У порту "Південний" під відкритим небом зберігається потрійний запас такої ж селітри, яка майже знищила Бейрут

Зберігання аміачної селітри у найбільшому порту України не відповідає світовим стандартам, вона підпадає під вплив температурних режимів

Крім того, поряд з цим складом вивантажують інші вибухонебезпечні речовини. Це може призвести до страшної катастрофи, що істотно перевищує за масштабами подію в Лівані.

Катастрофічних масштабів вибух, який 5 серпня стався в порту Бейрута, нагадав всьому світу про техніку безпеки праці, яку нерідко ігнорують навіть у розвинених країнах. На жаль, Україні тут похвалитися нічим – щодня ми спостерігаємо десятки ситуацій, в яких потенційно небезпечні споруди і процеси робляться на "авось", під мовчазну згоду профільних фахівців.

Зокрема, вчора, 6 серпня, журналісти забили на сполох у зв'язку з величезною партією селітри, яка лежить прямо на причалах найбільшого порту в Україні – "Південного". Такої ж селітри, яка в буквальному сенсі стерла з лиця землі половину Бейрута і залишила без даху над головою сотні тисяч людей.

В Ліванському порту призвели до біди всього лише 2 700 тонн селітри, упакованої в так звані "біг-беги", що кілька років пролежали на складі.

Селітра в "біг-бегах" в порту Бейрута

У "Південному", за твердженням різних блогерів і ЗМІ, складовано майже 10 тисяч тонн цієї речовини.

Увечері в четвер, 7 серпня, Південна Південна філія Адміністрації морських портів України, якою керує Максим Широков, у себе в Facebook опублікувала спростування заяв ЗМІ про те, що селітра в порту зберігається з порушеннями норм безпеки.

Адміністрація морських портів України спростувала порушення норм безпеки

Але, фактично, спростування Адміністрації лише посилює приводи для тривоги одеситів, адже воно: а) підтверджує той факт, що в якихось 20 кілометрах від Одеси під сонцем дійсно лежить величезна партія вибухонебезпечної речовини; б) що лежить вона на причалах 1-2, тобто в безпосередній близькості до Одеського припортового заводу; в) селітра в "Південному" упакована в ті ж "біг-беги", в яких вона була в Бейруті.

АМПУ стверджує, що все безпечно. Але перспектива як мінімум в три рази більш потужного вибуху, що в Бейруті, все ж мотивує до обґрунтованих підтверджень. Близькість ОПЗ, на якому перевантажують аміак, стабільна спека, а також повна відсутність в порту належних протипожежних заходів – все це дає підстави сильно хвилюватися за Одесу.

Зовсім недавно у порт прийшов "новий" протипожежний буксир "Витязь", про який багато писали в ЗМІ. "Витязь" нібито прибув у порт за заявкою компанії "Аксон Шиппінг", безпосередньо афілійованої з сином колишнього керівника ОПЗ Сергія Назаренка. За документами, завдання буксира – обслуговування газовозів і забезпечення протипожежної безпеки. Таку роботу можуть виконувати тільки судна з потужністю від 3 800 кінських сил, у "Витязя" їх 2 500. Буксир не обладнано протипожежною технікою, екіпаж не навчений спеціальним заходам поведінки в екстрених ситуаціях.

Ми вирушили в "Південний", щоб побачити, як складують селітру.

Факт №1 – величезна кількість білих мішків справді лежить на причалах Південного. Факт №2 – мішки знаходяться під відкритим небом, вони ніяк не захищені від сонця і вологи. Факт №3 – імпровізований склад знаходиться під галереєю, якою регулярно йде карбамід – також вибухонебезпечна речовина. І №4 – на відстані кількох десятків метрів розташовані залізничні колії Одеського припортового заводу.

Це – безпечно, стверджує Адміністрація Максима Широкова.

Це — злочинна халатність, яка при збігу обставин може обернутися трагедією для порту, міста, навколишніх сіл, а також і для всієї Одеси, стверджують експерти з безпеки.

Згідно з наказом Міністерства юстиції від 2009 року "Про затвердження правил охорони праці при переробці та зберіганні аміачної селітри": "7.1.1. Склади (складські комплекси) для зберігання аміачної селітри повинні бути побудовані за типовими проектами.... Не допускається зберігання аміачної селітри насипом у тимчасових непристосованих складах або на відкритих майданчиках".

Правила з безпечного складування аміачної селітри, затверджені ще у 1972 році Міністерством сільського господарства СРСР і не змінені з того часу, також свідчать, що: "Аміачна селітра повинна зберігатися в окремих, не нижче II ступеня вогнестійкості безгорищних одноповерхових будівлях. В порядку виключення в колгоспах і радгоспах допускається зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщення (відсік) для зберігання аміачної селітри розміщуватиметься біля торцевої стіни і відділятиметься від іншої частини складу глухою протипожежною стіною, причому вся будівля складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості".

За додатковими роз'ясненнями ми звернулися до експерта, юриста Black Sea Law Company Євгена Сукачова. Він підтвердив, що селітра як за світовими, так і за українськими ГОСТам повинна зберігатися тільки на закритих складах, у яких є можливість підтримувати необхідну температуру. "Безумовно, такий вантаж повинен зберігатися тільки в закритих складських приміщеннях, з суворим дотриманням температурного режиму. Цим питанням має займатися керівництво порту або власники складу. І на них лежить відповідальність за зберігання або переміщення даних вантажів", — заявив він.

У нашому ж випадку, судячи з опублікованих у пресі фото і відео, селітра зберігається під відкритим небом без підтримки відповідного температурного режиму. Через це вона постійно підпадає під вплив коливання температури, сонця і дощу, адже не схована під навісами.

Більше того, склад знаходиться біля залізничних колій, на яких періодично вантажать карбамід, що підвищує вибухонебезпечність об'єкту. Це все піддає склад, порт "Південний" і Одесу з передмістями небезпеці техногенної катастрофи, більш потужної, ніж у Бейруті. І судячи з заяв причетних до ситуації чиновників, винних у разі непередбачених ситуацій знайти буде складно. А сил і технічних засобів, щоб контролювати пожежний стан, або гасити займання в разі його виникнення, у керівництва порту немає.

Це означає, що в разі непередбаченої або трагічної ситуації може статись катастрофа, яка призведе не тільки до великих руйнувань, але й завдасть величезної, непоправної шкоди як економіці регіону та країни, так і екологічному стану області та міста.