Вода дорожче нафти. Чому прісної води Україні вистачить лише на 30 років
За даними ООН, до 2030 р. половина населення Землі зіткнеться з проблемою доступу до питної води. Незважаючи на те, що більшу частину планети займає саме вода, придатної для використання є лише 3% її запасів, причому 2% з них — це льодовики, що перебувають у важкодоступних районах з екстремальними кліматичними умовами. Вже зараз 28% населення Землі не має доступу до чистої води, за даними ВООЗ понад 3 млн чоловік щорічно вмирають від хвороб, пов'язаних з водою.
"ДС" поцікавилася у директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України академіка Михайла Ромащенко та Ірини Овчаренко, до кінця жовтня очолювала Державне агентство водних ресурсів, як зараз в Україні йдуть справи з водою і варто нам хвилюватися.
Скільки прісної води в Україні
За словами екс-голови Державного агентства водних ресурсів Ірини Овчаренко, Україна належить до країн, малозабезпеченим водою, — серед 195 держав вона знаходиться лише на 111-му місці. При цьому, за даними Держагентства, в країні налічується більше тисячі водосховищ, сім величезних каналів довжиною понад 300 км і 48 тис. ставків. Останню "перепис" річок проводили ще в 1957-му — тоді їх нарахували 63 тис. Зараз Держагентство водних ресурсів становить новий кадастр водних об'єктів, в який внесено близько 4 тис. великих річок, по малим остаточна статистика ще не готова. При такому, здавалося б, водному достатку, за оцінкою економічної комісії ООН, на одного жителя нашої країни припадає лише 1,2 тис. куб. м води на рік при загальносвітової нормі 1,7. До того ж, водні ресурси на території країни розміщені нерівномірно. У країні є регіони, де води не вистачає. Наприклад, така ситуація в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. Навіть зараз в центрі і на півночі Одеської області частина населених пунктів користується привізною водою. Останнім часом брак води відчувають і ті, хто сусідять з річкою Рось, — це Черкаська та Київська області. "Сьогодні майже в 1,3 тис. населених пунктів питну воду доводиться завозити. Тому в найближчі 10-15 років Україна може відчувати гострий дефіцит води, коли населення буде конкурувати за водні ресурси з сільським господарством і промисловістю", — вважає Овчаренко.
Кліматичні зони змістилися, і води стало менше
За даними ООН, 2018-й став найтеплішим роком за всю історію спостережень. За словами директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України академіка Михайла Ромащенко, зростання середньорічних температур в Україні найвищий серед усіх країн Східної Європи. Якщо в Європі за останнє десятиліття температура збільшилася на 0,4 °C, то в Україні — на 0,6 °C. "Це призвело до того, що кліматичні зони в країні змістилися на 200 км з півдня на північ. Зона степу стала практично непридатною для ведення землеробства без зрошення. Якщо тенденція збережеться, то до кінця цього століття 2/3 території країни стануть непридатними для проживання", — говорить Ромащенко.
Зростання середньорічних температур автоматично викликає зростання випаровування води з водойм, що призводить не тільки до пересихання малих річок, але і до зменшення живлення ґрунтових вод. Академік Ромащенко вважає, що саме це призвело до масового пересихання колодязів у Рівненській та Житомирській областях. А якщо врахувати, що у нас в сільській місцевості найнижчий рівень централізованого водопостачання серед країн Європи, то це стало справжньою проблемою для проживаючих там людей. "Найбільше випаровується — менше потрапляє в поверхневі водні джерела та інші об'єкти. Якщо інтенсивність кліматичних змін збережеться, то надалі ці проблеми будуть лише загострюватися. Ми вже зафіксували зменшення поверхневого стоку малих і середніх річок на півдні України від 20 до 50%, на півночі — від 10 до 20%. Також в минулому році було зареєстровано зменшення стоку Дніпра через Каховську ГЕС на 11 куб. км. Це, в свою чергу, впливає на можливість наповнення каскаду дніпровських водосховищ і, відповідно, на зменшення обсягів води, які держава може використовувати", — каже Ромащенко.
