• USD 39.2
  • EUR 42.4
  • GBP 49.6
Спецпроєкти

Микола Скиба: В українських підручниках більшість ілюстрацій крадені

"ДС" поговорила з освітнім експертом Миколою Скибою про те, як уникнути помилок у шкільних підручниках і чи варто випускати за рахунок платників податків посібники з християнської етики

Микола Скиба
Микола Скиба
Реклама на dsnews.ua

Скандали, пов'язані з помилками у шкільних підручниках, вибухають ледь не щомісяця. У підручнику зі світової історії розміщена "фотожаба" з американським актором Кіану Рівзом, у підручнику з англійської неправильно розставлені артиклі, підручник з хімії вчить лікувати содою рак… Та що там — логічні і фактологічні помилки, а також звичайні одруківки можна знайти чи не в кожному рекомендованому Міністерством освіти посібнику. Про те, як уникнути таких проблем у майбутньому, "ДС" поспілкувалась з освітнім експертом Інституту майбутнього Миколою Скибою.

"ДС" Проблема помилок в українських підручниках доволі задавнена. Усі роки незалежності в навчальних посібниках знаходять помилки і неточності. Але з появою інтернету і соцмереж проблема стала видимою не тільки для вчителів і батьків. Люди фотографують помилки, викладають їх у Facebook — і це викликає широку суспільну дискусію. На вашу думку, якими є причини появи хиб у підручниках?

М.С. Причин є декілька. Одна із них пов'язана зі стислими термінами, які виділяють на експертизу, на підготовку рукопису. Друга — це схеми зловживання і недобросовісність видавництв, які намагаються підвищити свої прибутки. Адже ця історія тягнеться ще з 1990-х років, коли дуже сильно впав книжковий ринок, впали продажі, ліквідовувались книжкові крамниці. Натомість на ринок ішла дешева російська література. У ті часи для видавництв реальною можливістю отримати кошти було заробити на підручниках. Тому вони намагались всіляко економити на підручниках — на папері, на якості друку, на авторах, на ілюстраціях. Подумати тільки — більшість ілюстрацій у нас крадена, звідси ж і скандал з фотожабою з Кіану Рівзом у підручнику зі світової історії. Це фото просто скачали в інтернеті, ніхто не запитував про авторські права. Більше того, навіть в українському законодавстві є виняток щодо авторських прав для навчальної літератури. У будь-якому журналі ви повинні вказувати авторів ілюстрацій, навіть якщо матеріали надані безкоштовно, а підручники можуть брати що завгодно і не перейматися копірайтом. Мовляв, це благородна мета — ми поширюємо знання. Але насправді таким чином несеться низькопробна культура. Учні сьогодні доволі прокачані в цьому плані, вони одразу можуть побачити, звідки картинка взята. Тому для підручників треба посилити вимоги щодо інтелектуальної власності. 

Фотожаба з Кіану Рівзом у підручнику зі світової історії
Фотожаба з Кіану Рівзом у підручнику зі світової історії

Ще одна проблема — це дизайн. Найменше сьогодні обговорюється, яка жахлива якість дизайну. Якщо порівняти з тим, як видаються підручники у Німеччині, Британії… це ж є різниця! 

"ДС" Міносвіти намагалось реформувати систему відбору підручників. Але проблема залишилась. Що ж пішло не так?

М.С. Уже кілька разів міняються правила відбору, і весь час дуже багато недосконалостей. На перевірку фактажу виділяється дуже мало людей, на оцінку одного рукопису направляють трьох експертів. Плюс — встановлені короткі терміни, за які вони не можуть якісно оцінити підручник. Окрім того, часто перевіркою займаються одні і ті ж люди, одна інституція, ІМЗО (Інститут модернізації змісту освіти, — "ДС"), яка себе дискредитувала. Очевидно, треба забирати цю функцію від однієї інституції і почати сертифікувати експертів. 

Реклама на dsnews.ua

"ДС" Як створити базу експертів, які будуть давати по-справжньому фахову оцінку підручникам?

М.С. Іншого виходу немає — потрібно готувати пул незалежних експертів, які будуть нести відповідальність. На сьогодні рецензенти є анонімними. Тільки в деяких випадках видавництво може наполягати, щоб їхні імена розсекретити. Про експертів майже нічого не відомо і вони не несуть відповідальності за те, що пропускають у друк. Усі ці підручники, де пропонують содою лікувати рак, де "фотожаби" з Рівзом, де вказана неправильна дата заснування Києва — вони ж усі пропущені експертами. Тому ми бачимо, що така система себе не виправдовує. 

Підручник з хімії для 9 класу вчить лікувати содою рак
Підручник з хімії для 9 класу вчить лікувати содою рак

Державі варто піти на сертифікацію експертів. Щоб видавництво мало право вибирати, до кого звертатися за експертизою, але експерт був фактично під присягою. І якщо помилка випливає — наступає відповідальність. Як на мене, найм'якшим покаранням повинно бути відкликання сертифікату, а в деяких випадках слід доходити до адміністративної відповідальності. 

Ще один момент: експерти повинні самі встановлювати час, який їм потрібен для перевірки рукопису. Тоді буде конкуренція середи тих, хто зможе витримати баланс швидкості і якості.

"ДС" Міносвіти пропонує запровадити громадські обговорення підручників на другому етапі конкурсу. Як ви думаєте, це має сенс?

М.С. Ні, я думаю, не має. Контент має бути авторським. А обговорювати авторський твір — це ми якось повертаємось до авторитарних часів. Це буде тільки знижувати якість підручників. Мені здається, варто довіряти тим, хто навчає, і надавати право обирати підручники вчителям. 

