В Україні видали незвичайну книгу про Кеннеді і Хрущова в жанрі альтернативної історії ®
Автор книги Максим Бутченко впевнений, що тема глобальної війни знову прослизає в ЗМІ, про неї говорять в пропаганді, іноді як про неминучої битви.
"Але багато хто не розуміють, чим це закінчиться. І мені хотілося показати, як війна позначиться на тих, хто її розпочав - якщо б вони були поставлені на грань виживання. Тому всі основні дії відбуваються між Хрущовим і Кеннеді", - говорить Бутченко.
Події роману розвиваються після Карибської кризи 1962 року, який в альтернативній трактуванні завершився взаємними атомними ударами бомб між СРСР і США. Території Америки і Європи виявилися повністю випалені, і щоб врятувати залишки державності, глави двох супердержав намагаються сховатися на віддаленому острові.
Сьогодні так часто, ми чуємо заяви від світових лідерів, що атомна війна близько - Дональд Трамп, Кім Чен Ин, Володимир Путін - цей список можна продовжувати пояснює Бутченко.
"А мені хотілося подивитися на війну з незвичайної точки зору - а що якщо ті, хто розв'язує глобальну катастрофу - сам виявляється її жертвою? Розібрати їх поведінку і життя після світового апокаліпсису, щоб показати - війна торкнеться всіх", - говорить автор.
Всі історичні факти, які стосуються життя Кеннеді і Хрущова - достовірні, потрібні, щоб як можна реалістичніше прописати психологічні портрети головних героїв, додає Бутченко. Події останньої війни відображені з урахуванням наукових прогнозів наслідків атомного битви.
Книга написана на російській і українській мовах, а частина героїв - українці, адже як відомо Хрущов довгий час жив і працював в Україні.
"На мій скромний погляд, нічого подібного в українській літературі не було написано. Книга має не тільки вітчизняний, а й європейський, світовий контекст. Тому вона буде цікава, як українському, так і іноземному читачеві", - підсумовує Бутченко.
Презентація книги відбудеться 24 січня о 18:30 в книгарні "Буква", вул. Богдана Хмельницького, 3-Б.
Вхід вільний.
Цитата з книги:
"Через годину пунцово-червона, порвана на клаптики тканина полум'я маяло на протязі, грав огнистыми рдеющими лахміттям. Чорна, закопчена посудина з водою стояла на широкому камені. Пара піднімалася над нею. Микита сидів поруч з дружиною, яка поглядала то на нього, то на Джона. Микола відійшов за дровами, а через десять хвилин повернувся з оберемком сухостою. Різке клацання зламаною деревинки оголошував хрипкуватим скрипом місцевість. Дивно, до чого ж тихо! Ні чайок, ні тварин. Тільки хвилі шепочуться про своє, а потім гучно падають на берег, розбиваються і розлітаються вщент важкими краплями. Всі мовчали. Микита передав Ніні посудину з окропом, та обережно спробувала - пахло травами і вогкістю. Надпила. Гаряча рідина потекла цілющим потоком.
Микита зітхав. Він ще раз подивився на мовчазного Джона, якого притулили до корча, витягнуті на пісок. Відблиски добре освітлювали його щоки, лінії скул, правильний вольове підборіддя з майже прямими рівними кутами, невеликий, трохи кирпатий ніс. Волосся спускалися на очі, прикриваючи низький і вузький лоб. Нарешті Микита перестав вивчати супротивника, повернувся до дружини.
- Так як все сталося? - запитав він".