Берлін жертвує Юнкером, щоб насолити євроскептикам
У відповідь на Brexit Німеччина має намір провести гамбіт, принісши в жертву голову виконавчого органу ЄС - Єврокомісії - Жан-Клода Юнкера заради подальшого переформатування інтеграційної політики з очевидною метою недопущення розвалу Союзу. Британська газета The Sunday Times напередодні опублікувала матеріал з посиланням на міністра в уряді ФРН, який побажав залишитися неназваним, в якому говориться, що пані Меркель в наступному році може почати кампанію по зсуву люксембуржців з посади керівника ЄК.
Офіційно, хоч і анонімно, пояснюється такий намір тим, що Юнкер "позловтішатися" з приводу результатів британського референдуму 23 червня, наполігши на якнайшвидшому завершенні процесу виходу Британії з ЄС. Після він виступав з інтерв'ю різним виданням і каналами, де повторював свої уїдливі коментарі в адресу Лондона.
Однак, нагадаємо, що не один Юнкер реагував подібним чином на наступний день після референдуму на його результати. Тоді зі спільною заявою, яку було опубліковано на сайті Євроради, виступили лідери ЄС - глави ЄК Жан-Клод Юнкер, Євроради Дональд Туск і Європарламенту Мартін Шульц. "У рамках вільного і демократичного процесу британський народ висловив бажання покинути Європейський Союз. Ми шкодуємо про це рішення, але поважаємо його", - заявили вони. І далі закликали британців не тягнути кота за хвіст і як можна швидше покінчити з Brexit. Правда, Юнкер ще й окремо підкреслював своє невдоволення, вимагаючи від Лондона не затягувати питання виходу до жовтня, коли пообіцяв піти у відставку прем'єр-міністр Девід Кемерон.
Так, безумовно, Юнкер в плані медійного присутності наслідив більше колег. Але, з іншого боку, це спільна заява прозвучала набагато голосніше. Так чому всі шишки посипалися на голову ЕК, а не на всіх трьох? Насправді особливої таємниці тут немає. Туск - колишній прем'єр Польщі. Він, по-перше, новий учасник європейських політичних процесів і за ним не було помічено жодних промахів. По-друге, Туск показав себе гнучким і вмілим керівником. По-третє, не можна забувати про непрості відносини Варшави з Брюсселем і Берліном на даному етапі. Незважаючи на те, що консервативна партія "Право і справедливість" Качинського критично налаштована по відношенню до колишнього прем'єра, однак, очевидно, що вони б реагували дуже гостро, захищаючи "свого" - і скориставшись спробою його зміщення в якості чергового доказу "німецького диктату" та дискримінації Польщі (що стало свого роду пунктиком нинішньої політики Варшави).
Що стосується Шульца, то він, як відомо, є німецьким політиком і соратником глави МЗС ФРН Франка-Вальтера Штайнмайера. А з партнерами-есдеками Меркель лаятися напередодні виборів 2017 року взагалі не потрібно. До того ж, Шульц порівняно з Юнкером має чисту репутацію. Висунення Юнкера лобіювали німці, і Меркель зокрема, а проти відкрито виступали британці. Кемерон ще в 2014 році погрожував виходом з ЄС, якщо його призначать, назвавши його "обличчям з 80-х, яке не може вирішити проблеми найближчих п'яти років".
Тоді Британія не вийшла: Кемерону запропонували нове, по суті, угода про участь в Союзі - нині, втім, що втратило чинність у зв'язку з підсумками референдуму. Втім, важко не угледіти іронію в тому, що просували Юнкера саме в Берліні, і саме в Берліні тепер мають намір відправити його на політичне кладовище.
Цікавий вінегрет, до речі, виходить. Неформальний альянс єврофілів і євроскептиків. Взяти тих же поляків. 28 червня міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський заявив: "Ми запитуємо, чи має це керівництво Європейської комісії право продовжувати функціонувати, об'єднувати Європу. На нашу думку, воно цього не робить. Нові політики, нові члени комісії повинні взяти на себе цю задачу, і в першу чергу ми повинні дати нові прерогативи Ради Європи, так як він складається з політиків, у яких є демократичний мандат". Слова Ващиковського пояснюються перманентної ворожнечею Варшави з Єврокомісією і Юнкером зокрема, після приходу до влади Піс, яка захопилася масштабної перекроюванням політико-правового поля в країні і підгонкою під власні інтереси.
Чехія? Завдяки проросійського президента Мілошу Земану, деякі відносять чехів до табору противників. Але Земан - не всі чехи. І досить часто за його скандальні заяви віддуватись доводиться проєвропейського уряду - і прем'єра, і міністра закордонних справ. Але все ж останній - Любомир Зоаралек - також сказав, що Юнкеру нічого робити на посту глави ЄК. Міністр підкреслив, що Юнкер - не той чоловік, який має очолювати виконавчий орган влади ЄС і зазначив, що він також несе відповідальність за Brexit.
Втім, за такою єдністю "ненависті" до Юнкеру стоять різні передумови. Євроскептики користуються можливістю вдарити по Єврокомісії та ЄС в цілому, а єврофіли мають намір домогтися збереження єдності. Фактично Німеччина намагається обіграти критиків ЄС на їхньому ж полі. Євроскептики зосереджено жалять Єврокомісію і поки вони будуть критикувати її, ЄК в нинішньому вигляді знищать як раз єврофіли. А значить збанкрутять саму ідею exit.
Причому після статті Шульца для газети Frankfurter Allgemeine Zeitung про те, що Єврокомісію слід переформатувати і створити на її базі "справжнє європейське уряд", стає ясно - одним Юнкером справа не обійдеться. На думку голови Європарламенту, новий уряд повинен буде підкорятися парламентського контролю з боку Європарламенту та ще однієї палати, що складається з представників країн-членів". Це, каже Він, забезпечить більш прозору політичну відповідальність на рівні Євросоюзу. При цьому не варто випускати з уваги головну, нехай і лежить на поверхні, деталь: саме словосполучення "європейський уряд" вказує на те, що Берлін аж ніяк не має наміру відмовлятися від подальшого здійснення проекту конфедеративної моделі наддержавного політичного об'єднання
Таким чином Берлін, насправді, грає на випередження, намагаючись нівелювати успіх євроскептиків у Британії, з деякою театральністю приносячи в жертву непотрібного політика з небездоганним іміджем, який жорстко розкритикував Brexit. Юнкер напартачив і тому піде, а Берлін тим часом звільняє місце для нових фігур - більш гнучких і успішних. Вони стануть фундаментом оновленого ЄС. Причому позиції Німеччини, по всій очевидності, можуть посилитися у випадку все менш вірогідного виходу Британії з Союзу, так і у випадку, якщо вона все ж залишиться в ньому.
