• USD 28.1
  • EUR 33.2
  • GBP 36.2
Спецпроєкти

Балканська гра Трампа. Як засмутити ворогів і зробити незручно друзям

Європі дали зрозуміти, що якщо вона і далі буде безпорадно возитися з проблемою Косово, то США її "відсунуть". Втім, образити Китай з Росією теж не забули

Президент Сербії Олександр Вучич, президент США Дональд Трамп і прем'єр-міністр Косово Авдулов Хоти (на передньому плані)
Президент Сербії Олександр Вучич, президент США Дональд Трамп і прем'єр-міністр Косово Авдулов Хоти (на передньому плані) / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Дональду Трампу вдалося переполошити півсвіту своєю ідеєю примирити Сербію і Косово "в обхід" Європи і Росії і несподіваним "просуванням" на Балканському напрямку своїх улюблених тем — "чистого", тобто без китайських технологій, 5G; зрідженого газу; підтримки Ізраїлю. Передбачалося, що підписаний 8 вересня в Білому домі сербсько-косовський договір стане історичним для Белграда і Пріштіни з точки зору їх непростих відносин. В цьому плані тектонічних зрушень не відбулося: Сербія не визнала Косово і навіть більше — в черговий раз дала зрозуміти, що робити цього в доступному для огляду майбутньому не збирається (президент Сербії Александар Вучич викинув пункт "про взаємне визнання" з остаточного тексту документа і навіть записав по цього приводу спеціальну заяву прямо з Вашингтона). Але в той же час Вашингтонську угоду все ж не можна віднести до ординарної події світової політики — договір істотно вплинув на геополітичні розклади в Балканському регіоні і не тільки.

По-перше, Європі дали зрозуміти, що, якщо вона і далі буде безпорадно возитися з проблемою Косово, США її "відсунуть" і займуться вирішенням питання самі. На сьогодні Білий дім всіляко демонструє бажання діяти на Балканах узгоджено з європейськими структурами, однак помітно і посилення самостійної американської активності в регіоні. Ставка робиться на економіку, але ми-то знаємо, що "політика є саме концентроване вираження економіки", і реалізація економічних проектів може бути хорошим фундаментом для політичних змін.

Показово, що Вучич після Вашингтона відразу полетів до Брюсселя, де заявив про свій намір "похвалитися" досягнутими в Америці з косовської стороною економічними домовленостями. Головним досягненням він вважає підписання так званого "Міні-Шенгену" — окремого пункту угоди, присвяченого вільному переміщенню людей і товарів. У балканське безвізовий простір до того висловили бажання вступити, крім Сербії, ще Албанія і Північна Македонія. Більшість політиків в Косово раніше виступало жорстко проти такого договору. Справа в тому, що Приштина періодично вводила спеціальні загороджувальні заходи для поставок сербських товарів. Тепер, якщо "міні-Шенген" запрацює, влада Косово позбудуться такого важеля впливу на Белград. Зате виграє Сербія, яка отримає безперешкодний доступ не тільки на ринки країн "міні-Шенгену", але і до Адріатичного порту Дуррес (Албанія). Причому США допоможуть зробити цей шлях ще і максимально комфортним і швидким: в Вашингтоні сторони домовилися про будівництво шосе і залізниці між Сербією і Косово — і далі в Албанію. Гроші на ці проекти пообіцяли виділити американці.

Іронія в тому, що ідея "загального ринку" балканських країн, які не є членами Євросоюзу, належить європейцям, точніше Німеччини. В регіоні навіть був ініційований "Берлінський процес", в рамках якого колишні югославські республіки і Албанію намагалися об'єднати в економічний союз. Однак великого прогресу ця ініціатива не показала — регіональні політики почали попереджати про спробу створення "нової Югославії", і в результаті ідея поступово звелася до "міні-Шенгену" для Сербії, Північної Македонії та Албанії. І лише тепер американцям вдалося приєднати до проекту Косово, що стало, з точки зору сербів, важливим досягненням, якого раніше не вдалося досягти європейцям (звідси і бажання похвалитися у Вучича).

