Країна перемогла зради. Чому розганяється пост-правда імені "Євробачення"
"Карнавалу не буде!" - співає в одній зі своїх найпопулярніших пісень, лідер групи "Мумій троль" Ілля Лагутенко. Крики про те, що в Україні не буде "Євробачення", ось вже другий тиждень розбурхують українську, а тепер ще й закордонну пресу.
Розмови про те, що українській стороні нібито не вистачає коштів для проведення пісенного конкурсу, у вітчизняному медіа-просторі розгорілися наприкінці листопада після появи інтерв'ю виконуючого обов'язки гендиректора НТКУ Олександра Харебина. Він заявив, що Україна може втратити право на "Євробачення-2017" через затягування з організацією. У пресі і соцмережах моментально піднялася хвиля народного обурення, яку коротко можна описати як "Ми так і знали, нічого в цій країні нормально зробити не можуть!". Правда, вже на наступний день Харебін заявив, що його слова хибно витлумачили і ні про яке перенесення мова не йде - коштів вистачає, підготовка до "Євробачення" йде повним ходом.
Але, як показала практика, зупинити потік негативу не так-то й просто: парадигма "зради" в ментальності українців займає панівне становище. Пояснення Харебина викликали значно менший резонанс, ніж маніпулятивні новини в стилі "пропало все!". Тим більше, що за привід влаштувати істерику вхопилися російські ЗМІ і дружнім їм видання в Україні. Правда, дуже невчасно сталася історія з "чорним кубом" на Андріївському узвозі і увага аудиторії переключилася на обговорення архітектурної "зради".
Але минув тиждень і тема "Євробачення" знову стала ятрити уми інтернет-спільноти. На цей раз завдяки невідомому джерела "з оргкомітету", який розповів німецькому виданню "Більд" про те, що "грошей немає, ви тут тримайтеся, а "Євробачення" з України їде". Ну і раз в Австралії проводити конкурс не можна (за правилами Європейського мовного союзу конкурс проходить на території Європи), то дійство має пройти в країні, представник якої посів третє місце. А це - Сергій Лазарєв з Росії. Так що, вибачайте, дніпровські кручі, привіт стін стародавнього Кремля!
Новина від "Більда" моментально облетіла російські ЗМІ, включаючи начебто і адекватні видання на зразок "Дощу", а також з'явилася в ряді досить шанованих вітчизняних мас-медіа. При цьому нікого не збентежило те, що "Більд" володіє інформацією неназваного джерела, та й саме видання - зірка на ринку жовтої преси, А значить, заради читацького інтересу цілком може запустити саму банальну газетну "качку". У тому, що новина про "зраді" підхопили російські ЗМІ, нічого дивного немає - їх хлібом не годуй, дай розповісти, як фашисти Україну розвалили. Але адже українським журналістам нічого не варто взяти коментар у офіційних представників оргкомітету та дізнатися, чи справді все настільки сумно. Це якщо не звертати уваги на вже існуючі заяви про те, як просувається підготовка до конкурсу.
Хоча бажанням вірити фэйкам - зовсім не українське ноу-хау. "Ізя, на Привозі кажуть, шо ваша дочка - повія! - Так у мене ж немає дочки. - А тепер підіть і розкажіть!", - саме так коротко можна переказати суть безлічі новин в інформпросторі різних країн світу. Світ пост-правди і побудований на тому, що користувачеві підсовують саме ту інформацію, яку він хоче побачити. Нещодавно Washinghton Post написала про двох офіціантів - Пэрисе Вейде і Бене Голдмане. Залишившись без роботи, вони придумали сайт LibertyWritersNews. Сьогодні партнери заробляють на ньому по кілька десятків тисяч доларів на місяць, хоча всі новини на цьому ресурсі - фейкові. "Насильство, хаос і ненормативна лексика - ось що приваблює людей", - говорять автори ресурсу.
Це вислів справедливо не тільки для заокеанських жителів - українці теж охоче розганяють "зраду". Радіти чому-то, а особливо ще й хвалити когось з можновладців, у нас не прийнято - то в "порохоботы" запишуть, то в "юлеботы". Словом, якщо вже про щось позитивно - то тільки за гроші. Інша справа "зрада". Новини з негативом провокують велику кількість заходів, викликають суперечки, а значить - підвищують відвідуваність ресурсів. Що в сучасному світі означає конвертацію незадоволених коментарів в цілком відчутні матеріальні вигоди. Та хоч двісті разів говори про те, що гроші на "Євробачення" є, а слова міністра культури Євгена Нищука про "генетики на Донбасі" вирвані з контексту, новини про "зраді" будуть користуватися шаленим успіхом. Простий приклад: новина про те, що нічого "Євробачення" в Україні не загрожує, на сайті "ДС" набрала чотири тисячі (!) разів менше переглядів, ніж інформація "Більд".
Кількість джерел інформації сьогодні настільки велика, що пересічному користувачеві часом складно розібратися, кому ж вірити. Тим більше, що по-хорошому, вірити нікому і не варто - для більш-менш адекватної картини треба спершу прочитати кілька джерел, а потім ще і проаналізувати інформацію. Однак такий аналіз вимагає і часу, і розумових зусиль.
І ось вже на всіх базарах країни обговорюють, як пенсіонери особисто зрізають батареї, а в чергах обурюються, що за борги по комуналці масово викидають на вулиці сім'ї з малими дітьми.
У старому мультику "Вовка в тридев'ятому царстві" були прекрасні персонажі - двоє зі скриньки. Які і є готували за господаря, і їли теж за нього. Сучасні "акули пера", блогери та "лідери громадської думки" роблять все, щоб за прикладом товаришів зі скриньки ще й думати за рядового користувача. Адже людиною, що діє чітко в рамках означеної парадигми, дуже легко маніпулювати. Принцип "Всі побігли - і я побіг" тут спрацьовує на "ура". Закидаємо у соцмережі маніпулятивну новину, пишемо великими буквами "влада знову обманює народ" і насолоджуємося виробленим ефектом, відволікаючи увагу суспільства від більш важливих проблем. Ласкаво просимо в країну перемогла "зради".
