Мильна бульбашка. Чому в Україні так багато безглуздих юристів (ІНФОГРАФІКА)
Міністерство юстиції опублікувало звіт про стан юридичної освіти в Україні. Грунтовне статистичне дослідження охопило спеціальності "Право", "Правознавство" та "Міжнародне право". Автори звіту підрахували, скільки у вузах нашої країни готується потенційних юристів, скільки бюджетних місць вони займають і яка реальна потреба українського ринку праці у фахівцях цих професій Окремо виведена цікава діаграма, для наочності демонструє невідповідність попиту на юридичну освіту порівняно з іншими популярними і затребуваними на ринку праці спеціальностями.
Автори звіту пишуть прямим текстом: кількість людей, що одержують юридичну освіту в українських вузах, непомірно велике - на 1 січня 2019 р. їх у нас 104 565 осіб. Кількість вузів, які готують фахівців за цими спеціальностями, також чимала: готує бакалаврів 193 вузу, а магістрів - 120. І незважаючи на те, що Міністерство освіти і науки стверджує, що кількість бюджетних місць вивіряє по ринку праці, звіт Мін'юсту дозволяє в цьому засумніватися: в даний момент "на бюджет" за спеціальністю "Право" навчаються 18 941 очник і 1 714 заочників. У 2018-му на юридичні спеціальності було виділено близько півтора тисяч бюджетних місць. Притому реальну потребу в таких фахівцях на ринку праці автори звіту оцінюють вельми невисоко. Як і якість підготовки фахівців, яка, на їхню думку, від року до року падає.
Зрозуміло, в порівнянні з тією кількістю місць, які виділили комп'ютерних наук, інженерних спеціальностях та аграрного сектору - тими спеціальностями, в яких ринок реально потребує або хоча б не страждає від "перевиробництва", - це не так вже й багато. Але якщо ситуація на ринку праці дійсно так погана для юристів, як стверджується у звіті, то і того, щоб було виділено, явно багато. Самі поміркуйте: до 2018 р. дипломи по праву отримали 12 255 магістрів, 2 591 спеціаліст, 1 891 бакалавр і 5 319 молодших спеціалістів. Важко уявити, щоб всі вони зуміли влаштуватися за фахом. Власне, не треба нічого представляти: згідно з дослідженням на одне робоче місце в області права претендують сім осіб.
У чому ж причина такого напливу охочих займатися саме правом? Зазвичай відповідь дуже проста: моди на спеціальності запізнюються рівно на одне покоління. В даний момент у вузи масово прийшли діти тих, хто формувався в 90-х. Тому і найбільш затребуваними спеціальностями виявляються ті, які були найбільш престижні і грошових д тоді, в 90-х - на спеціальності, пов'язані з фінансами та юридичним забезпеченням.
Це звичайне, можна навіть сказати, хрестоматійне пояснення популярності юридичних і фінансових факультетів. Але воно не вичерпний. Наприклад, воно не пояснює, чому на спеціальностях, пов'язаних з фінансами і банківською справою, навчаються майже вдвічі менше студентів, хоча попит на ці спеціальності на ринку праці стабільно високий. Якщо міряти нинішні роки 90-ми, то фінанси і банківська справа повинні були бути не менш "модними", ніж юриспруденція. А ось піди ж ти...
Власне, цей перекіс пояснити теж досить легко. Не всім дається математика. "Не всім" - це м'яко кажучи. Тому ті, хто "вміє з цифрами", можуть дозволити собі мріяти про власний банк. Ті ж, кому числа не даються, але грошей все одно хочеться, та побільше, йдуть в юристи.
Дослідження, втім, для таких людей може мати ефект холодного душу: тільки один з семи зможе влаштуватися на роботу, пов'язану з юриспруденцією, а середні зарплати, наведені у дослідженні, не вражають: краще за всіх живуть адвокати з середньою зарплатою близько 9 тис. грн. Нижній поріг рядового юриста - близько 3 тис. в місяць. Можна, звичайно, сподіватися на те, що автори звіту не вважали те, що видається "в конвертах". Але невблаганна логіка: якщо на одне робоче місце претендує сім осіб, роботодавець може дозволити собі не поспішати з підвищенням зарплати.
Інша справа - якість фахівця. Яке, за щирим визнанням Мін'юсту "залишає бажати". Автори звіту говорять про низьку якість юридичної освіти, посилаючись на результати Єдиного спеціального вступного випробування та Єдиного вступного іспиту в магістратуру а також опитування керівників юридичних фірм, адвокатських контор та органів державної влади. Результати виявилися невтішними: рівень підготовки випускників юридичних шкіл залишається низьким. І його зниження, як вказують автори звіту, прямо корелює із збільшенням кількості цих самих юридичних шкіл, а також студентів, які навчаються на спеціальностях "Право" і "Міжнародне право". Чим більше - тим гірше. А зовсім не навпаки, як можна було очікувати.
