G7 обійдеться без Росії. Навіщо Берлін відшмагав Трампа українським питанням

У критики Берліном ідеї президента США є і плюси, і підводні камені

Shutterstock

Німецька газета Rheinische Post опублікувала інтерв'ю з міністром закордонних справ ФРН Хайко Маасом, в якому той без жодного сорому тицьнув адміністрацію Дональда Трампа обличчям в українсько-російський конфлікт.

Йдеться про ініціативу президента США Дональда Трампа, що він її окреслив 30 травня, а саме - запросити саміт "Великої сімки", що було перенесно на осінь, також Росію, Індію, Південну Корею і Австралію, оскільки чинний формат, на його думку, неефективний.

Маас між іншим заявив, що Німеччину пропозиція американського президента не зацікавила і Берлін, втім, як раніше Великобританія, Канада і Франція, виступає проти повернення Росії до G7, допоки не будуть вирішені питання Донбасу і Криму.

"Причиною виключення Росії стали анексія Криму та інтервенція на сході України. Поки у нас немає вирішення цих питань, я не бачу і шансів на відновлення, — підкреслює глава німецької дипломатії. — Ми не можемо потиснути плечима і прийняти, що хтось самовільно змінює кордони в Європі XXI століття. Якщо ми врегулюємо питання на сході України, то має бути вирішено і питання Криму".

Берлін проти Вашингтона

Сьогодні у Німеччини та Сполучених Штатів є точки дотику в геополітиці, в тому числі в реагуванні на дії Кремля.

В якості прикладу можна навести помітно біль активну протидію німців і американців, а разом з ними британців і канадців, угрупуваням російських хакерів, які підконтрольні спецслужбам РФ.

І Берлін, і Вашингтон продемонстрували намір покарати росіян за хакерські атаки: ФРН – за злом серверів Бундестагу в 2015 р., Штати – за полювання на науковців, які працюють над вакциною проти Covid-19. Покарання – нові санкції. Німеччина ініціювала розгляд такого варіанту на рівні ЄС, а в США тим часом нові заходи готують конгресмени.

Однак суперечностей у відносинах двох країн набагато більше. Вони випливають із конфлікту, що розгорівся за енергійного сприяння Дональда Трампа.

Це і вже збільшення витрат Німеччині як члена НАТО на оборону.

Це і рішення (поки не остаточне) Трампа вивести частину американських військ з ФРН і перекинути їх на територію Польщі. Таким чином Білий дім дає більше впливу Варшаві, яка оскаржує лідерство Німеччини в Євросоюзі.

Це і більш розширені санкції щодо російського газопроводу "Північний потік-2", затверджені напередодні обома палатами Конгресу як частини закону про оборону на 2021 р.

Хоча Берлін, як він, мабуть, вважає, раніше вже пішов на зустріч Трампу, намагаючись врегулювати суперечку зі Сполученими Штатами навколо російської труби відмовою виводити СП-2 з-під дії Газової директиви ЄС.

Всі перераховані вище фактори впливають на нинішній рівень відносин США і Німеччини. Тому-то Маас був настільки категоричний в оцінці ідеї господаря Овального кабінету.

І що важливо, його позиція з'явилося на тлі чергового витка загострення між Китаєм і США – в ніч на понеділок американське консульство в Чэньду було зачинено, і туди зайшли представники китайської влади. Це стало відповіддю на аналогічні дії США у відношенні консульства КНР у Г'юстоні.

Антикитайська вісь

З одного боку, жорстка реакція офіційного Берліна через його міністра закордонних справ – це, безумовно, плюс для України. Він частково змушує забути про аж надто стрімке нещодавно зближення Берліна і Москви.

Німеччина начебто знову в числі головних адвокатів України в Європі, в той час як президент Сполучених Штатів, якого відволікли внутрішні проблеми, робить суперечливі заяви.

Начебто – бо все це, передусім, Realpolitik. Тут немає місця для простих рішень і рефлексій. Кожен учасник шляхує вченню Сунь-Цзи і створює можливості одразу за декількома напрямками.

А тому війна на Донбасі і анексія Криму – лише слушний привід. Зрозуміла і правильна причина з точки зору не позбавленого лицемірства захисту демократичних цінностей.

Ім'я батька стратегії тут згадується невипадково. Бо як Берлін ставить палиці в колеса діалогу Трампа і Путіна не стільки з тієї причини, що вважає його неприйнятним, скільки намагається знизити вплив президента США на "Велику сімку" і не допустити її перетворення на антикитайський формат.

Адже кого пропонує Трамп запросити на саміт крім Росії? Австралію, Південну Корею, Індію. Ці три країни все активніше протидіють амбіціям Піднебесної.

Включення цієї трійки в... G11? Загалом, це дозволило б Трампу і посилити свій вплив у групі, і задати інші тональність і пріоритети цій наддержавній структурі.

Звісно ж, Берлін, у якого і своїх амбіцій вистачає, всіляко цьому чинить опір.

Причому останнім часом між Німеччиною та Китаєм встановилися досить теплі відносини. Що дозволяють, наприклад, китайським дипломатам виходити на німецьких чиновників з проханням просувати саме позицію Пекіна в питанні історії поширення коронавіруса.

Штати можуть все зіпсувати своєю торгівельною війною із Китаєм і санкціями щодо компанії Huawei, яка є ключовим постачальником обладнання для запуску в Німеччині зв'язку 5G.

Поки Штати протестують

Повернімося все ж до згадки України в інтерв'ю Мааса.

Перед його виходом, нагадаємо, відбулася телефонна розмова Володимира Зеленського та Володимира Путіна.

Гарант української конституції зателефонував російському колезі перед початком перемир'я на Донбасі, в рамках якого українським бійцям заборонили оборонятися, щоб не образити почуття російських "іхтамнєтов".

Незважаючи на це Путін, який минулого тижня телефонував Трампу, залишився незадоволений ухваленим 25 липня законом про місцеві вибори і розмовами Києва про необхідність переглянути мінські угоди.

І, зауважимо, паралельно з дещо суперечливим повідомленням про розмову, з'являється заява Мааса, яка дуже скидається на те, що Берлін декларацією жорсткої та принципової позиції відбирає у зайнятого протестами і війною з Китаєм американського президента ініціативу у вирішенні українсько-російського конфлікту.

Разом з тим, французький президент Еммануель Макрон, соратник канцлера ФРН Ангели Меркель щодо переформатування ЄС, призначає також нового держсекретаря у справах Європи. Ним стає його радник Клеман Бон.

Бон – на 100% адепт "нового ЄС", який створюють Париж і Берлін. А також людина, яка, згідно з оцінками європейських аналітиків, прекрасно обізнана про стан справ у Європі та в кожній окремій європейській країні: знає "політичний ландшафт", що з себе представляють нинішні гравці, а також їх попередники. Бону цілком по силам надати новий імпульс перемовинам тієї ж "Нормандської четвірки", де знову порядкуватимуть Берлін і Париж.

Так що, цілком ймовірно, зараз ми спостерігаємо початок процесу переоцінки Францією і Німеччиною українсько-російського конфлікту і перетягування ковдри на себе – щоб президент США не плутався під ногами. І щоб не створив ненароком антикитайський альянс на базі "Великої сімки".