Атіллою і пряником. Як Трамп відганяє Ердогана від Путіна
Атілла співслужив туркам погану службу. Не той, який "бич божий", вождь гунів, а той, який банкір Мехмет Хакан Атілла. Втім, його арешт в аеропорту ім. Кеннеді в Нью-Йорку може вплинути на долі різних народів вплив не менш істотна, ніж подвиги знаменитого тезки.
Американською поліцією заступник генерального директора державного банку Turkyie Halk Bankasi був затриманий ще на минулому тижні. Його звинувачують у відмиванні грошей Рези Заробляти особи, близької до адміністрації турецького лідера Реджепа Тайіпа Ердогана. З-за цієї новини акції Turkiye Halk Bankasi впали в Стамбулі на 19%, що знизило його ринкову вартість на 2,1 млрд лір ($576 млн).
Що стосується Заробляти, то він теж був заарештований, але роком раніше у Флориді за обхід антиіранських санкцій. Турецького бізнесмена іранського походження, власника македонського паспорта і власника Royal Holdings S. A. США звинувачують у використанні своєї багатомільярдної мережі компаній в Туреччині і ОАЕ, щоб підштовхнути американські банки обробляти транзакції в інтересах Ірану.
Слідство вважає, що Зараб платив мільйони доларів турецьким чиновникам і співробітникам банку Атілли. І у нього була свого роду охоронна грамота від Ердогана. Так, в 2013 році турецькі правоохоронці на свою голову вирішили наступити Зарабу на горло, звинувативши у підкупі міністрів заради проведення незаконних угод на суму в $12 млрд. Не будемо заглиблюватися в деталі: Ердоган назвав розслідування спробою державного перевороту, Заробляти і його сподвижників залишили в спокої. І навіть випустили колишнього гендиректора банку Сулеймана Аслана, у якого вдома у взуттєвих коробках знайшли $4,5 млн на благодійність". А ось прокурорів не пробачили - всіх звільнили.
Так от, США, спираючись на телефонні переговори за участю бізнесмена, Атілли і декількох інформаторів, встановили, що банкір допомагав Зарабу з доступом до міжнародним фінансовим мережам. А санкції один Ердогана обходив, наприклад, через підроблені поставки продовольства, потрапляли в гуманітарні виключення. Примітно, що в одній з угод його "команда" везла пшеницю з Дубая, що зачепило самого Заробляти, який по телефону сказав: "Чоловік сказав, що пшениця в Дубаї не росте".
Загалом, зараз Зараб відбивається від американської Феміди, і на 4 квітня заплановано судове засідання. При цьому він вже зібрав значну команду з 20 топових нью-йоркських юристів, серед яких є навіть колишній мер Великого яблука Руді Джуліані (той самий викорінювач злочинності) і екс-генпрокурор Майкл Мукаси.
Ці двоє зацікавили суд в контексті конфлікту інтересів, адже обидва працюють і на іншу сторону - компаній - жертв махінацій Заробляти. Другий цікавий момент: син Мукаси, Марк, вважається серйозним претендентом на посаду прокурора Нью-Йорка замість звільненого Дональдом Трампом Прита Бхарары. Колишній прокурор вів справи Зараба та Атилли. Відставку Бахары Анкара була дуже рада: оточення Ердогана називає його посібником проповідника Фетхуллаха Гюлена, у якого статус кореня всіх бід Туреччини оскаржують хіба що курди-радикали.
З іншого боку, радість Туреччини була явно передчасною. Арешт Атілли напередодні слухань у справі Заробляти - це неймовірно товстий натяк Ердогану кидати свої ігри з іранцями і росіянами на Близькому Сході, і повернутися до союзу з Штатами.
І натяк, схоже, був зрозумілий. 29 березня турецький прем'єр Біналі Йилдирим оголосив закінчення військової операції "Щит Євфрату" в Сирії. Вона почалася в серпні 2016 року. Під соусом боротьби з ІГ турки брали міста Ель-Баб, Дабик і ряд інших на північ від Алеппо. Загалом, Анкара, як і хотіла, створила свою прикордонну смугу безпеки, площа якої в результаті склала 2 тис. кв. км, і яка не межує з районами "Ісламської держави". Насправді з ними турецька армія і не особливо воювала, вважаючи за краще тиснути курдську загрозу своєї державності в особі "Загонів народної самооборони" YPG.
Загалом, операцію турки завершили, але війська не вивели. Ще знадобляться для подальших операцій, ймовірно, контртерористичних і каральних. Але це буде вже після референдуму 16 квітня, за результатами якого Ердоган сподівається отримати розширені повноваження. Заява Йилдирима прозвучало, оскільки, як писала "ДС", влада в Туреччині обережний перед плебісцитом.
Але не можна не звернути увагу на те, що і сигнал Анкарі з США, і припинення операції відбулися також напередодні візиту першого високопоставленого чиновника новій адміністрації держсекретаря Рекса Тіллерсона, зустрівся з керівництвом країни 30 березня.
Він підкреслив, що Анкара є головним партнером Вашингтона по боротьбі з ІГ, але також зазначив, що попереду ще багато важких рішень. "Це важкі рішення, будемо відверті, нелегкі. Це дуже важкий вибір, який потрібно зробити", - сказав він. Наступник Джона Керрі попрямував до Анкари "лагодити" відносини з Туреччиною, головним союзником США по НАТО в регіоні, і при цьому більш жорсткими, але дієвими методами. На це, крім арешту банкіра, вказує те, що в Туреччину держсекретар взяв спецпредставника президента Міжнародної коаліції з протидії ІГ Бретта МакГарка. Анкара його жорстко критикувала за "тісні стосунки" з курдами з YPG.
Ця курдська бойова організація є каменем спотикання у відносинах двох країн. Як і Гюлен. Але другого Штати туркам точно не видадуть, так Ердогану це в принципі не потрібно - неушкоджений і вільний Гюлен в Штатах краще Гюлена, забутого публікою і у в'язниці.
Що ж до YPG...Ну, скажімо так, курди приймають допомогу і від США, і від Росії, і взагалі від усіх, хто дає. Значить, здатні до домовленостей. Значить, загроза в їх особі здебільшого ідеологічна. І Анкарі потрібен цей ягня на заклання перед референдумом. Може, це і є важким рішенням для Вашингтона - публічно попрощатися з YPG, тобто вирвати Туреччину з ситуативного союзу з Москвою і Тегераном пряником і нагайкою.
І що там буде Ердоган далі робити зі своєю країною, Вашингтон мало турбує. Тому-то турецький лідер не змінив риторику і не відмовився від образу нового лідера мусульманського світу. Ердоган, по суті, вважаючи себе рівнею Кемалю Ататюрку, сподівається покінчити зі спадщиною "батька", повернувшись від світської держави до модерного релігійного "султанату". Головним ворогом релігійного та державного лідера є, звичайно ж, християни, хрестоносці з Європи.
На цьому 2 квітня, приміром, "хранитель світу і свобод" Ердоган і акцентував увагу, заявляючи, що Туреччину не беруть в європейську сім'ю, т. к. "ЄС - це християнський союз". Така позиція - важлива складова фундаменту аргументації на користь наділення президента величезною владою.
Для Білого дому більш важливо, щоб він визнавав Європу головним партнером, а Штати головним спонсором безпеки. І нехай говорить що завгодно. Це цілком в дусі принципу прагматизації зовнішньої політики, яку для одного бізнесмена в Білому домі реалізує інший бізнесмен в Держдепі.
