Бйорн Альперманн: Революція в Китаї вдарить по авторитарним режимам В'єтнаму, КНДР і Росії

Масштабне святкування 70-річчя тоталітарного режиму в Пекіні, яке проходило під шум протестів в Гонконзі, змусило багатьох політологів задуматися: чи задушить червоний велетень бунтівний місто? Між тим, мало хто ставить питання навпаки: чи зможуть хвилювання в багатому прибережному острівці свободи перекинутися на материк? Радянський устрій проіснував 74 роки. Про кризові явища в розвитку найнаселенішої країни світу розповідає професор синологии університету Вюрцбурга Бйорн Альперман, автор численних книг і статей про сучасний Китаї.

"ДС" Вже близько десяти років зростання економіки КНР сповільнюється. Чи є розрахунки фахівців - в якому році крива графіка пройде нульову відмітку у Піднебесній почнеться спад?

Б. А. Таких підрахунків немає, та й навряд чи вони щось дадуть, тому що на народне господарство впливають багато факторів. Хто міг передбачити, скажімо, торгову війну між Вашингтоном і Пекіном? Але, взагалі, це нормально, що коли країна стає багатшою, то економічне зростання сповільнюється, - це далеко не обов'язково говорить про те, що економіка знаходиться під значним тиском або тим більше на межі краху.

Китайський уряд під головуванням Сі Цзипина висунув нове гасло - потрібно просто звикнути до низького економічного зростання - і намагається "продати" це гасло населенню. Заковика в тому, що необхідна реструктуризація економіки: піти від експортної моделі, коли велику роль грала дешева робоча сила і прямі іноземні інвестиції, до зростання, який орієнтований на внутрішнє споживання, інновації, винаходи. Умовно кажучи, Китаю в якійсь мірі треба перестати бути майстерні світу. І це виклик, важке завдання для економічної політики, і влада пробують його вирішити.

"ДС" Глобальна ініціатива Пекіна "Пояс і шлях" - це вигідні інвестиційні проекти або ж окозамилювання, покликане показати світові, що справи в народному господарстві КНР не так вже й погані?

Б. А. Це не інвестиції, а кредити - принципова різниця в тому, що в першому випадку ризик несе той, хто інвестує, а в другому - той, хто бере в борг. Китай влаштовує досить вправно, що в ході реалізації "Пояси і шляху" відповідальність лежить на урядах, які кредитують Пекін. Фактичну роботу в рамках цього проекту проводять китайські фірми. Це означає, що країна, що бере кредит, виграє від нього не так, як могла б. І багато хто говорить, що країни, в яких здійснюється "Пояс і шлях", грузнуть в боргах, і по-справжньому наживається лише Китай, а ризики несуть держави-позичальники. І цей докір почасти справедливий. Треба дивитися в кожному конкретному випадку на проекти - успішні вони економічно і екологічно для кожної відповідної країни, є тривалі наслідки тих або інших інфраструктурних будівництв, а не оцінювати чи засуджувати досить велику і в чомусь навіть аморфну ініціативу "Пояс і шлях" в цілому.

"ДС" Які кризові політичні явища спостерігаються в КНР в останні роки?

Б. А. З точки зору китайців головна проблема - корупція, проти якої при Сі Цзипине з 2013 року проводяться масовані кампанії. І це одна з проблем, які по-справжньому хвилюють широкі верстви населення Китаю. Це взагалі може поставити під сумнів легітимність держави, коли з самих низів до членів Політбюро представники влади беруть хабарі.

Складно оцінити, наскільки ці кампанії виявляються результативними. Хоча видно, що багато робиться проти корупції, але неясно, чи зможуть подолати проблему влади в довгостроковій перспективі. Крім того, ці кампанії роблять впливу на регіональні та місцеві влади, коли у них сковується ініціатива, бажання брати на себе відповідальність за новаторські політичні кроки, проводити в життя зміни і реформи. Є політологи, які кажуть: "З-за цих кампаній Китай втрачає свою здатність до пристосування, і авторитарна система позбавляється динаміки і ціпеніє".

"ДС" Спецслужби як путінській Росії, так і КНР вербують на Заході агентів впливу, в тому числі журналістів, редакторів ЗМІ, професуру, вільних авторів для обдурення громадськості. В чому в цьому випадку різниця в цілях і методах держбезпеки двох держав?

Б. А. З приводу російської держбезпеки я знаю не так багато, що ж стосується КНР, тобто задокументовані випадки в Австралії та Новій Зеландії, коли на парламентаріїв китайського походження в цих країнах чинився вплив.

Китайські підступи зосереджені в основному на те, щоб показати свою господарську привабливість. Крім того, влада КНР відразу ж погрожують бойкотом політикам і урядам, які проявляють неугодну Пекіну лінію щодо Тайваню або Тибету. І комуністи кажуть, що населення в цьому питанні - за них, і загрози бойкоту часто діють не тільки на політиків, але і на іноземний бізнес, який веде справи в Китаї або з Китаєм. Будете проти - не отримаєте підрядів.

В іншому КНР щодо активна в інтернеті, і зовсім недавно The Economist показав графік, як в ході заворушень в Гонконзі і суперечках навколо позиції Національної баскетбольної асоціації США щодо них масовано пішов вал новин в "Твіттері" - від тролів і ботів. Це прийоми, які застосовуються владою. Хоча не цілком ясно, скільки з цього інформаційного шторму - наслідок державної політики, скільки - голоси великодержавно налаштованих громадян з континентального Китаю.

"ДС" Здавна відомий прийом агонізуючих авторитарних режимів для утримання влади - мала переможна війна. Зіткнення на яких фронтах імовірно прораховує секретаріат ЦК КПК для такої пропагандистської операції?

