Від табуретки до "Міфу". Що встиг Леонід Кантер
1 червня Леонід Кантер на сторінці у Facebook написав: "Дорогі друзі! Радий повідомити, що наша команда працює над створенням нового фільму. Це буде захоплююча пригодницька стрічка "Людина з табуретом". У цей же день він анонсував повтор в деяких кінотеатрах фільму "Міф" про оперного співака Василя Слипаке, який загинув добровольцем в АТО. А 5 червня в ЗМІ з'явилася інформація про те, що на хуторі Обирок, де кілька років Катер жив з родиною, знайшли труп Леоніда з пораненням в щелепу. Поруч лежала зброя. Основна версія трагедії - самогубство. Ця новина стала справжнім шоком для численних друзів, знайомих та просто шанувальників Кантера.
Друзі у самогубство не вірять. Одна з версій трагедії - конфлікт з місцевою владою. Кантер останнім часом активно боровся з вирубуванням лісів поряд з хутором Обирок - творчим поселенням на Чернігівщині, заснованим ним у 2007-м. На Обирку проходили фестивалі, кінопокази, тут своїми руками сіяли хліб. Кантер мріяв про природному заказнику. Однак у місцевої влади, судячи з усього, на ці землі, а вірніше, ліс, були свої плани - хутір не раз погрожували просто спалити.
Леонід Кантер народився в Києві в 1981-м. За освітою - режисер. Перший відомий проект Кантера - "З табуретом до океану". Ідея проста: чотири звичайних табуретки з кухні віднести на берег чотирьох океанів. Але втілення цієї ідеї затягнувся на п'ять років. У 2005-му табуретка через Польщу, Чехію, Німеччину і Францію потрапила на берег Атлантичного океану - подорож Кантера зайняло 45 днів. Пам'ятник табуретці з'явився у французькому місті Ла-Рошель. В наступному році Кантер з табуреткою вирушив до Індійського океану. Експедиція через Росію, монгольську пустелю Гобі, Тибет, Непал та Індію тривала 90 днів, завершившись на Шрі-Ланці. У 2007-му прийшла черга Північного Льодовитого - за три місяці Кантер побував в Білорусі, країнах Балтії, Росії, Фінляндії, Норвегії, завершивши шлях на острові Шпіцберген. А фіналом проекту стала подорож до Тихого океану через Північну і Південну Америку. У цій експедиції, що тривала рік, у Кантера народилася дочка, яку назвали Патагонія, скорочено - Паті. Подорожував Кантер з однодумцями практично без речей, покладаючи основні надії на привітність місцевого населення. Пригоди знімали на плівку, за підсумками подорожей Кантер написав книгу.
З початком російської військової агресії Кантер пішов на фронт. Як жартували колеги, воював з камерою в руці. Так народився фільм "Війна за свій рахунок", своєрідна історія народження нової української армії.
Ця картина згодом стала базисом для створення першого повнометражного документального фільму Кантера - "Добровольці Божої Чоті", що вийшов в 2015-м. Знімав Кантер в Донецькому аеропорту, основними його героями стали добровольці, які захищали ДАП. Фраза "Люди витримали, не витримав бетон" - закінчення саме його фільму. На прем'єру приїхали майже всі герої фільму - бойові позиції залишили всього на добу.
Другою повнометражною картиною стала стрічка "Міф" - про оперного співака Василя Слипаке, поменявшем театральні підмостки у кращих оперних театрах Європи на шеврон ДУК "Правий сектор" і загиблого в зоні АТО. У широкий український прокат стрічка вийшла в лютому цього року. З листопада минулого року стрічку встигли побачити в багатьох містах світу - від Лос-Анджелеса до Кракова. Завжди з незмінним успіхом.
У Кантера було безліч творчих ідей, і тому новина про його смерть, а тим більше самогубство, виглядає безглуздою і нереальною. "Це твій найгірший фільм", - пишуть шоковані друзі Леоніда.
