• USD 36.6
  • EUR 39.9
  • GBP 45.3
Спецпроєкти

Чорна заздрість. Як Зеленський посварився з Климкиным і при чому тут Медведчук

Кремль грає нашими полоненими "під вибори". Ця гра буде набирати обертів і цілком здатна серйозно вплинути на результат голосування
Фото: EPA/UPG
Фото: EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Рухи навколо справи українських моряків, захоплених Росією в Керченській протоці, які довгий час перебували в стадії повної заморозки, в останні дні раптово пожвавилися. Москва зробила хід у відповідь. На перший погляд безглуздо-нахабний, а на другий... На другий - відмінно продуманий. Отже, що ж сталося?

Позиція Росії щодо рішення Міжнародного трибуналу з морського права, який зобов'язав її негайно і без будь-яких умов звільнити моряків, передбачувано залишилася незмінною: Москва не визнає підсудності справи юрисдикції МТМП - і в силу цього не визнає його права виносити по ньому рішення. Але Москва, витримавши паузу довжиною в місяць, який давався їй на виконання рішення МТМП, направила на адресу ООН та МЗС України ноту, в якій запропонувала свій варіант вирішення проблеми. Не визнаючи рішення МТМП, вона висловила готовність звільнити моряків, якщо вони, будучи на свободі, візьмуть участь в судовому процесі, який буде тривати. Як це могло бути організовано технічно - питання окреме. Моряки могли виїхати в Україну під зобов'язання МЗС акуратно прибувати на судові засідання, вони могли жити в готелі на території посольства України, їм могло бути знято житло - але, в усякому разі, вони вже не були б у в'язниці.

Були, проте, у цьому реченні два моменти, які не дозволяли Україні погодитися на нього. По-перше, звільнення моряків відбувалося не під особисті гарантії кожного з них, що, в принципі, було можливо - в кінці кінців, вони не грабіжники й не вбивці, не несуть соціальної загрози, так що тримати їх під підпискою про невиїзд при бажанні можна було й спочатку, а під гарантії української держави. По-друге, дати такі гарантії, ще раз підкреслю - дати їх на державному рівні - пропонувалося вже після винесення рішення МТМП. Іншими словами, Україні було запропоновано визнати законність судилища над своїми військовополоненими, з яких намагаються зробити кримінальних злочинців і тим самим одночасно визнати незаконність рішення МТМП, оскільки після його рішення ніякого суду над моряками бути не може, а всяка імітація "суду" при цьому завідомо незаконна.

І МЗС України російську пропозицію передбачувано відкинув, заявивши про необхідність виконувати рішення МТМП. Зрозуміло, що вся роспропаганда негайно завила про те, що, мовляв, "Україна відмовилася від своїх людей", і це було передбачувано - але нас цікавить реакція в Україні.

А в Україні президент Зеленський обурився тим, що рішення про відмову було прийнято без нього, а він російської ноти в очі не бачив. На це глава МЗС Клімкін відповів що президент і не має, і не може фізично вникати в кожну ноту і у відповідь на неї. На те є МЗС, і МЗС виконав своє завдання, діючи в рамках своєї компетенції.

Зеленський вважає, що нота за морякам - не "кожна", а стосується абсолютно особливою, найважливішою і резонансної теми. Він заявив, що дізнається інформацію про дії МЗС з інтернету, а це явно ненормально, оскільки зовнішня політика - зона відповідальності президента, і запропонував Клімкіну публічно пояснити свої дії журналістам, з тим щоб він, як президент, міг потім дізнатися з інтернету позицію МЗС. Хоча навряд чи у Зеленського, з його ідеєю "держави-смартфона" є моральне право нарікати на таку комунікацію з МЗС, тут вже, як мовиться, за що боровся...

І, нарешті, Зеленський провів брифінг, в ході якого повідомив, що хоче звернутися до президента Росії з закликом звільнити полонених українських моряків. Ймовірно, таке звернення і буде послано його - ні, не Адміністрацією, а Офісом, який відрізняється від Адміністрації тим, що туди можна брати на роботу осіб, які потрапили в люстраційні списки. Можна також легко і з великою часткою веротяности припустити, що буде послано йому у відповідь. Але це вже не важливо: ясно, що моряків не звільнять, але президент відзначиться на те, що він про українських полонених не забуває.

Реклама на dsnews.ua

Він же, відповідаючи на питання про те, чи не позначилася його особисте ставлення до Зеленському на небажанні радитися з ним, сказав, що "не коментує емоції" і додав, що з президентом у нього є "і тактичні, і стратегічні розбіжності з питань протидії російської агресії...". "Тому в цих умовах я не вважаю можливим більше допомагати", - підсумував він, помітивши втім, що готовий обговорити з президентом виник конфлікт "якщо він захоче".

Далеко не факт, до речі, що Зеленський цього захоче. Глава делегації України в ПАРЄ Володимир Ар'єв, заочно дискутуючи з Зеленським через FB, зазначив його небажання радитися з людьми, що мають дипломатичний досвід. Сварка виникла після повернення Росії в ПАРЄ.