Картина вимальовується досить дивна: на спеціальність йде дуже багато людей (причому їх кількість постійно збільшується), вузи охоче відкривають перед ними двері і збільшують кількість місць, але професійні якості, отримані в ході навчання, виявляються досить посередніми. Ринок праці, з одного боку, не потребує такої кількості фахівців, з іншого, знайти в море володарів диплома хорошого фахівця - завдання нетривіальне.
Читайте також: Геть диплом. Коли юристи підуть у водії
Моди модами, 90-ті - 90-ті, але невже поведінкою і вибором людини не керує більше нічого, крім установок, засвоєних батьками в їх власному дитинстві?
На питання про те, чому рівень випускників так низький і чому він так очевидно корелює з кількістю вступників та внз, можна дати різні відповіді. Але один з них буде очевидна: ті, хто йде до внз на спеціальність "право", в більшості своїй "не горять" юриспруденцією. А спробуйте навчити того, хто "не горить" і навіть "не тліє". Більшість тих, хто йде на цю спеціальність, йде не за наукою, не за знанням і навіть не за професією. Вони йдуть, тому що треба ж кудись йти після школи. Чому б не юристи? Юристи, як відомо, не бувають бідними.
Вузи ж, піймавши хвилю, готові надати бажаючим місця та дипломи. Попит народжує пропозицію - кількість факультетів, які готують юристів, вражає уяву. Що ж до низької якості отриманої освіти, то воно нікого особливо не турбує. Навчання на більшості факультетів - гра в піддавки: одні знають, що їх тут нічому не навчать, інші - що тут все одно ніхто не вчиться, й ті, і інші - що за спеціальністю підуть працювати небагато.
Освіта в галузі права перетворилося у мильний міхур, який досі тільки роздувався. Причому звинувачувати в цьому тільки батьків, які щось там притягли з собою з 90-х, не варто. На вибір випускника впливають не тільки батьки, хоча їх вплив іноді, дійсно, буває визначальним. Найчастіше йдуть, куди мама сказала", ті, хто сам так і не зміг придумати ніякої альтернативи. В результаті студенти правових спеціальностей в масі своїй - найчисленніші та найрізноманітніші невмотивовані. Адже якщо у хлопчика/дівчинки погано з математикою і немає ніякої власної вираженою профорієнтації, дорослі намагаються підказати дитяти найбільш практичне рішення. Воно може бути практичним, тому що "юристи не бувають бідними", а може просто тому, що в рідному райцентрі діє філія якогось обласного вузу, ось туди нехай і йде, тому що нічого туди-сюди кататися і тусуватися по гуртожитку.
І я, зрозуміло, нікого не здивую, коли скажу, що в таких "філіях академій" дві основні спеціалізації - право і економіка. І що економіку вибирають рідше - тих, хто "вміє з числами", як уже зазначалося, шкіл виходить не так вже й багато.
Читайте також: Кадри для села. Що чекає абітурієнтів в 2019-му
Юриспруденція виявляється спеціальністю для тих, хто не визначився зі своїми життєвими прагненнями і при цьому недостатньо хороший з числами, щоб вступити на економічну спеціальність. І те, і інше - прямий докір школі та сім'ї. Школі - з її принциповою непрактичностью, дивними критеріями успішності і ще більш дивною манерою "профорієнтувати" учнів згідно з оцінками за шкільні предмети. Сім'ї з її нерідко дивними, а нерідко просто дурними уявленнями про "практичному". І школі, і сім'ї нерідко не вистачає одного і того ж - зацікавленості в дитині і готовність підтримати його власний інтерес. У якій би галузі він не лежав - нехай навіть зовсім непрактичною.
І шкільна, і батьківська "практичність" - адже вона завжди вчорашня. І це стосується не тільки покоління 90-х, якому, звичайно, дісталося, і яка, через пережиту на ранніх етапах злиднів, залишається зацикленим на грошах і речах і ними вимірює успіх і практичність. Їх діти точно так само не зможуть дати розумного ради про те, куди піти вчитися, власним нащадкам - тому що світ до того моменту знову зміниться і, можливо, не раз.
Втім, вибирати професію виключно "по любові", напевно, було б занадто сміливо. Просто розрахунок повинен бути іншим - хоч скільки-небудь раціональним, співвіднесеними з реальністю. Ті, хто вибирає для своєї дитини юриспруденцію, орієнтуються на ілюзії, сформовані то власним застарілим досвідом, то "американським способом життя", почерпнутих із серіалів, в яких юрист дійсно бідним не буває. А адже дізнатися про реальний стан справ на ринку праці зовсім нескладно. Про те, які саме спеціальності затребувані, регулярно повідомляють у відкритих джерелах і рекрутингові агентства, і сама особисто міністр освіти напередодні кожної вступної кампанії.
