• USD 28.3
  • EUR 32.1
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

Байден готовий скасувати санкції проти "Північного потоку". Чому йому варто подякувати

Нова адміністрація США фактично заганяє Берлін в пастку, з якої йому буде практично неможливо вибратися

Будівництво газопроводу "Північний потік-2"
Будівництво газопроводу "Північний потік-2" / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Німецька газета Handelsblatt, посилаючись на свої джерела в адміністрації Джо Байдена, 1 лютого повідомила, що Білий дім висловив готовність обговорювати з Берліном скасування санкцій щодо проекту "Північний потік-2".

Нова американська адміністрація, за даними видання, висунула ряд умов, виконання яких Німеччиною може стати приводом до перегляду санкцій політики Білого дому на цьому напрямку.

По-перше, Вашингтон наполягає на створенні механізму, який би в разі припинення транзиту російського газу через територію України унеможливив експлуатацію російської труби.

По-друге, у Байдена пропонують Берліну надати допомогу Україні в розширенні газотранспортної інфраструктури, з тим щоб забезпечити можливість її використання для поставок водню.

З огляду на те, що заміщення воднем традиційних енергоресурсів — це новий тренд європейської екологічної політики і Німеччина на цьому напрямку, до слова, в лідерах, пропозиція виглядає цілком раціонально.

Воно привабливо і з точки зору захисту навколишнього середовища, і з точки зору збереження для України статусу впливового гравця на газовому ринку.

Крім використання водню — це диверсифікація, тобто, хоч як крути, зниження впливу Росії на Європу.

Реклама на dsnews.ua

Зради немає

І ось чому.

У порівнянні з прямолінійною політикою попередньої адміністрації США щодо "СП-2", пропозицію команди Байдена, про який пише видання, — це дуже витончений хід.

Попередньому президенту США Дональдк Трампуне потрібно було лагодити трансатлантичне партнерство і миритися з Європою. Навпаки, він з нею перманентно був на ножах.

Байден ж ще в ході виборчої кампанії гранично чітко позначив як частину свого зовнішньополітичного курсу зворотне — примирення з європейцями і відродження трансатлантичних спілок, в тому числі і з Німеччиною, яка є одним з лідерів ЄС.

У той же час одним з ключових перешкод на шляху поліпшення відносин між Вашингтоном і Берліном, а значить і Брюсселем, є якраз "Північний потік-2".

Санкції щодо проекту, а також компаній і осіб, що в ньому задіяні, Білий дім скасувати не може, оскільки це неминуче спричинить за собою збільшення лояльності до Москви Євросоюзу, що підсів на російські енергоресурси; а слідом за цим і ослаблення, власне, трансатлантичного партнерства.

Не кажучи вже про те, що завершення "СП-2" стане вкрай болючим ударом для України, захист інтересів якої — це захист інтересів США і НАТО, що стримують агресора на східному рубежі Альянсу.

І сигнали Берліну з Вашингтона — це де-факто пастка для Німеччини. Що в Берліні, ймовірно, добре розуміють, але все ж спробують щастя в переговорах, роблячи ставку на єврофілів Байдена.

Отже, якщо Німеччина прийме умови Білого дому, тобто спробує розробити механізм захисту України, то яким він буде? Як Берліну вберегти Київ від збитків, а себе — від залежності від Росії?

На даному етапі представляється, що ніяк. Хіба що диверсифікацією і скороченням обсягів поставок енергоресурсів з РФ. Тоді яка користь від "Північного потоку-2"? Так що цей варіант, швидше за все, відпаде.

Значить, залишається альтернативна пропозиція — по суті, заплатити Києву за своє бажання користуватися російським газом.

І навіть якщо ФРН погодиться виділити кошти на модернізацію української газової інфраструктури, реалізація проекту займе багато часу, причому з невизначеним результатом. Буде проведено не один раунд переговорів з США і Україною. Буде також обговорення в Бундестазі та уряді з обов'язковими дебатами, спорами, сварками, конфліктами і політичними втратами.

Потім, за умови, що всі політичні сили в Німеччині (тримаємо в думці прокремлівські "Альтернативу для Німеччини" і "Лівих") погоджуються відкупитися таким чином, починається не менше тривалий процес формування стратегії розвитку інфраструктури, укладання угод з Україною, створення компаній і регуляторів, безпосередньо будівництва трубопроводів і всієї необхідної інфраструктури.

Список можна продовжувати. Очевидно, що на все підуть роки.

Тим часом американські санкції, швидше за все, будуть зберігатися аж до реального запуску оновленої газотранспортної інфраструктури.

Загалом Байден, якщо вірити інформації газети, вирішив нагодувати Німеччину надією.

Обережні прогнози

Крок нової адміністрації — це якісно новий рівень європейської політики Вашингтона. І більш ефективний, ніж банальне трамповское "око за око" або "лоб в лоб".

В Європі це вже розуміють. І першим, до слова, став президент Франції Емманюель Макрон, ніби як союзник Німеччини і Ангели Меркель.

Набив руку на політичному флюгерства лідер П'ятої Республіки вчасно усвідомив, звідки вітер дме, і, користуючись також тим, що в Німеччині йде боротьба за лідерство після прийдешньої відставки Меркель, оперативно виступив проти будівництва "Північного потоку-2", з яким мирився, поки це йому було вигідно.

До речі, на зміну вектора ФРН можуть розраховувати і в адміністрації Байдена, інтенсивно, з перших днів роботи нової адміністрації, працюючи над ослабленням впливу РФ на Європу і захистом України.

Тому останні дії офіційного Києва слід розглядати як складові елементи загального процесу (очевидно, вимушеної) координації зусиль з Вашингтоном. Мова про виключення подсанкціонного Олександра Дубинського з президентської фракції, про введення санкцій відносно китайських інвесторів "Мотор Січі", проти продажу якої виступали в Штатах; і про введення санкцій проти Тараса Козака, соратника кума Путіна Віктора Медведчука, і його телеканалів, які продукують кремлівські наративи в Україні.

Таким чином зберігається спадкоємність курсу попередніх адміністрацій США. Просто методи стали більш тонкими і хитромудрими. І можливо — більш ефективними.

    Реклама на dsnews.ua