Це не казка, а глибока пам’ять про тих, хто пішов зарано, — етнолог про фільм "Мавка. Справжній міф"

Галайчук в інтервʼю творцям фільму розповів, ким насправді були мавки, чому їх боялися наші предки та чому цей фільм пропонує зовсім інший погляд на історію, ніж класична драма Лесі Українки.

На питання, наскільки "Мавка. Справжній міф" відходить від канону "Лісової пісні", етнолог відповів, що й сама Леся Українка свого часу здійснила потужне авторське переосмислення.

"Вона взяла за основу народні повір’я, але зробила свою Мавку доброю, мрійливою, наділила її людською душею та здатністю до самопожертви. Це була висока література, де міф став алегорією. У нашому фільмі ми повертаємося до того, як мавку сприймав народ сотні років тому. Це реальна трагедія людського життя, що обірвалося на межі. Фільм показує мавку як істоту іншої природи — небезпечну, тужливу і сповнену сили, яку важко осягнути живому", — каже Галайчук.

Він наголосив, що у народних уявленнях мавка — це обов’язково померла дівчина.

"Мавка (або нявка) — це душа дівчини, яку ховали як до шлюбу, у весільному вбранні. Саме тому в нашому фільмі такий акцент на автентичних костюмах, вінках та стрічках. Це не просто декор, це "спорядження" в інший світ. Головна відмінність мавки від русалки — це її вигляд ззаду. У переказах вона "відкрита", через її спину видно нутрощі. Це маркер того, що перед вами не жива людина, а потойбічна істота. Творці фільму знайшли дуже влучне художнє рішення. Замість фізіологічної відкритості, ми бачимо на спині мавки татуювання латаття. Воно пульсує та світиться залежно від її емоційного стану", — підкреслив дослідник української міфології.

За словами Галайчука, у міфах мавки полюють на молодих хлопців не стільки з відчуття помсти, скільки через спробу "взяти собі пару".

"Оскільки ці дівчата померли неодруженими, вони прагнуть завершити свій цикл тут, серед живих. Вони топлять хлопців або заманюють їх у провалля не з чистої злості, а щоб забрати до себе, у свій світ. Це створює неймовірне напруження в сюжеті фільму: кохання між людиною та мавкою — це завжди гра зі смертю. Лоскотання до смерті — це теж частина міфу, але в народі це мало і природне пояснення. Коли на Трійцю цвіло жито, люди часто страждали від алергій або нападів ядухи прямо в полі. Ці смерті приписували русалкам та мавкам", — каже етнолог.

На запитання, чому у 2026 році ми знову і знову повертаємося до прадавніх історій, Галайчук відповів, що звернення до власних міфів — це питання національного виживання та ідентичності.

"Міфологія — це ДНК культури. Ми довго дивилися на чужих ельфів чи вампірів, забуваючи, що наш "бестіарій" значно глибший і драматичніший. Зараз надзвичайно важливо розвивати свою культуру через такі масштабні проєкти. Це дає нам коріння, відчуття опори. Коли ми розуміємо, у що вірили наші предки, ми краще розуміємо, ким ми є сьогодні. Фільм "Мавка. Справжній міф" — це класне сучасне кіно з молодими красивими акторами, неймовірною природою та візуальними спецефектами, які розкривають нам і світу українську культуру та історію по-новому", — зауважив він.

"Мавка. Справжній міф" у прокаті з 1 березня в кінотеатрах України.