У Києві відбувся BUSINESS THINKERS FORUM’2026 про досвід українського бізнесу під час війни

Понад двадцять спікерів — керівників критичної інфраструктури, власників бізнесу, філософи, архітектори, представники культурних інституцій зібралися навколо однієї тези: операційна ефективність більше не є гарантією майбутнього.

Українські компанії навчилися блискуче реагувати на кризи, але питання, яке сьогодні визначає довгострокову конкурентоспроможність звучить інакше, чи здатні ми перетворити цей досвід на повноцінну управлінську школу, а не лише на набір операційних реакцій на надзвичайні обставини. 

Сьогодні Україна одночасно веде війну, перебудовує економіку і переосмислює власну ідентичність, бізнес перестає бути лише про прибуток. Він стає частиною ширшої архітектури — держави, культури та майбутнього. 

Відкриваючи Форум, засновниця KA Group Альона Жупікова підкреслила, що саме якість мислення визначає здатність бачити ширше, діяти точніше і випереджати події, а не наздоганяти їх: 

"Чому ми робимо щорічний форум саме з мислення, бо це подія, яка розвиває здатність стратегічно бачити і через телескоп і через мікроскоп одночасно. Подія, яка дозволяє краще пояснювати реальність і як грати на випередження, розуміючи причинно-наслідкові зв’язки за межами власного контексту." 

Однією з центральних думок виступу Співвласника і СEO Work.ua Артура Міхна стала ідея про те, що бізнес має виходити за межі прибутку та спиратися на людський потенціал творення:

"Найважливішою людською здатністю є не споживання, а мислення, творчість і прагнення створювати щось більше за себе".

Останні десятиліття ми багато працювали над глибиною компетенцій. Тепер настав час працювати над шириною мислення. Вирішальною стає здатність бачити зв’язки між подіями, тенденціями та явищами. Саме про це говорив Співзасновник Інституту фронтиру, член Наглядової ради Суспільного Мовлення, лектор УКУ Євген Глібовицький: 

"Особливості уĸраїнсьĸого бізнесу: операційна майстерність блисĸуча, стратегічна стійĸість — вразлива. У розвинених еĸономіĸах люди довіряють інституціям і фунĸціям. В Уĸраїні — ĸонĸретним людям. Це дає ефеĸтивність у малих групах, але ламається при масштабуванні. Недовіра не масштабується". 

Під час панельної дискусії "Адаптивність бізнесу в умовах безпекової та геополітичної невизначеності" керівники провідних українських компаній говорили про те, як війна змінила підходи до управління, лідерства, інвестицій та розвитку бізнесу. У центрі розмови були стійкість, швидкість адаптації та роль людей. 

Ігор Смілянський, "Укрпошта": "Зараз усе змінюється настільки швидко, що найбільша помилка — думати, ніби в тебе є план і ти можеш спокійно спати, бо все прорахував. Це постійне навчання. Постійна адаптація. Постійне переписування планів". 

Ольга Устинова, Vodafone Україна: "Сьогодні ми критична інфраструктура. Тому головний фокус — resilience, стійкість. Ми інвестуємо в резервування систем, генератори, енергонезалежність, кібербезпеку та швидке відновлення після атак. Це питання здатності продовжувати працювати". 

Василь Дмитрів, ОККО: "Стійкість — це здатність команди швидко перебудовуватися та адаптуватися до нових обставин. Це більше про людей, ніж про ресурси. Якщо у тебе сильна команда, яка здатна швидко ухвалювати рішення, ти значно стійкіший, ніж той, хто просто має великі запаси ресурсів". 

Дмитро Поліщук, ПУМБ: "В умовах постійних змін горизонтальна модель управління значно ефективніша за жорстку вертикаль. Але працює вона

лише тоді, коли підтримана сильною культурою та зрозумілим лідерством". 

Єгор Григоренко, Kyiv School of Economics: "Адаптивність сьогодні — це вже не конкурентна перевага, це умова виживання. І водночас одна з найсильніших рис, яку формує сучасна Україна".

Пам’ять — це не лише про минуле, це про те, як ми формуємо власну ідентичність, приймаємо рішення сьогодні та визначаємо майбутнє країни. Під час дискусії "Єдність без однаковості: як бізнес формує культуру памʼяті та свідомість майбутнього" говорили про роль бізнесу у творенні сенсів: 

Наталія Кривда, Український культурний фонд: "Якщо ми дивимося на себе не як на націю-жертву — зґвалтовану, скривджену, бездержавну, — а як на тих, хто століттями чинив опір знищенню та меншовартості, то змінюється все. Великий наратив про нас стає нашою опорою і всередині країни, і назовні". 

