• USD 28.2
  • EUR 34.3
  • GBP 38.4
Спецпроєкти

"Новичок" і невдахи. Як Навальний став символом кризи путінської Росії

Як стверджують розслідувачі Bellingcat, цілий департамент ФСБ протягом двох років вів операцію, метою якої було вбивство Олексія Навального за допомогою хімічної зброї з секретної державної лабораторії. Але провалив операцію

Олексій Навальний
Олексій Навальний / Depositphotos
Реклама на dsnews.ua

Їх було вісім, добірних оперативників з надсекретного підрозділу, з медичною освітою і великим досвідом подібної роботи, що діяли під прикриттям Інституту криміналістики ФСБ, він же НДІ-2, він же в/ч 34435. Технічну частину їх операції забезпечували науковий центр "Сигнал", під дахом якого зібралися провідні фахівці з хімічного синтезу, які працювали над створенням отруйних речовин ще в СРСР (штучний товар, таких фахівців тепер не роблять!), випробувальний інститут військової медицини в Санкт-Петербурзі і 33-й Центральний науково-дослідний випробувальний інститут МО РФ в Шиханах, розташований "по сусідству" (через дорогу, чи що? — "ДС") з НДІ органічної хімії і технології, тому самому, в якому "Новичок" був уперше синтезований. Вся ця машина смерті повинна була вбити Олексія Навального, а можливо, також і членів його сім'ї, і когось ще. Але Навального — вже зовсім точно.

Було зроблено кілька спроб. Під час останньої — в сенсі найсвіжішої, не зумівши смертельно отруїти Навального в Томську, фахівці спробували добити його перед відправкою до Німеччини, в омській лікарні, де він лежав у штучній комі, з тим, щоб ненависний Кремлю опозиціонер помер до прибуття в Берлін і його смерть можна було звалити на німецьких лікарів. Але Навального знову врятував введений атропін, рятівний засіб, який раз по раз розбиває зловісні плани Кремля.

Все це неможливо пояснити ніякою логікою, та цього й не потрібно. В історію з дивним порятунком Олексія Навального потрібно просто повірити, а хто не увірує — той не буде врятований. Відмовчатися теж не вийде: ось Дональд Трамп не відреагував на отруєння Навального, не засудив отруйників, не поспівчував визначному опозиційному діячеві Росії, а Навальний це помітив і засудив. І де тепер Трамп?

Коли зайві факти затемнюють суть

Деталі розслідування, що призвели до цих приголомшливих висновків, а також методи отримання інформації детально викладені в двох об'ємних статтях на сайті Bellingcat. Як це завжди буває в публікаціях "журналістських розслідувань", вони буквально топлять читача в безлічі фактів і третьорядних деталей. По суті ж, такі статті являють собою базу даних, черпаючи з якої, автори інших ЗМІ можуть скласти картину події, доступну вже для розуміння звичайного читача.

Але тут виникають і обмеження: не з будь-якого набору букв можна скласти будь-яке слово. Розслідування дає список прізвищ виконавців і організацій, залучених до операцію з ліквідації Навального, розкриває схеми їх пересування з 2017 р. (!), коли Навальний оголосив про бажання брати участь у виборах президента. Про його достовірність можна було б, звичайно, посперечатися, але суперечка ця позбавлений сенсу. Розслідування не відповідає на головні питання у справі Навального.

Проте вони досить очевидні. Як могло статися, що ціла державна організація, створена спеціально для ліквідації неугодних режиму людей за допомогою отруєння, не змогла ефективно і без шуму отруїти одну людину? Добре, нехай навіть з шумом і скандалом, але на смерть. Не за кордоном, зауважте, а всередині країни, маючи, що називається, всі козирі на руках? Причому такий прокол далеко не перший — Скрипалі, Гебре, але там хоча б можна було послатися на труднощі роботи в чужій країні. А тут все відбувалося в Росії. Більш того, в Сибіру, де ведмідь — прокурор і влада може творити все, що завгодно. Як сталося, що російські отруйники виявилися настільки безпорадними? Що вони в такому разі взагалі можуть? Чим пояснити, що їх провальна робота за такий довгий термін і після стількох невдач не була жорстко скоригована шляхом або реорганізації процесу, або ліквідації непрацездатною структури? І ще: якщо отрути і отруйники закінчилися, а Навального дійсно хотіли вбити, то чому його просто не пристрелили, як Нємцова? До речі, а його точно хотіли вбити? Чи тільки приморити і в такому вигляді відпустити в Європу? Це, звичайно, знімає питання про неефективність отруйників, але ставить інше: навіщо? Втім, якщо Навального навіть хотіли вбити, це питання все одно залишається. Адже ліквідація такої розкрученої фігури означає масштабний скандал. Чи такий страшний Навальний російській владі?

