Все навколо моє. Що не так з роликом Порошенко

Українці все ще не хочуть платити за музику, фотографії і фільми

В Україні нова зрада: в агітаційному ролику президента Петра Порошенка використовували крадену музику, а кадри з співачкою Анастасією Приходько включили у відео без її відома. Ролик опублікували ще в січні, але скандал вибухнув через місяць. Що, власне, свідчить про те, наскільки популярне відео. У ролику розповідають про те, що жити в країні стало краще і веселіше: пенсії ростуть, дороги ремонтують, у школі реформу затіяли, армія попереду планети всієї і навіть кіно у нас вибралася з трясовини. Завершується ролик оптимістичній написом "Йдемо вперед. Петро Порошенко".

Незважаючи на те, що позитивні моменти, згадані у ролику, цілком реальні, населення обурила завершальна напис. Мовляв, таке відчуття, ніби в країні вже стартувала передвиборча кампанія. Тут, правда, не варто забувати, що в українських реаліях виборчі кампанії не закінчуються взагалі ніколи - то Олег Ляшко заявить, що його фото часів Майдану хотіли за 208 тис. грн купити, то "Народний фронт" запустить ролик про "покращення", ретельно сховавши лідера партії Арсенія Яценюка за кадром і залишивши від екс-прем'єра тільки голос. Так що нічого такого в ролику Петра Олексійовича немає - просто зайве нагадування про те, як країна активно рухається до світлого майбутнього.

Але не всім учасникам президентського ролика це припало до смаку. Анастасія Приходько, наприклад, заявила, що про зйомки в кліпі з нею домовлявся міністр культури Євген Нищук. І про те, що це буде ролик Порошенко, чиновник не згадував. Співачка записала гнівне звернення і зажадала кадри з нею з відео вирізати. У Мінкульті визнали, що запропонували Приходько знятися в "умовному" ролику, і кадри з неї видалили.

Але якщо скандал з Анастасією Приходько ще можна списати на якісь особисті установки, то ось історія з краденою музикою вельми показова. "На 2-й і 11-й секунді на відео чітко чути Audiojungle Watermark, що свідчить про використання музики без дозволу", - йдеться в повідомленні порталу Євромайдан в Facebook.

Найприкметніше, що використання музики, фото, текстів і т. д. - далеко не ноу-хау авторів президентського ролика. Це у нас як національної традиції. Інтелектуальна власність для левової частки українців поняття таке ж ефемерне, як "чорний ящик" літака - всі про нього чули, але мало хто бачив, що це і не ящик, і не чорний. Ліцензовані копії Windows, музика ВКонтакте, сайти з кінофільмами... Список можна продовжувати довго - недарма ж ми одна з найбільш піратських країн світу. Західні країни регулярно лякають Україну санкціями за порушення авторських прав: мовляв, вистачить вже так безпардонно ставитися до інтелектуальної власності. У грудні президент США Дональд Трамп навіть звернувся до Сенату з пропозицією призупинити для України низку преференцій у торгівлі зі Сполученими Штатами, передбачених програмою Генералізованої системи преференцій США.

Ми, як пірати, зовсім не самотні: в одній пісочниці з нами - Росія, Китай, Венесуела, Алжир, Чилі. Компанія, звичайно, сумнівна, але ефективно боротися з піратством у нас не виходить. По-перше, із-за недосконалого законодавства. Експерти кажуть: складно пред'являти претензії звичайним громадянам, коли протоколи про порушення авторських прав складаються на неліцензійному програмному забезпеченні. За даними міжнародної асоціації BSA, в 2016-му обсяг неліцензійного програмного забезпечення, нелегально використовується в Україні, становив близько 82%.

А по-друге боротьба з піратством неефективна, тому що обиватель просто не розуміє, що таке ця сама інтелектуальна власність, і чому це за неї потрібно платити. Коріння цього переконання простежити нескладно: в радянські часи будь-яка музика з Заходу тиражувалася і поширювалася в як можна більшій кількості примірників. Адже мова йшла про справжній дефіцит. З того часу багато води витекло, але установка про те, що все викладене в мережу - суспільне, а значить, і моє, живіший за живих. Реферати, кандидатські і докторські дисертації, наукові та суспільно-політичні статті - все це нещадно копіюється, перекроюється і видається у світ по сотому разу.

Є й більш витончені методи вільного використання інтелектуальної власності. Нещодавно в українських соцмережах розгорівся скандал: в одному з спільнот виклали безліч оцифрованих книг сучасних письменників. Автори і видавництва обурилися, бо такий підхід автоматично означає зниження продажів їх творів в книжкових магазинах. А якщо ніхто не купує книжки, то і видавати їх не за що. Творці пабліка парирували: таким чином вони хочуть забезпечити доступ до книг тим, хто не може дозволити собі їх купити. Такий собі Робін Гуд, відбирає книги.

Безліч скандалів виникає навколо фото - картинка, викладена в мережу, моментально розходиться по десяткам ресурсів. Автори просять хоча б вказувати авторство - про гонорари в наших умовах взагалі заїкатися не має сенсу. Ось і подорожують авторські знімки по соцмережам і ЗМІ, збираючи тисячі переглядів, а їх автор пачками розсилає листи про те, що фото-то - крадене. Недобре. Крадуть, правда, не тільки у нас. Масштаб проблеми настільки катастрофічний, що компанія Google днями внесла ряд змін в "Google Картинки". Так, зникла кнопка "Відкрити в повному розмірі", що ускладнить завантаження зображення у високому дозволі. Цю функцію довгі роки піддавали критиці, адже користувачі могли без проблем завантажувати картинки, захищені авторським правом. Втім, вже через день після нововведення в мережі з'явилися поради про те, як обійти обмеження.

Проблем, пов'язаних із захистом інтелектуальної власності в Україні, безліч. На початку лютого у Верховній Раді зареєстрували законопроект щодо реформи авторських прав в Україні. Урядовий законопроект повинен адаптувати Цивільний кодекс і Закон "Про авторське право і суміжні права" з нормами законодавства Європейського Союзу щодо охорони та захисту авторського права і суміжних прав. І нарешті навести лад у цій сфері. Адже мова не про тільки про те, щоб захистити автора, - потрібно ще й покарати винного. Успішні приклади є: нещодавно автор мультперсонажу Капітошка Наталя Гузєєва виграла у Рівненському суді справа про захист права інтелектуальної власності проти місцевого ресторану - там "Капитошкой" назвали один з дитячих салатів. Гузєєва обурилася, що "Капитошкой" назвали салат з незрозумілих інгредієнтів, і подала на ресторан в суд. Той використовувати назву веселій крапельки заборонив і зобов'язав ресторан виплатити Гузеевой 37 тис. грн.

Адже питання, пов'язані з авторським правом, іноді стають навіть елементами гібридної війни. У мережі он щосили потішаються над текстом "Борщ - наш! Українцям відмовлено в авторстві відомого страви", розміщеним на сайті "Російська весна".

Сміх, звичайно, подовжує життя, але проблему не вирішує. Якщо вже в президентському ролику "музику поцупили", то чого дивуватися зламаним програмами або краденим фото. Все навколо колгоспне, все навколо моє!