Антон Дробович, доктор філософії: "Ідентичність, якщо спростити, — це відповідь на два питання: "Хто я є?" і "Ким я не є?". Обидві відповіді складаються з набору історій. У демократичній країні ці історії формує не лише держава. Це спільна робота науковців, бізнесу, громадянського суспільства, культури та лідерів думок".

Павло Мороз, МХП: "Коли є довіра в колективах, ми несемо її у свої домівки, і вона стає запорукою стійкості всієї державності. Культурна пам’ять — це не про минуле заради минулого". 

Анна Іскіердо, АІММ: "Архітектура — це найдовший носій пам’яті, який ми маємо. Пам’ять стирається, архіви горять, а архітектура залишається. Те, що ми закладаємо сьогодні, — це рішення і контекст, які переймуть наступні покоління". 

Артур Міхно, Співвласник і СEO Work.ua: "Ми можемо довго дискутувати про меморалізацію, але навіщо вона потрібна, якщо прямо зараз ми не здатні на одну хвилину зупинитися й віддати шану тим, завдяки кому маємо можливість жити та працювати?".

Війна змусила Україну переосмислити не лише власне майбутнє, а й саме поняття українства. Де сьогодні проходять кордони країни? Чи потрібно повертати українців додому, чи важливіше зберігати зв’язок із ними незалежно від місця проживання? Саме навколо цих питань звучили дискусія про Україну як частину глобального світу. 

Олександр Філоненко, український філософ: "Україна значно більша за свої фізичні кордони. Вона існує не лише на землі, а й у просторі сенсів. Якщо людина живе в Канаді, Японії чи Австралії, але для неї важлива Леся Українка, вона все одно залишається частиною українського простору".

Валерій Примост, стратегічний аналітик: "Населення скорочується, внутрішній ринок зменшується, українським компаніям необхідно мислити глобально. Українські громади у світі можуть стати платформою для міжнародної експансії бізнесу так само, як ірландська чи китайська діаспора стали драйверами розвитку своїх держав". 

Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України: "Одна з наших проблем полягає в тому, що ми часто надто швидко переконуємо себе у власній винятковості, не аналізуючи світовий досвід і не порівнюючи себе з іншими. Щоб бути глобальними, потрібно не лише пишатися своїми перевагами, а й чітко розуміти, чому саме вони потрібні світу".

Попри різні професійні досвіди та акценти, спікери панельної дискусії "Людяність бізнесу майбутнього. Антропологічний фундамент майбутньої економіки" зійшлися в одному: майбутня економіка починається з людини: 

Сергій Ноздрачов, Gallup: "Умовою виживання України є саме процвітання. Ми або створимо тут територію процвітання, де будуть процвітати люди — бо територія без людей процвітати не може, — або втратимо цю можливість". 

Катерина Загорій, Zagoriy Foundation: "Якщо говорити про майбутнє України, то воно визначатиметься не лише тим, скільки технологій ми створимо чи скільки інвестицій залучимо, а тим, чи збережемо ми здатність бачити в іншій людині не ресурс, а людину". 

Володимир Козленко, KMDШ: "Ми не знаємо, яким буде світ через 15 років. Ті діти, які сьогодні йдуть до першого класу, закінчать школу в зовсім іншій реальності. Тому головне завдання освіти — підготувати людину до змін". 

Денис Блощинський, музикант, підприємець, науковець: "Я особисто стою на позиції, що економіка є функцією культури. Вона не існує у вакуумі, не висить у повітрі — вона завжди спирається на певне культурне підґрунтя".

Виступ кандидата біологічних наук Петра Чорноморця став нагадуванням про те, що навіть найсильніша система має межі, а справжня стійкість починається не з мобілізації, а зі здатності відновлюватися: 

"Ми звикли сприймати себе як батарейку, яку можна швидко підзарядити й знову використовувати на повну потужність. Але мозок — це не батарейка, це надзвичайно складна жива система. І наше завдання як лідерів полягає у тому, щоб створювати умови для її відновлення"

Андрій Длігач, Голова Advanter Group у своєму виступі він запропонував відмовитися від ілюзії контролю над майбутнім і перейти від логіки адаптації до логіки творення: 

"Я переконаний, що головна функція керівника майбутнього — не прогнозувати, а творити. Ми більше не можемо сприймати майбутнє як щось наперед визначене. Натомість його можна формувати через рішення, які ми ухвалюємо сьогодні". 

Партнери

Титульний партнер — WORK.ua 

Генеральний партнер — ПУМБ 

Календар подій KA Group — за посиланням.

Контакти: info@kagroup.ua 

KA Group – kagroup.ua.