Людський фактор і немилості природи
Щороку населення Землі збільшується приблизно на 86 млн осіб, а кількість доступної чистої прісної води зменшується. В основному це відбувається через недостатню очищення промислових і сільськогосподарських стоків, які здатні отруїти цілі річки і озера і зробити їх воду непридатною і навіть небезпечною. Експерти відзначають, що вже сьогодні 36 країн страждають від дефіциту чистої води. Україна не виняток. За словами Ірини Овчаренко, найбрудніша в Україні — річка Інгулець, куди скидають свої неочищені стоки дніпропетровські доки.
Невтішна ситуація складається в Запорізькій і Донецькій областях, де розташовані великі промислові виробництва. "Згідно з чинними законами підприємства можуть забруднювати воду. Правда, в межах так званих гранично-допустимих норм, які, як правило, ніхто не дотримується, —каже Овчаренко. — Ці норми служать своєрідною індульгенцією для підприємств і дозволяють їм абсолютно законно отруювати воду. У жодній цивілізованій країні немає таких послаблень. Там всі підприємства зобов'язані повністю очищати використану воду. На даний момент ми розробляємо правові акти, які заборонять подібні скиди взагалі. Ефект від цих заборон буде, але не скоро. У природи є функція самоочищення, річка в стані очиститися від забруднень самостійно, але їй потрібно на це час. У середньому шість років. Приміром, води озера Балатон, яке називають угорським морем, після заборони на скиди тільки за 10 років змогли очиститися до кришталевої чистоти".
За словами екс-голови Державного агентства водних ресурсів, якщо найближчим часом ситуація не зміниться і підприємства продовжать скидати неочищені стоки, то років через десять у країні з'являться мертві річки, в яких не буде ні риби, ні водоростей, а купатися в них буде небезпечно для життя.
Михайло Ромащенко теж вважає, що зміна клімату і зростання температури автоматично викликають погіршення якості природних вод. "Відповідно до зональної класифікації чисті, найменш мінералізовані води знаходяться на півночі. Чим далі на південь, тим мінералізація зростає, вода насичується гидрокарбонатами та хлоридами. Відповідно, стає менш придатною до використання. Так, наприклад, в річках Одеської області мінералізація доходить до 3-5 г солі на літр. Цю воду пити не можна. Звичайно, існують методи, які дозволяють робити з такої води практично дистильовану, але її собівартість становить $1 за кубометр", — стверджує Ромащенко. Вже зараз вода за своєю ціною наближається до нафти. У 2016-му в США бутель води для офісних кулерів коштував дорожче бареля "чорного золота". У тому ж році в США було зафіксовано своєрідне досягнення: пляшка преміальної води Perrier виявилася в 60 разів дорожче такого ж обсягу нафти.
Невтішні перспективи
Академік Ромащенко впевнений: якщо держава не сформує політику водозбереження та ефективного водокористування, то найближчим часом ми почнемо відчувати дефіцит води. "Водомісткість нашого валового національного продукту в середньому в три рази вище, ніж у розвинених країнах. Також в Україні всі системи подачі води такі, що 50% ми втрачаємо тільки при транспортуванні. Системи треба реконструювати, а значить, вкладати гроші", — зазначає експерт. До того ж населення країни повинно усвідомити, що води мало і до неї потрібно ставитися дбайливо. Також, на думку Ромащенко, можна істотно заощадити на очищення питної води. "Сьогодні у всіх великих містах вода доводиться до питних норм на станціях підготовки, а потім подається по трубах в квартири. Але якщо подавати в будинку тільки технічну воду, якою можна лише митися і прати, а очищати її до якості питної з допомогою стаціонарних фільтрів у кожного на кухні, то ми отримаємо ту ж якісну воду, але з меншими витратами", — зазначив Михайло Ромащенко.
На думку наших експертів, заходи ефективні лише тоді, коли вони прийняті завчасно. Якщо почати діяти зараз, то найближчі 30 років Україна може прожити, не відчуваючи дефіциту водних ресурсів. Правда, є одне але істотно. В Україні занадто багато проблем, які заважають звернути увагу на екологію. "Коли я ходив в школу, по радіо розповідали, що річка Рейн — це стічна канава, і якщо в неї зайти, то на тілі можуть з'явитися виразки. Пройшло 50 років, і сьогодні воду з Рейну можна пити. Це яскравий приклад того, як країна спершу наростила економічний потенціал, а потім почала використовувати його для того, щоб поліпшити екологічну складову якості життя громадян", — каже академік Ромащенко.