"Ви тільки вислухали відмови в Берліні, Парижі і на цьому все? Ви, маючи всі можливості та інструменти, як глава дипломатії, не запропонували жодних зустрічних умов? Чому не знайшли часу зустрітися з українською делегацією, яка просила про зустріч? Ми пояснили, що міг зробити президент. Чому не набрали Порошенко, який би теж міг пояснити, що робити, тому що робив не один раз? ", - написав Ар'єв.

Однак повернемося до полонених. Тема українських полонених та їх звільнення стає дуже болючою для Зеленського. Болючою, тому сенсі, що у нього немає ні політичного ресурсу, ні досвіду, ні команди для того, щоб ефективно брати участь у цьому процесі. Натомість один із лідерів Опозиційної платформи - За життя", проросійський олігарх Віктор Медведчук, повинен отримати 28 червня чотирьох українських полонених для пред'явлення українським виборцям своїх успіхів у переговорах з Росією. Причому, полонених "під вибори" виписують у Кремлі теж не аби як, а досить вибірково: когось звільняють легко, кого-то роками ні за що віддавати не хочуть. Словом, за лаштунками складання цих списків йдуть дивні ігри, змушують припустити, що видають і будуть переважно видавати не те щоб засланих козачків - хоча стосовно деяких осіб є й такі підозри, а, швидше за все, людей, готових, вже будучи в Україні, активну участь у передвиборній кампанії в ролі "полоненого врятованого кандидатом N".

Все це в сумі складається в досить непривабливу і неприємну картину. Неприємності ж тут проглядаються наступні.

Перше. Всі зараз більше думають про вибори, ніж про порятунок полонених. Це і зрозуміло, тому, що склад Ради визначить курс України і позначиться в тому числі і на обмін полоненими, а всіх під вибори в будь-якому випадку не віддадуть, і проблема не зникне. Це вимушений, і, за великим рахунком, навіть правильний крок. Але для середнього виборця, мислячого... ну, скажімо так - дуже прямолінійно, це виглядає вкрай кепсько. І це відкриває величезні можливості для маніпуляцій суспільною думкою з боку тих, хто заради піару виписує полонених одним політикам, і не виписує іншим.

Друга. Виписують полонених в Кремлі, і тільки там. Дуже скупо і продумано. Для Кремля вони - цінний пропагандистський ресурс, за допомогою якого можна ламати дух спротиву України і підривати довіру до політиків, особливо неприємним Путіну. Тому зараз, перед виборами, успіхи політика N у звільненні полонених однозначно свідчать про його договірних відносинах з Кремлем. Більше успіхів - більше стосунків. Але пояснити цей факт щонайменше 75% наших виборців неможливо.

Третє. Виборці, які голосували за Зеленського, і здатні проголосувати за його "слуг народу" безумовно відносяться до 75%-кам. Це породжує у Зеленського та його оточення неабиякі спокуси. А оскільки сам Зеленський - несамостійна фігура і навіювана, а його оточення... Ось тут навіть не знаю навіть, право, як би м'якше висловитися, не ризикуючи нарватися на повістку в суд... Ну добре, нехай буде - "вельми специфічно". Так от, несамостійність Зеленського в поєднанні з неймовірної специфічністю його оточення в сумі давали більшу ймовірність того, що він міг би погодитися на умови Москви, викладені у ноті.

З точки зору передвиборчого піару в очах 75%-ков це був би не просто вдалий - це був би бомбовий крок. Фантастичний. Різко підняв би і без того чималий рейтинг "зелених слуг" (ймовірно, пора вводити і цей термін в обіг, чому б і ні - прижилися ж "зелені чоловічки").

А з точки зору подальшого розвитку ситуації в нашому протистоянні Росії і перспектив нашої підтримки в світі наслідки такого кроку було б катастрофою. Дипломатичної Хіросімою. У зв'язку з чим дії Клімкіна цілком зрозумілі.

Але в Росії буде ще маса можливостей випробувати нашу державність на міцність.... А вона, на жаль, як мінімум дала тріщину. Тому що нерозуміння між МЗС і президентом - а воно є - це тріщина, і ще яка, незалежно від того, хто з них правий, а хто ні.

Подальші перспективи теж не вселяють оптимізму. Вже згаданий Ар'єв, дискутуючи з Зеленським, написав, що незабаром у президента може бути і парламентська більшість, і свій уряд, включаючи міністра закордонних справ, з яким у нього вже не буде розбіжностей. Ар'єв написав це в полемічному запалі, в тому сенсі, що, мовляв, не треба захоплюватися критикою української делегації в ПАРЄ, подивимося ще, що зумієте зробити на нашому місці ви і ваші люди, на що ви здатні.

Але я чомусь думаю, що оновлений, "позеленілий" МЗС, як, втім, і інші міністерства, як і "зелена" Рада, будуть здатні на дуже і дуже багато. На відміну від Ар'єва, я не сумніваюся в їх здатності згорнути гори і поміняти місцями Небо і Землю, а також вжити інші, настільки ж масштабні новації. І ось коли я намагаюся уявити собі наслідки цих дій, мене, незважаючи на спеку, пробиває холодний піт.

    Реклама на dsnews.ua