"Велич" зашкалює: Популярність "особливого шляху" в Росії досягла історичного максимуму
За даними "Левада-центр", вєлікодєржавіє підтримують 64% населення, передає "ДС" з посиланням на "Ведомости".
Так, з тим, що росіяни - такий же народ, як і інші, згодні 32%. У 1992 р. щодо особливої ролі росіян у світовій історії говорили лише 13% опитаних.Також досягло максимуму кількість респондентів, які вважають, що Росія є великою державою, - так думають 72% росіян (рік тому - 64%).
З думкою про свій народ у опитаних в першу чергу пов'язується історія (46%), місце, де людина народилася (39%), і "земля, на якій ми живемо" (38%). З державою народ асоціюється лише у 17% респондентів, хоча рік тому так відповідали 26%. Пишаються тим, що живуть в Росії, 83% опитаних, а самою країною пишаються 67%.
Такі результати - це "ехо посткрымской мобілізації", хоча багато в чому активна фаза "боротьби з ворогами" пройшла.
"Якщо стосовно інститутів влади цей мобілізаційний тренд до теперішнього часу припинився і оцінки поступово нормалізуються, за винятком президента, то відносно національної самосвідомості і гордості він більш стійкий", - сказала соціолог "Левада-центру" Каріна Піпія.
За її словами, зростання великодержавнических настроїв можна розглядати як реакцію на "несправедливу", "антиросійську" політику країн Заходу, яка консолідує громадську думку навколо ворогів останні три роки.
"Подібний захисний націоналізм, як правило, завжди приводить до консолідації навколо історико-культурного ядра, що у випадку Росії укладається в ідеологію "особливого шляху", особливої ролі російського народу в світовій історії. Тому таку широку публічну дискусію викликали фільм "Матильда", дисертація Мединського і т. п., які посягнули на святе - історію", - каже Піпія.
Великодержавні настрої не зникають, оскільки ці настрої були дуже давно - з середини 1990-х рр., зазначає політолог Олексій Макаркін.
"Після розвалу Радянського Союзу багато людей вважали, що це тимчасово, проте раптом з'ясувалося, що ніхто з країн не збирається "повертатися". Це наклалося на зниження міжнародної ролі Росії, економічна криза, почуття непевності в завтрашньому дні. Все це компенсувалося мріями про велике майбутнє. Після Криму ці почуття закріпилися. Зараз же емоції вже спали, але настрої залишилися".
Навіть у разі зростання протестних настроїв і претензій до влади імперські настрої будуть зберігатися, вважає експерт.
