Встигла нашуміти з моменту запуску, 6 липня, додаток для смартфонів Pokemon Go вже призвело до великої кількості курйозних випадків. В цю гру грають не тільки прості користувачі, але також політичні та державні лідери різних рівнів і з різних країн. Реувен Рівлін, Джеремі Корбін...Такий інтерес пояснюється використанням доповненої реальності: віртуальний і реальний світи розробники зв'язали воєдино.
Величезна популярність гри, яка стартувала з США, Великобританії, Австралії та Нової Зеландії з подальшою міграцією в інші країни, природно передбачає її монетизацію. Pokemon Go по суті своїй є умовно безкоштовною грою, тобто завантажити і грати можна задарма, але за невелику з вигляду плату можна отримати певні додаткові послуги. Так, як пише TechCrunch, 20 "покеболов" коштують трохи менше долара. Така з виду дешевизна дозволяє японської компанії Nintendo в день отримувати більше півтора мільйонів доларів. Гра насправді сверхперспективна в плані доходів, адже, як зазначають експерти SuperData, за перші чотири дні на неї гравці витратили близько $14 млн.
І це тільки початок: глава компанії-розробника Niantic Джон Ханке оголосив в інтерв'ю Financial Times, що наступний етап - це реклама. Точніше, створення послуги продажу "покемонів" в конкретних місцях. Звичайно ж це зацікавить бізнесменів абсолютно різних масштабів і прибутковості, особливо в сфері розваг та послуг. Власники бізнесу будуть вливати кошти в приховану рекламу - біля їхніх "точок" будуть постійно мешкати ці самі "покемони". Конкуренція веде до того, що витрачатися на цю послугу будуть все більше підприємців. Відповідно, вартість продукції, що ними виробляється, будуть закладатися витрати на такого типу рекламу. Гравець в Pokemon Go і за сумісництвом новий клієнт, буде платити за це. Тобто він витрачає гроші і на саму гру, і на те, щоб йому вказували, куди ходити, що купувати і т. п. Але витрати ж підвищуються не тільки в ловця "покемонів", але і в інших клієнтів, які в гру не грають.
Щось подібне, але без такій просунутій візуалізації, діє в Facebook. Компанія в листопаді минулого року запропонувала малому бізнесу використовувати вже налагоджену геолокацію клієнтів. Простіше кажучи, якщо, наприклад, британець зайде в якесь кафе, де працює ця система, то в соцмережі про це з'явиться відповідне повідомлення на зразок: "Приєднатися до нас на ланчі в Глазго" або "Приєднатися до нас на вечерю в Брістолі". Звичайно ж, з зазначенням конкретного місця. Цей прийом не новий і вже добре освоєний. Ще один вид реклами - пропозицію вивчити детально і маршрути, і самої людини, яка ходить в районі того чи іншого закладу, і вже після створити більш ефективну зовнішню рекламу.
Якщо дивитися загалом, то нічого екстраординарного. Адже будь-який бізнес завжди прагнув збільшити прибутки, досконально вивчивши потенційного клієнта. І особистий простір не є перешкодою. Це традиційний маркетинг.
Але при певних умовах і в суспільстві з достатнім рівнем параної, побачать насамперед загрозу державності, а не цинічно-корпоративний спосіб домогтися надприбутків. А наліт релігійного фанатизму лише сприяє підозрілості. Не випадково проти гри виступили в мусульманських країнах. У тому ж Єгипті Pokemon Go назвали "антиісламським", прирівнявши до алкоголізму.
Загрозу "духовності", очікувано, побачили й у Росії. Не в міру агресивний сусід України, який упивається самоізоляцією, не звернув уваги на комерційні можливості гри, а звичайно ж вгледів прямо-таки явище диявола. І це не перебільшення. Перший заступник голови комітету ради федерації Росії Франц Клинцевич так і сказав: "Відчуття, що диявол прийшов через цей механізм і намагається просто розвалити нас зсередини духовно". Правда, такі заяви, виходять з вуст російських політиків, які вже давно перестали дивувати.
Сенатор прикривається духовністю і ратує за введення обмежень. На його думку, "покемонів" не місце в церквах, лікарнях, в'язницях, на кладовищах і пам'ятках. Такої ж думки дотримуються і релігійні і громадські діячі, приміром, глава руху "Божа воля" Дмитро Цоріонов, а козаки Санкт-Петербурга і зовсім називають це "сатанізмом". Тому закономірно вивчення цього питання російськими законодавцями.
Однак це лише красивий (для росіян) фантик.
Пахне тотальним змовою, за яким стоять якісь "жидомасони" або "рептилоїди". Нібито з допомогою програми "ляльковод" з Заходу хоче вишукати всі-всі секрети, дізнатися все про всіх, досліджує простори неосяжної, але слабозаселенной РФ вздовж і впоперек за допомогою слухняних "зомбі"- фанатів або просто користувачів гри. Особливо, це відноситься до різних військових об'єктах, підприємствах і т. п.
Правда, ніхто з чиновників не бере до уваги колосальну економічну вартість такого проекту за тотальне стеження, вимірюючи Pokemon Go категоріями "антитерористичного пакету Ярий", який за своєю суттю є способом тотальної (і, зокрема, тому, труднореалезуемой) стеження за співгромадянами. Володимир Путін напередодні підписав цей пакет законів і схвалив запуск виробництва обладнання, необхідного для зберігання терабайтів різних даних інтернет-провайдерів та мобільних операторів. З урахуванням не ахті якого стану російської економіки такі витрати бюджету не подужає. Але закон підписано. Значить, буде працювати у виборчому порядку, що ці витрати серйозно знижує. А потенційно виділяються мільярди на реалізацію "пакету Ярий" успішно розпиляють за прикладом сочинської олімпіади або керченського мосту.
З таким підходом до оцінки гри в Кремлі очевидно переконані, що в першу чергу жертвами "покемонів-шпигунів" стануть ті ж військові або чиновники. Хоча в першу чергу слід було б потурбуватися більше банальної дуростью окремих індивідуумів. Не "зовнішній ворог" буде збирати інформацію, а деякі росіяни будуть добровільно нею ділитися.
Ось, наприклад, незабаром після запуску гри стався цікавий випадок: американський солдат, який бере участь у військовій кампанії проти "Ісламської держави" в Іраку, виклав скріншот Pokemon Go недалеко від лінії фронту, сидячи у зміцненні з кулеметом. Незважаючи на успішний наступ союзників в Іраку, такий вчинок - абсолютно необдуманий, т. к., як мінімум, розкриває його позицію.
Дурість, як відомо, національності не має, але ось той чи інший державний режим за допомогою пропаганди може істотно вплинути на повсюдне "отупіння". У Росії, як усім відомо, з цим проблем взагалі немає. Досить згадати, скільки раніше російських солдатів благополучно засвітилися в участі у військовому конфлікті на Донбасі, і в інцидент зі збитим малайзійським "боїнгом" зокрема. BеllingCat створив не одну підбірку фотографій російських військовослужбовців з "Вконтакте" з невыключенной геолокацією. Тепер же можна очікувати нову порцію витоків інформації про військових об'єктах, техніці та місцезнаходження, але вже "прикрашених" ким-небудь з вигаданих японських персонажів. Чи варто звинувачувати в цьому гру? - Питання риторичне. У той же час, втручання держави в особисте життя громадян, що давно стало нормою в Росії, отримає новий аргумент зі старого репертуару: ворог не дрімає.