Другий геополітичний кульбіт переговорів у Вашингтоні — це взаємне визнання Косово і Ізраїлю (тобто визнання незалежності частково визнаного Косова ще однією країною, причому далеко не останнім гравцем на міжнародній арені) і — увага! — відкриття посольств Косово і Сербії в Єрусалимі. Останній пункт — дуже важливий "плюс" в скарбничку ізраїльської зовнішньої політики. Сербія і Косово можуть стати першими країнами Європи (!), які слідом за Гватемалою і США розмістять свої посольства саме в Єрусалимі, а не відповідно до звичної дипломатичній практиці Тель-Авіві. Ізраїль отримує додатково дві країни, що демонструють йому лояльність, чого, з урахуванням традиційно "пропалестинського" вектора Сербії і мусульманської більшості населення Косова не можна недооцінювати.

Домовленість про перенесення посольства явно не узгоджувалася з Брюсселем. В Європейському Союзі вже висловили "серйозну стурбованість і жаль" з цього приводу. І якщо для Косово — потенційного кандидата на вступ до ЄС — "наганяй" з Брюсселя є просто неприємним фактом, то для Сербії, яка вже безпосередньо перебуває в процесі приєднання до Євросоюзу, таке свавілля може обернутися гальмуванням євроінтеграції.

Чи варті "міні-Шенген" і обіцяні американські інвестиції таких "жертв" з боку Белграда, покаже час. Причому найближчий.

Реклама на dsnews.ua

Ще одним економіко-дипломатичним сюрпризом Вашингтонських переговорів стало приєднання Сербії до американської ініціативи "Чистий шлях для 5G". Йдеться про відмову від використання обладнання китайських компаній (Huawei і ZTE) в телекомунікаціях. Тут треба розуміти, що Сербія є партнером Китаю по цілому комплексу промислових і технологічних проектів, і таке рішення Белграда одним махом руйнує роками напрацьовані зв'язки.

Сербія завжди робила ставку на співпрацю з Пекіном, в тому числі на військово-технічну та політичну. Таким чином Белград підтверджував свою багатовекторність. Але Вашингтонська угода ставить під загрозу сербсько-китайську дружбу — принаймні, один з її аспектів, економічний. Як Сербія буде відновлювати і утримувати баланс між Китаєм і США в подальшому — питання відкрите. Однак те, що після Вашингтонських переговорів Пекін прямо на очах зменшив свій вплив на Балкани, здається очевидним.

І, нарешті, про братерську дружбу Росії та Сербії. Не будемо зупинятися на хамські випаді російського МЗС в особі Марії Захарової, яка завдала Вучичу за його зустріч з Трампом образу буквально нижче пояса. Відзначимо лише, що цей недипломатичний наїзд — ніщо інше, як симптом крайнього роздратування Москви в зв'язку з зустрічами в Білому домі. Сербський президент нічого антиросійського не зробив: не «здав" Косово за спиною у РФ, не дав згоду на включення в договір пункту про обов'язкову закупівлю американського зниженого газу. Однак сам факт зустрічі Вучича з Трампом чомусь неймовірно розлютив росіян. Причина зрозуміла: заявка Білого дому на роль головного миротворця на Балканах не обіцяє Росії нічого хорошого. Якщо Сербія, цей головний друг РФ в Європі (після Білорусі), демонструє готовність почути Америку, то чого очікувати від інших? Нічого проросійського, це ж очевидно.

Так що Трампу дуже вдало вдалося розбити цілу геополітичну піраміду, якщо користуватися термінологією американського більярду. Нова балканська партія почалася.

Україні залишається уважно спостерігати за тим, що відбувається "на столі". Ухиляючись від гравців, що небезпечно розмахують києм, і від пролетаючих куль ...

    Реклама на dsnews.ua