Секретна цифра. ООН боїться сказати, скільки тисяч людей за рік піддаються смертної кари
10 жовтня відзначався Всесвітній день проти смертної кари. З цього приводу виступив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. Він з гордістю нагадав, що його рідна Португалія однією з перших — ще 150 років тому відмовилася від смертних вироків, і виступив із закликом, щоб у всьому світі скасували це "варварське" покарання, підкресливши, що йому не повинно бути місця в XXI ст.
Мабуть, в цей день генсеку ООН хотілося похвалитися успіхами в боротьбі проти смертної кари. І він почав перераховувати досягнення. "Близько 170 країн заборонили або припинили кари. Минулого місяця дві африканські країни — Гамбія і Мадагаскар — зробили важливі кроки в напрямку остаточного скасування смертної кари, — заявив Гутерріш. — В 2016 році число страт по всьому світу знизилася на 37% порівняно з попереднім роком. Сьогодні 87% страт припадає на чотири країни".
На жаль, реальна ситуація набагато гірша. І наведені генсеком ООН цифри у чому прикрашають дійсність. Так, Всесвітня коаліція проти смертної кари стверджує, що з 193 держав — членів ООН тільки 138 законодавчо або на практиці скасували смертну кару. У цей перелік увійшли: 101 країна, яка не допускає смертної кари за будь-які види злочинів; сім країн, що скасували смертну кару за всі злочини, крім надзвичайних (таких як військові злочини, тобто особливо тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права під час ведення військових дій); 30 країн, які скасували смертну кару на практиці (в тому сенсі, що вони нікого не страчували протягом останніх 10 років і дотримуються політики або встановили практику невиконання страт). А решта 55 членів ООН, як і раніше, підтримують смертну кару і час від часу застосовують це покарання.
За даними Amnesty International, в 2016 р. смертні страти проводилися в 23 державах світу, в тому числі у 21 країні — члені ООН (а також в Палестині і на Тайвані). Якщо відняти з 21 193, вийде, що серед членів ООН 172 держави нікого не страчували в минулому році. Мабуть, звідси і взялося твердження Гутерриша, що нібито "близько 170 країн заборонили або припинили кари". Однак не застосовувати смертну кару протягом року зовсім не обов'язково означає відмовитися від неї назавжди.
У тому ж звіті Amnesty International наводиться ще один список країн, де в 2016 р. були винесені смертні вироки. І в цьому списку фігурують 55 держав, у тому числі 53 члена ООН (а також, знову-таки, Палестина і Тайвань). На жаль, доводиться констатувати, що генсек ООН поквапився з оптимістичними заявами.
Те ж саме можна сказати і з приводу слів Гутерриша про скорочення числа страт. ООН взагалі не має хоча б приблизної статистикою страчених у світі за рік. Відомо тільки, що це число вимірюється тисячами. І лише невелику його частину, набагато менше половини, складають так звані зафіксовані кари, тобто ті, про яких було офіційно оголошено відповідними урядами або ж є достовірні дані з інших джерел (відомості від засуджених до смерті, їх родичів і представників, повідомлення організацій громадянського суспільства, публікації в ЗМІ).
Дійсно, за підрахунками Amnesty International, в 2016 р. кількість зафіксованих страт склало 993, або на 37% менше, ніж роком раніше.
Найбільше число страт у 2016 р. було зафіксовано в Ірані (536), Саудівській Аравії (154), Ірак (88) і Пакистані (87). На частку цих чотирьох країн довелося 87% сумарного показника.
Саме про цих цифрах говорив Гутерріш, хоча вони лише видима верхівка айсберга. А якщо взяти весь айсберг, то абсолютним лідером виявляється Китай.
"Інформація про застосування смертної кари в Китаї як і раніше була державною таємницею. Протягом усього року Amnesty International продовжувала стежити за проведенням страт і винесенням смертних вироків в країні і раніше, вважає, що були страчені і засуджені до страти тисячі людей і що в Китаї страчують більше людей, ніж у всіх інших країнах світу, разом узятих", — йдеться у звіті. Також наголошується, що в Піднебесній досі караються стратою 46 різних правопорушень і влади продовжували застосовувати смертну кару за різні злочини, в тому числі ненасильницькі, не відповідають критерію "найбільш тяжких злочинів" міжнародного права.