Б. А. Підкреслю, що Китай свідомо не влаштовує вже багато десятиліть ніякої війни. І я думаю, що ЦК КПК достатньо мудрими, щоб не вести пропаганду таким кривавим чином. Китай бачить на прикладі Росії, що значить опинитися в ізоляції і які наслідки для її економіки спричинило вторгнення в Україну.

Але у Китаю є територіальні конфлікти з сусідами, і Пекін не виключає їх вирішення і військовими методами. Наприклад, суперечка в Південно-Китайському морі, на яке претендують багато сусідні держави, в Східно-Китайському морі, де з Японією стоїть питання про приналежність архіпелагу Сенкаку, по-китайськи званого Дяоюйдао, і також регіон Південний Тибет, китайський юрисдикцію над яким не визнає Індія. Ці суперечки можуть загостритися в будь-який момент, і на цей випадок влади Пекіна опрацьовують і можливу військову операцію.

Скажімо, у Південно-Китайському морі багато сторін протистояння - В'єтнам, Філіппіни, Малайзія. Китай володіє великими претензіями, які відкидаються Міжнародним трибуналом по морському праву, а також йдуть врозріз з конвенціями ООН про морське право. Тим не менш Китай говорить про своє історичне право і пробує збільшити свою присутність там з допомогою промислу, портового і прибережного будівництва. Одночасно Пекін звинувачує США в мілітаризації Південно-Китайського моря, оскільки американські ВМС проводять в ньому так звані операції з підтримання свободи навігації. Вашингтон влаштовує це, щоб показати, що не визнає китайські претензії на це водний простір. І КНР використовує це для того, щоб збільшити власну військову присутність.

"ДС" Що може вказувати на те, що зміна влади в Китаї стане мирною і безкровної?

Б. А. Зараз мало що вказує на можливість падіння системи. Немає вказівок на те, що всередині правлячого шару якийсь розкол. На всіх фронтах влада показала суспільству, що опір марно і безглуздо.

Що стосується Гонконгу, то зараз це великий осередок кризи, але я не бачу можливості, щоб це полум'я перестрибнула в широкі верстви китайського населення. І серед мовчазного китайського населення влада поширює образ протестувальників в Гонконзі не стільки як пророків, скільки як страхітливий приклад безладу, який настане, коли маси вийдуть на вулицю. Поки що не видно, що жителі КНР підтримують хвилювання в особливому адміністративному районі як демократичний порив, офіціозні медіа представляють його швидше заколотом, смутою, в гіршому випадку навіть сепаратизмом, який треба тиснути.

"ДС" Не секрет, що влада КНР десятиліттями накачують населення шовінізмом. Яка ймовірність того, що уряд, який прийшов до влади після революції, - що станеться раніше чи пізніше, - стане по-справжньому демократичним?

Б. А. Це "патріотичне виховання" існує з 1990-х років, і вже на покоління китайців зробило свій вплив. Можливо, що успіх бойкоту фірм, які нібито виступають проти китайських інтересів, - це і показник ефективності цього "виховання". Якщо відбудеться зміна режиму, і система стане демократичною, то я виходжу з того, що цей націоналізм як один з елементів все ж продовжить існування.

"ДС" КНР межує з рядом авторитарних режимів - від В'єтнаму до Росії. Які з них можуть лягти в результаті бурі в Піднебесній?

Б. А. Якщо це відбудеться, то під питання буде поставлено влада у В'єтнамі, яка десятиліттями проводить приблизно ту ж політику, що і КНР. Трансформація комуністичної влади через привнесення елементів ринкової економіки. Північна Корея також отримає певні складнощі із збереженням економіки на плаву.

Що стосується Росії, то зараз вона сильно пов'язана з підтримкою Китаю, оскільки ізольована від Заходу. І наскільки це торкнеться її влада, буде залежати від того, в якому становищі вона тоді буде знаходитися. Якщо, як і раніше - в положенні ізоляції, зміни в Пекіні можуть підштовхнути Росію до налагодження відносин із Заходом і стабілізації.

"ДС" Що може дати трансформація Піднебесної в більш широкому значенні в міжнародному плані?

Б. А. Це залежить від ходу і результату змін в Китаї. Якщо вони будуть мирними і виникне міцна демократія, тоді по всьому світу прокотиться демократична хвиля. Зараз Китай зі своєю комбінацією з господарської динаміки та політичної несвободи - важка задача для ліберальної демократії. Якщо "модель КНР" зникне, демократія і ринок будуть представлені в новому, позитивному світлі - як в кінці холодної війни. Такий оптимальний сценарій я вважаю неймовірним.

У зворотному крайньому випадку невдала демократизація - як у Росії - або взагалі довгий час політичного розпаду - як в Сирії - стане лише жахливим прикладом для пориву до демократії в інших країнах. Всесвітні економічні і соціальні наслідки по сирійському або лівійського варіанту в Піднебесній були б катастрофічними. Але і це розвиток події я вважаю не дуже ймовірним.

Швидше за все, станеться щось на кшталт "єгиптизації" Китаю: замість демократизації знову прийде сильна рука або група "міцних господарників", яка стане вправно використовувати націоналістичні настрої населення. Тут я припускаю скоріше негативні наслідки, зокрема для меншин, і економічний спад, який дасть і міжнародне ехо.

Знову підкреслю, що симптомів швидкого падіння комуністів не спостерігається. Що ж стосується середньострокового і довгострокового прогнозування, то це - завдання невдячне. Згадайте, що майже ніхто не передбачав розпад Варшавського договору і краху радянської системи, а це сталося швидко і абсолютно раптово!