміром, у маленьких містечках на півночі іспанської Кантабрії можна з однаковим успіхом розмовляти англійською і китайською або суахілі. Зате волею-неволею доводиться вчити іспанську. Як мінімум для того, щоб замовити собі черговий келих вина.
Втім, мовне питання - істотний, але не єдиний чинник, що перешкоджає перетворенню звичайного туриста у туриста самостійного. Найважливіша частина - організаційна. Лоукостів в країні поки не так багато, і вони літають переважно в такі місця, де про море навіть і не чули. Тобто на шляху до заповітних пісочку і хвилях варто страшне явище "пересадка". Зістикувати рейси - ціле мистецтво. Можна підгадати так, щоб пересісти на наступний вже через кілька годин. А можна придбати недорогі квитки з різницею між рейсами, приміром, у добу і заодно подивитися якийсь новий місто. Ми так в свій час закохалися в Кельн, в який спочатку приїхали просто переночувати між рейсами.
Особливість лоукостів в тому, що ти ніколи не можеш бути впевнений в тому, за якою ціною квитки, які тобі пропонують сьогодні, будуть коштувати завтра. Якщо в звичайних авіакомпаніях квитки до часу вильоту, як правило, дорожчають, то з лоукостами можуть відбуватися неймовірні речі. У свій час я три тижні дивилася на квитки з Берліна в польський Жешув, які коштували 24 євро. А потім в один прекрасний момент відкрила сайт і виявила, що вони раптом стали по 8.
Що стосується житла, то можна забронювати шикарний готель зі сніданком, а можна орендувати кімнату в гестхаузе, зняти віллу або апартаменти з кухнею - все залежить від гаманця і бажань. У Країні Басків ми з чоловіком жили в готелі, стилізований під середньовічний замок, а в Ужгороді - в авангардному готелі, прикрашеному репродукціями Енді Уорхола.
Купили квитки, забронювали житло, подивилися, як дістатися з аеропорту до точки призначення (це тільки з "Борисполя" громадський транспорт напівпідпільно ходить), сіли і поїхали. І ось воно - море, пісок, хвилі.. Так, треба буде говорити з місцевим населенням, купувати продукти у місцевих супермаркетах (коли-то я довго ходила за однією бабусею в Римі, щоб зрозуміти, де ж зважують овочі), пояснювати водіям автобусів, куди тобі потрібно дістатися. Але в цьому є своя чарівність, свій дух авантюризму.
Сказати, як правильно відпочивати, неможливо. Головне - постаратися мінімізувати ризики, пов'язані з цим самим відпочинком.
Кілька днів тому мої батьки полетіли відпочивати в Туреччину за системою all inclusive. Через кілька тижнів я полечу відпочивати на острови в Атлантичному океані. Мій відпочинок, до речі, обійдеться дешевше.