Спадщина Кучми. Чому у внз потрібно відібрати статус національних
З наступного року статус національного українські університети будуть отримувати і підтверджувати за новим Порядком. Його нещодавно затвердив Кабмін. Але в Міносвіти і Верховній Раді хочуть відмовитися від практики надання цієї "регалії" як такої. Чому це потрібно зробити і хто збереже свої преференції навіть після скасування цього положення - про це "ДС" поговорила з аналітиком Аналітичного центру CEDOS Єгором Стадним.
"ДС" Нещодавно уряд затвердив Порядок надання вищим навчальним закладам статусу національного, а також підтвердження чи позбавлення його. У відповідності з графіком робіт перші перевірки почнуться в наступному році. Але чи потрібен взагалі нашим вузам статус національного?
Е. С. Порядок винесли і затвердили на засіданні уряду, оскільки цього вимагає ухвалений ще три роки тому Закон України "Про вищу освіту". Але недарма фахівці Міносвіти стільки тягнули з його розробкою. У профільному міністерстві і в парламентському комітеті вирішили, що статус національного для наших вузів є абсолютно зайвим. Нагадаю, що МОН вже виходило з пропозицією скасувати статус як такий. Ця пропозиція навіть виносили на громадське обговорення в рамках підготовки змін до Закону України "Про вищу освіту".
Я поясню, чому це треба зробити. Статус національного має невдалу історію. Цей статус отримали кілька університетів ще в часи президентства Леоніда Кравчука. Але ідея мати окремий дивізіон елітних закладів, які користувалися б певними прерогативами, з'явилася в Адміністрації президента Леоніда Кучми. Ідеологом цього нововведення виступив Дмитро Табачник - він був тоді главою АП. Саме його підпис стоїть під першим Положенням про національний заклад. Ще в 90-х ця ідея абсолютно себе скомпрометувала, бо національних установ відразу стало занадто багато. В Україні так заведено: починаєш давати комусь одному, вибудовується ціла черга бажаючих.
За задумом, таких передових внз повинно було бути небагато - не більше трьох у кожній групі університетів. У нас 17 таких груп (класичні, технічні, педагогічні і т. д. - "ДС"), так що разом всього близько п'яти десятків національних на всю країну. Але кожен президент щедрою рукою роздавав ці статуси, незважаючи на норми. Щедрим був Кучма - за дві його каденції статус перепав 79 вищим освітнім установам. Віктор Ющенко ощасливив 26 університетів, а Віктор Янукович за свої три роки встиг надати дев'ять таких статусів.
Е. С. Статуси лунали президентами під політичні кампанії, часто під час поїздок у регіони. У нас так повелося, що має приїжджати не з порожніми руками. Ось ці статуси і роздаровували. На критерії не звертали увагу - давали, щоб заробити політичні дивіденди. Тому тут показовою є активізація "статусного" конвеєра в рік виборів. Зокрема, 10 з 19 статусів, розданих при першій каденції Кучми, припадають на 1999 рік, коли відбулися вибори президента. Не відставав від свого попередника і Ющенко - 11 з 15 статусів були роздані в 2009-2010 роках. Про політичних міркуваннях говорить і географія розданих статусів. Під час своєї другої каденції Кучма більше радував університети сходу і півдня - 32 внз з цих регіонів проти 60 у цілому. А Ющенко - заходу і центру (17 з 28 відповідно).
Про те, що ніхто не дивився на реальні досягнення університетів, краще всього говорить приклад Сумського державного університету. У нього немає статусу національного, але це - одне з п'яти закладів, які фігурують у міжнародних рейтингах. Поруч з ним Сумський національний аграрний університет, якому до міжнародних рейтингів як до Китаю пішки. Але статус національного у нього є.
