Чому ізмаїльське ПП повториться ще не раз
Масові отруєння питною водою трапляються регулярно. Останнім НП сталася в місті Ізмаїл Одеської області - з 17 червня за медичною допомогою звернулися понад 400 осіб. Як повідомив голова Державної санепідемслужби України Святослав Протас, причиною стало потрапляння у водогінну воду ротавірусної інфекції та кишкової палички. Небезпечний "мікс" потрапив в питну воду внаслідок фекального забруднення - після сильної зливи сталося підтоплення вуличних туалетів з вигрібними ямами, і збудники інфекцій "просочилися" у водопровідну мережу.
Аналогічна НП у минулому році було зафіксовано у Києві. Тоді до лікарів звернулися 130 осіб з симптомами гострої кишкової інфекції. Як виявилося, спалах захворювання стався через забруднення у водопроводі в Бортничах. Централізованої каналізації у цьому мікрорайоні немає, і більше 2 тис. приватних будинків десятиліттями зливають нечистоти у вигрібні ями, герметичність яких під питанням.
В принципі, отруїтися водою з-під крана простіше простого. Корозія і порушення герметичності старих водопровідних труб створюють можливості для забруднення води. "Те, що відбулося в Ізмаїлі, може трапитися у будь-якому місті країни, так як каналізаційна мережа є далеко не скрізь. Зношеність труб дуже велика, це спадщина радянських часів", - заявила позаштатний епідеміолог Моз Ірина Колесникова. Наприклад, загальна протяжність водопровідних мереж в Ізмаїлі становить 336 км, при цьому 300 км труб відслужили свій термін. Майже 130 км мереж визнані аварійними, як наслідок, у місті в день відбувається в середньому одна аварія.
Ситуація в інших населених пунктах не краще. За даними Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, загальна протяжність мереж централізованого питного водопостачання становить 180 тис. км, з них ветхих та аварійних - майже 68 тис. км, тобто, 37,7%. Майже така ж ситуація і з водовідведенням. Загальна протяжність мереж водовідведення перевищує 51 тис. км, з них ветхих та аварійних - майже 18,6 тис., тобто, 36,2%.
Щоб привести в порядок зношені мережі, потрібні величезні фінансові витрати. "Мережі водопровідно-каналізаційних господарств країни прокладені, в основному, в 60-70-80-х роках, тому стоїть серйозне питання старіння водопровідних мереж і каналізації. Їх заміна - це мільярди гривень", - заявив заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Едуард Кругляк. Природно, на модернізацію водопровідно-каналізаційних мереж грошей немає. Тому українці ризикують своїм здоров'ям, використовуючи водопровідну воду в харчових цілях, хоча і платять за "технічну воду як питну.