Втім, є деякі ознаки зниження числа страт. Наприклад, взагалі припинили стратити за корупцію. У китайських державних ЗМІ стверджується, що з 2013 р. нікому з більш ніж 50 високопоставлених чиновників, заарештованих в рамках антикорупційної кампанії, не був винесений смертний вирок, за винятком Чжао Липиня — чиновника, якого визнали винним не тільки в хабарництві, але і в умисному вбивстві.
Однак до простого люду китайська Феміда раніше безжальна. Гонконгський сайт Asia Times в грудні минулого року розповів, як уряд КНР піддав жорсткій цензурі розгорнулася у соціальних мережах кампанію, яка намагалася врятувати життя Цзя Цзинлуна — фермера, засудженого до страти за вбивство сільського партфункціонера. Чоловік зважився на злочин через те, що партком села наказав знести його будинок, де він планував жити з майбутньою дружиною і робив ремонт перед весіллям. Коли за рішенням парткому будинок знесли, кохана пішла від фермера, а той вирішив помститися партійному діячу і жорстоко вбив його гвоздеметом. У листопаді 2015 р. фермера засудили до страти, через рік вирок був приведений у виконання.
Смертна кара буде зберігатися в Китаї не тільки для залякування народу, але й тому, що вона забезпечує потреби трансплантологів. У звіті Amnesty International наголошується, що дві міжнародні конференції з трансплантації органів, що пройшли в Гонконзі і Пекіні, продемонстрували стурбованість практикою пересадки органів страчених ув'язнених. У 2013 р. влада КНР заявила, що з середини 2014 р. будуть використовуватися лише органи, отримані в рамках програми добровільного донорства, проте в серпні 2016 р. газета The New York Times повідомила, що на сайті китайського Фонду розвитку трансплантації органів вказано, що укладені до цих пір можуть стати донорами органів. У зв'язку з цим Amnesty International закликала владу КНР "негайно покінчити з цією практикою, несумісну з міжнародними стандартами, які вимагають вільного і усвідомленого згоди донора".
Але функціонери ООН бояться чіпати цю тему і воліють навіть не згадувати про тисячі людей, які щорічно казнимых в Китаї. Якщо про них забути, то розповідати про успіхи в боротьбі проти смертної кари набагато легше.
За китайським прикладом
КНР — не єдина держава, засекретившее статистику про смертних страт. У 2016 р. Amnesty International не змогла отримати доступу до відповідної інформації про ситуацію в Північній Кореї. Повідомлення, які надходили протягом усього року, давали підстави припускати, що страти в цій країні як і раніше проводилися регулярно, в тому числі і публічно, за різноманітні злочини або дії, навіть такі, які не повинні кваліфікуватися як злочини або не є злочинами відповідно до національного законодавства. Інформація, потрапляла в ЗМІ, свідчила про те, що смертна кара продовжує застосовуватися до високопоставленим посадовим особам, а також тим, хто допомагає іншим покинути країну. Крім того, повідомлялося, що в кінці року вище керівництво країни розпорядився призупинити проведення публічних страт і публічних судових процесів.
Довгий час залишалися держтаємницею дані про застосування смертної кари у В'єтнамі. Однак у лютому 2017 р. з державних ЗМІ стало відомо про доповіді в'єтнамської міністерства держбезпеки, згідно з яким з 8 серпня 2013 р. по 30 червня 2016 р. було страчено 429 ув'язнених, тобто в середньому проводилося 147 страт в рік. Оскільки ця інформація не містить даних по роках, Amnesty International не врахувала В'єтнам в своїй статистиці за 2016 р. Тим не менш у звіті організації зазначається, що за вказаний майже трирічний період В'єтнам за кількістю страт був на рівні Саудівської Аравії та Пакистану, помітно поступаючись лише Китаю і Ірану. Інформація, яка була доступна до цього, не давала підстав припускати настільки активне застосування смертної кари у В'єтнамі, зазначає Amnesty International.