Е. С. З самого початку цей статус дозволяв платити надбавки співробітникам університету - подвійні посадові оклади за рахунок коштів, виділених з держбюджету. Дія цієї ласою для вузів норми зупинив у 2005 році прем'єр Кінах. Він почав нову практику. Всі ті, хто отримав до 2005 року статус національного, міг претендувати на подвійні оклади. Якщо ж статус національного отриманий після 2005-го, то це радше символічний гешефт (платити надбавки можна з власних грошей - спецфонду, з 2005 року це можуть робити і звичайні вузи, але у національних закладах розмір таких надбавок вище. - "ДС").
Потім один фінансова криза за іншою, Мінфін перестав закладати кошти на ці надбавки. Їх отримували лише кілька наближених. У 2014 році ця практика остаточно припиняється, оскільки, як любив повторювати Яценюк, "у нас в казні було 100 тис. грн". Зберегли свої подвійні оклади досі лише декількох обраних: Національний університет ім. Тараса Шевченка, КПІ, Національний університет ім. Ярослава Мудрого та Національний університет біоресурсів і природокористування (Нубіп).
Е. С. Ці освітні заклади отримали свої статуси з переліком фінансових та інших преференцій прямими президентськими указами. За винятком Нубіп - він отримав свій статус завдяки постанові Верховної Ради. Ці нормативні документи суперечать чинному законодавству. Ми більше не президентська республіка, а парламентсько-президентська, так що у президента немає повноважень надавати університету право на подвійний оклад, а точніше, зобов'язувати Кабмін передбачати відповідні кошти в бюджеті. Статус і регалії - так. А ось вирішувати, що один вуз отримує більше грошей на зарплати, ніж іншого, немає.
Ці указів залишаються чинними. Уряд їх відмінити не може - тільки сам президент (або ВР як у випадку з Нубіп) або Вищий адміністративний суд. Звичайно, якщо знайдеться той, хто подасть скаргу і доведе в суді, що ці нормативні документи суперечать чинному законодавству. Бажаючих піти проти таких ректорів внз поки не знайшлося. Або просто про колізії мало хто знає.
Я припускаю, що вся ця історія зі статусом національного незабаром завершиться. Зараз розробляються комплексні зміни в Закон "Про вищу освіту". І в Міносвіти, і в профільному парламентському комітеті зійшлися на думці, що потрібно вилучити відповідний розділ, який міститься в чинному Законі "Про вищу освіту". Університети зможуть залишити це слово у своїй назві, але ніяких прерогатив у них не буде.
"ДС" Статус національного давав не тільки фінансові преференції: науково-педагогічні працівники та ректори обиралися на сім років, тоді як в інших вузах - на п'ять. До того ж, коли звичайне освітнє установа проходило акредитацію раз у п'ять років, то національний - разів у 10. Що з цим?
Е. С. За новим Законом України "Про вищу освіту" у всіх однакові терміни. Інші "плюшки" будуть скасовані змінами до згаданого закону, які зараз готуються. В тому числі право одержувати не менше 10% коштів держбюджету, що виділяються на утримання внз, на здійснення наукової діяльності. А така преференція, як можливість перерозподілу державного замовлення між спеціальностями в межах однієї галузі знань, буде поширена на всі вищі навчальні заклади.
Якщо б статус реально давав гроші, то було б протидію з боку університетів в питанні скасування цих статусів. Для тих декількох, яким слово "національний" у назві реально додає гроші, нічого не зміниться. Це і зараз суперечить чинному законодавству, а потім буде суперечити новому. Не думаю, що хтось піде проти Згуровського, Губерського, Ніколаєнко або Тація. Це все люди з політичним досвідом, всі були в урядах.
"ДС" Вузи і далі отримують від президента статуси. Два місяці тому перепало університету "Чернігівський колегіум" ім. Тараса Шевченка, хоча там скоріше йде мова про збереження статусу після перейменування...
Е. С. А до цього - Чорноморського державного університету ім. Петра Могили (миколаївська Могилянка. - "ДС"), а до того - Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного (Львів). Процес триває. Але тут йдеться більше про імідж освітніх установ. Інших переваг, крім символічного визнання, вони не отримають.