Реклама на dsnews.ua

Найдивніше, що ці питання всі публікатори обходять стороною. Російські пропагандисти просто глухо все заперечують, а решта пишуть про лиходійства кремлівського режиму. Режим, годі й казати, огидний, але чому ж він такий криворукий? Такий провал, з такими наслідками піднімає звичайну, загалом, історію з невдалим отруєнням надокучливого опозиціонера до рівня екзистенціальної кризи всього путінського режиму. Це не вибух на старті чергової рогозінської вертушки, не невловима діра в російському секторі МКС і не ветеринарна вакцина, що застосовується на людях. Це набагато гірше.

А якщо Навального не хотіли отруїти, то в чому суть цієї багатоходівки?

Кілька зустрічних ігор

Мабуть, найбільш очевидне пояснення цієї історії — кілька операцій різних гравців, які зійшлися в одній точці.

Ймовірно, Навального ніхто не хотів вбивати. Завдання стояло інше: ефектно, наскільки можливо, імітувати замах і видавити його на Захід. Всі розмови про те, що, одужавши, він повернеться в Росію, — всього лише розмови.

Безсумнівно, операція затверджувалася, а точніше, продавлювалася, на самому верху. Сенс — розкрутка Навального, ймовірно, є проєктом російських спецслужб до рівня лідера зарубіжної опозиції і видалення його з Росії, де він став занадто впливовий. Те, що смерті Навального не бажали, пояснює і велику групу виконавців, і обережні, в кілька спроб, підходи, і пробу на дружині. Отруїти, але не до смерті і не покалічивши, а заподіявши лише сумісну з життям і оборотну шкоду, одночасно ясно позначивши отруєння, набагато важче, ніж просто вбити.

Подальша доля Навального залежить від того, яке з угруповань в російських верхах візьме верх. Зараз там йде боротьба двох проєктів. Проєкт №1: перезапуск відносин із Заходом, зі списанням Путіна і його найближчого оточення і згодою на роль молодшого партера, без претензій на рівність. Проєкт №2: збереження "колективного Путіна" і посилення протистояння Кремля західній гегемонії.

У разі, якщо верх візьмуть прихильники першого шляху, Навальний тріумфально повернеться в Росію в ролі Сім Сімича Карнавалова, з поправкою на відсутність карнаваловської бороди і на велику, в порівнянні з Сімичем, вестернвозність — хоча щодо цього можна посперечатися. Візьме гору другий шлях — і Навальний назавжди залишиться на Заході, як жива ікона російського опору тиранії і точки збору всіх зарубіжних борців з режимом, під наглядом і надійним управлінням з Кремля.

Ідея виглядала безпрограшною і не припускала великих неприємностей. Але в розрахунки про величину неприємностей вкралася помилка. Втім, можливо, це була і не помилка, а перемога прихильників здачі Путіна і примирення з Заходом.

Помилка була в тому, що історія з дивним отруєнням Європу налякала. Виникла підозра, що отруєння Навального не було операцією, схваленою з самого верху, а чиєюсь самодіяльністю знизу, про що серед іншого говорила і видима криворукість виконавців. І тоді Росію почали санкціонувати, звинувачуючи в усьому Путіна, просто для перестраховки, з тим щоб, якщо Путін ні при чому, Кремль провів би ретельне розслідування, прагнучи відмитися від звинувачень. Але провести, а точніше, зімітувати таке розслідування Кремль не може. Призначити винних і заявити, що це була чиясь ініціатива знизу, неважливо, з яких мотивів, означало б повісити на себе зізнання в тому, що бойові ОР стали в Росії легкодоступними. І тут вже неважливо, чи доступні вони недержавним структурам, чи в державних структурах можуть виникати групи змовників, які планують чиїсь усунення з використанням таких ОР без санкції згори. І те, й інше однаково погано.

Визнати, що самі хотіли отруїти, теж неможливо. Визнати, що отруїти не хотіли — тим більше, і це найнеприємніший для Кремля варіант. Він розкрив би всю операцію впровадження, викликавши перевірку інших російських опозиціонерів, які пригрілися на Заході і серед яких напевно чимало агентів спецслужб. Словом, Кремлю залишається тільки відмовчуватися і все заперечувати.

Це, в свою чергу, створює тупикову ситуацію. Заходу вигідно тиснути на Росію Навальним, оскільки його справа не зачіпає прямо ніяких економічних проєктів і до нього можна пристібати-відстібати все, що завгодно. До того ж, справа Навального набула занадто великого резонансу, вона вже не може тихо зійти нанівець. Утім, цього й не хочуть, і коли інформаційний шум починає стихати, в багаття акуратно підкидають свіжу порцію дров, як це було зроблено з розслідуванням Bellingcat. Такі вкидання будуть повторюватися знову і знову, і на світло будуть спливати все нові і нові деталі. Ініціатива у "справі Навального" пішла з рук Кремля, тому її формально-успішне впровадження втратило сенс.

Що стосується подальших перспектив Навального, то в разі реалізації проєкту №1 він цілком може увійти до числа перспективних і рукопотисних на Заході російських політиків. І навіть якщо його зв'язки з російськими спецслужбами в якийсь момент спливуть на світло, вони анітрохи цьому не зашкодять.

    Реклама на dsnews.ua