Замість громадських обговорень краще створювати якісну експертну базу. Потрібна експертиза підручників щодо того, чи відповідає контент державному стандарту, концепції НУШ (Нової української школи, — "ДС"), принципам наукового мислення. Також важлива експертиза антидискримінаційна — щоб не було контенту, який ображає почуття етичні чи культурні. Ще важливо перевіряти, наскільки контент відповідає сучасним методикам. Тут обговорення не підійде, бо програма, яка використовується в одній школі, буде трошки відрізнятися від програми іншої школи. Хоча всі вони повинні відповідати державному стандарту. 

"ДС" Ще одна пропозиція від МОН — підвищити відповідальність видавництв за помилки у підручниках. Як це можна зробити на практиці?

М.С. Відкликати наклад і зобов'язувати додруковувати своїм коштом, якщо у підручнику є велика кількість одруківок чи помилок. Але для цього і потрібна якісна експертиза, щоб видавництво, найнявши хороших експертів, могло підстрахуватись і уникнути зайвих витрат. Видавництва і сьогодні сплачують за експертизу, і вони будуть зацікавлені в тому, щоб вона була якісною. Повірте, видавництву є за що нести відповідальність. Тому треба розділити відповідальність за технічне виконання продукту (належна чіткість шрифту, заявлена якість паперу, відсутність шкідливих матеріалів) і за те, в чому у видавництва може і не бути повної експертизи (власне, наповнення підручників).

"ДС" Окремою проблемою, яку широко обговорює суспільство, є наявність підручників християнського виховання і основ сім'ї. У цих посібниках викладені дуже сумнівні з точки зору науки і етики речі щодо сімейного і сексуального життя, поглядів на релігію. І їх також погоджує Міносвіти. Як бути з цим?

М.С. Тут потрібна дискусія. Вона має бути ретельна, мають бути залучені всі зацікавлені сторони, повинна бути дуже якісна модерація. Необхідно донести, що не можна включати в програму зміст, який не відповідає стандарту сучасної цивілізації. Це може бути в приватній школі, де люди спеціально платять гроші, щоб їм цей "домострой" викладали. Але за кошт державного бюджету — цього не повинно бути. Міністерство освіти повинно задати стандарт, що вони не пропускають контент, який суперечить правам людини чи законодавству — а воно ж у нас забороняє дискримінацію. Крім того, освітнє законодавство орієнтоване на розвиток критичного мислення, на науково обґрунтований підхід.  

"ДС" Як варто змінити систему, щоб уникнути проблеми помилок у підручниках у майбутньому?

М.С. Тут ми підходимо до найцікавішого питання. А яка взагалі роль підручника в сучасному світі? Перші підручники випускали ще в ХІХ столітті, коли друкованої книги майже не було і знання поширювались дуже повільно. Та що там, ще в 1920-х роках неписемність була поширеним явищем. Тоді підручник дійсно був світочем знань. Але з того часу дуже багато змінилось. Інформації стало набагато більше. Збільшилась кількість носіїв експертизи. І в такій ситуації підручник уже не може виконувати функцію єдиного джерела інформації. 

А чи ми взагалі розглядаємо підручники з точки зору інструмента, який допомагає розібратись в інших джерелах інформації? Якщо підручник буде виконувати таку роль, то тоді зніметься частина питань, пов'язаних з тим, хто є авторами. Одразу будуть певні кваліфікаційні вимоги. Авторами підручників повинні бути в першу чергу спеціалісти з навчання — не так "предметники", як люди, які розуміють, як організована увага. 

Другий момент, який допоможе уникнути помилок, — це цифрові носії. Варто переходити на цифрові засоби навчання у якості основних. По-перше, в них набагато легше виправляти помилки, по-друге, набагато легше оновлювати контент, якщо є підстави — доведено якийсь факт чи зроблене відкриття. І тоді для того, щоб доповнити підручник, не треба буде відкликати цілі паперові наклади, на які витрачають величезні кошти.

Ще один важливий нюанс — в Україні дуже подрібнені галузі знань. Наприклад, у системі вищої школи Британії чи США є предмет Science, у нас же вивчають окремо біологію, хімію, фізику. Для всіх предметів друкують окремі підручники, і це не полегшує життя учнів. Завдання дуже часто відірвані від життя. Учень думає про те, як відповісти біля дошки і як скласти контрольну, а не про те, як розібратись, як все працює в житті.

Я вважаю, що потрібно надати педагогам можливість самостійно обирати підручники. У Британії школа отримує бюджет на навчальні матеріали — і вчителі обирають самостійно, за якою книжкою викладати. Це сприяє розвитку ринку навчальних матеріалів. Варто довіряти педагогам. Бо у нас на День вчителя всі говорять, що педагоги — святі люди, а коли йдеться про те, щоб вони самі формували навчальний план, то одразу всі говорять, що вони не готові до таких реформацій. 

Не варто так довго тримати педагогів в ролі стафажу, коли вони просто приходять, заповнюють журнал і задають стандартні питання, які уже всім набридли. Треба бути послідовним. Якщо прописана в законі академічна свобода, то вона має бути реальною.

Процес навчання треба урізноманітнювати! Чому для школи мають бути нудні підручники, а для людей, які хочуть розібратися в хімії чи фізиці у зрілому віці, контент має бути набагато цікавішим? Ми бачимо, що зараз розвивається популяризація науки. З'явився журнал "Куншт", є кілька радіопередач, є Youtube-канали… Це дуже класний контент! Він має бути доступним у школі. Можливо, тут потрібно залучати батьків, можливо, варто спитати думку самих учнів. 

    Реклама на dsnews.ua