Не Червоною армією єдиною. Як українці в Нормандії висаджувалися і у Французькому легіоні воювали

Друга світова війна для України почалася не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939 року

Привіт, боєць історичного фронту! Минулого разу ми почали тему внеску України у перемогу над нацизмом. Надихнулися ми, пам'ятається, роздача георгіївських стрічок громадянам Сирії. Підтримали, ясна річ. Хоча Сирія сама по собі і не брала участі у другій світовій війні і навіть у Великій Вітчизняній. Ні, звичайно у 1941 році там відбувалися військові дії між французькою армією Віші (Сирія після першої світової була підмандатною територією Франції) та наступаючими військами Британії і "Вільної Франції" де Голля. Більшість в армії Віші становили 27 тисяч "колоніальних військ". Якщо малися на увазі сирійці, то вони тут воювали за союзну Гітлеру держава. Далі до кінця війни Сирія була окупована союзниками. Тобто безсумнівно там всі заслужили георгіївські стрічки.

Але взагалі ці стрічки - відважна штука Завдяки їм, цілком можливо, Америка скоро не буде відрізнятися від Росії. Адже як приємно читати таку благу звістку ТАСС: "Акція "Георгіївська стрічка", яка стартувала у Вашингтоні 25 квітня біля Білого дому, триватиме до 6 травня, коли в більшості американських міст пройде марш "Безсмертний полк". Крім того, 6 травня над Нью-Йорком четвертий рік поспіль пролетить легкомоторний літак з 30-метрової Георгіївською стрічкою. За традицією, він зробить коло над Статуєю Свободи і обов'язково з'явиться в небі над районом Бруклін, де проживає багато вихідців з колишнього Радянського Союзу, в тому числі ветерани війни". Цікаво, коли в Нью-Йорку відкриється Пост№1 з почесною вартою американських піонерів і комсомольців, ... ой вибачте, тепер це називається "юнармейцы".

Але повернемося до втрат України у другій світовій. Участь у Червоній Армії ми обговорили в минулий раз, а тепер рушимо далі. Втрати ще бувають цивільними, економічними і культурними.

У 1941 р. населення України становило 41 млн 657 тис., тоді як в 1945 р. - 27-28 млн чол. Таким чином, безповоротні демографічні втрати населення склали 13-14 млн осіб, з них 3,5-4 млн - солдати Червоної Армії, тобто левова частка втрат припадає саме на цивільне населення.

У ході військових дій було знищено 714 міст, 28 тис. сіл, 419 тис. виробничих об'єктів, окупанти вивезли 330 тис. одиниць творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій.

На примусові роботи в Німеччину з території України було вивезено 2,4 млн чол. З України в глибокий радянський тил було переміщено близько 3,5 млн громадян республіки, 550 промислових підприємств, 70 вузів, 40 театрів, десятки музеїв.

І настійно нагадаємо про ще один факт: Друга світова війна для України почалася не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939 року. На момент початку Другої світової війни в польській армії, яка налічувала 1 млн чол., служило близько 106-112 тис. (за деякими оцінками до 120-150 тис.) етнічних українців. Під час вересневої компанії в боях проти нацистів загинуло 8 тис. українців-громадян Польщі. І це наводить нас на думку і про інших арміях, які воювали проти Гітлера. Участь українців у них - теж частина вкладу України.

Серед американських військових, які брали участь в операції "Оверлорд" (висадка союзних військ у Нормандії), налічувалося 40 тис. американців українського походження. Кількість українців в канадській армії, за різними джерелами, становила від 35 до 50 тис., з них 11,4% пішли добровольцями на війну.

З 1940 р. 5 тис. українців воювало у французькому Іноземному легіоні. У 1944 р. французький Рух Опору сформувало три окремих українських підрозділу - "Курінь В. Богуна", "Курінь Т. Шевченка" та "Відділ поручика Круковського" - з числа перебіжчиків з "шуцманшафтов" та тренувального табору дивізії Військ СС "Галичина".

Значна кількість українців увійшло до складу польських і чехословацьких військових формувань, утворених на території СРСР. Тисячі етнічних українців, колишніх польських громадян, які після 1939 р. було депортовано у східні області СРСР, увійшли до складу 2-го Польського корпусу під командуванням генерала Ст. Андерса. У 1942 р. корпус залишив територію СРСР і в складі британських експедиційних військ брав участь у боях в Єгипті і на Близькому Сході. Також корпус взяв участь у битві під Монте Кассіно (Італія), яке часто називають "італійським Сталінградом". Бій тривав півроку з січня по травень 1944 року, з боку союзників загинуло 50 тис. осіб, з них втрати 2-го Польського корпусу становили 924 чол. убитими і 4199 пораненими, тобто більше 10% від його чисельності і 1/3 всіх втрат за час війни.

Влітку 1943 р. було закінчено формування 1-ї окремої Чехословацької бригади під командуванням полковника Л. Свободи. З 15 тис. особового складу 11 тис. були закарпатськими українцями.

Ну, а наостанок уточнимо: так коли ж все-таки "закінчилася війна"? Ясно, що 8 травня - це дата підписання Акта про беззастережну капітуляцію Німеччини. Але військовий дії ще якийсь час тривали в різних частинах Європи, і безсумнівно тривали на східноазіатському театрі - проти Японії. Там це тривало до 2 вересня 1945 року, коли вже Японія капітулювала.

В СРСР з часом, коли пам'ять про Великої Вітчизняної Війні стала основою радянської ідеології, головне наголос було зроблено на перемогу над фашистською Німеччиною. Вона затулила собою інші військові конфлікти, в яких брав участь СРСР у роки Другої світової війни (розділ Польщі з Німеччиною, радянсько-фінська війна 1939-1940 рр., радянсько-японська війна).

Формально ж радянська війна з Німеччиною була закінчена тільки 25 січня 1955 р. постановою Президії Верховної ради СРСР "ПРО припинення стану війни між СРСР і Німеччиною".