• USD 28.4
  • EUR 33.3
  • GBP 36.8
Спецпроєкти

Пролом в обороні. Що робити НАТО, щоб захистити Балтію

Американським військам в Польщі слід серйозно ставитися до Сувалкського коридору

НАТО варто задуматися над лінією оборони Балтії
НАТО варто задуматися над лінією оборони Балтії
Реклама на dsnews.ua

Калінінград і Крим мають чимало спільного. Обидва були відняті у власників, обидва мілітаризовані надміру, обидва — форпости на ключових для РФ морях. Обидва є ексклавами, що не мають надійного сухопутного сполучення з Росією — і їх забезпечення залишається принципово важливим питанням для керівництва РФ. У випадку з Кримом мова зазвичай заходить про план прорубання коридору від окупованої частини Донбасу через Маріуполь і Бердянськ. У разі Калінінграда його аналогом виступає Сувалкський пролом. Про те, що він собою являє і з якими труднощами повʼязана його оборона, пише в статті для "ДС" британський військовий експерт Глен Грант

 

Про Сувалкський пролом між Білоруссю і Калінінградом часто говорять як про велику вразливість сухопутного маршруту постачання країн Балтії Північноатлантичним альянсом в разі російського вторгнення. Колишній командувач армією США в Європі Бен Ходжес порадив мені бачити в ньому не стільки пролом, скільки коридор, яким ми повинні пройти. Я побував там минулого тижня і "пролом" — безумовно не дуже вдале визначення.

Коридор до Калінінграда

Це серйозна оперативна проблема для будь-якого командувача як у наступі, так і в обороні. Між найближчими точками кордону Калінінградської області і Білорусі всього 90 км, проте можливі проходи охоплюють понад 20 тис. кв. км важкодоступної місцевості. Армії країн НАТО можуть багато чого навчитися, зосередившись на цій проблемі серйозніше.

Будь-яка оборона повинна будуватися на досвіді, винесеному з приготувань НАТО в часі холодної війни, а також на низці свіжих уроків, отриманих в ході бойових дій в Україні. Оборона заради перемоги, а не тільки для стримування, потребує внесення ряду змін до нашого процесу навчання і, ймовірно, до організаційних структур.

Це питання актуальне для США, оскільки малоймовірно, що нечисленні литовські або навіть численні польські сили будуть задіяні тільки в цьому районі. Посилені формування НАТО для Балтії, такі як бойова група підкріплення під німецьким командуванням, включена в литовську бригаду "Залізний вовк", є потужною підмогою, але їх може сильно послабити масштаб і складність рельєфу, на якому належить битися. Не кажучи вже про те, що ці війська змінюються так регулярно, що хоч якими би професійними вони не були, їм ніколи не вистачає часу на правильне ознайомлення з театром військових дій. Це означає, що в разі нападу американській бригаді в Польщі майже напевно доведеться вступити в бій, щоб утримати контроль над ситуацією.

Реклама на dsnews.ua

Будь який прорив з Росії або Білорусі через пролом можливий за трьома різними маршрутами.

Південний, який пролягає через територію Польщі, на південь від міста Сувалки, від російського до білоруського кордону має протяжність близько 150 км. В основному це сільська, рівнинна місцевість, але з великою кількістю великих озер, і розділена маленькими й великими лісами. Як правило, ці ліси досить густі, болотисті і, за винятком декількох лісозаготівельних просік і вузьких ґрунтових польових доріг, практично непрохідні для бронетехніки. Сільськогосподарські землі тут ніколи, на відміну від Литви, не "орадянювались", тому вони являють собою невеликі поля, зрідка розділені живими огорожами й лісосмугами. Але тут також багато каналів, струмків і річок, що впадають в озера або Балтійське море, що ускладнює рух.

Це просто мрія для тих, хто обороняється, тому що рух можливий лише вузькими дорогами або відкритими полями, які лежать поруч із лісами й озерами. Але проблема в тому, що площа району можливих бойових дій становить щонайменше 5 тис. кв. км. А в центрі його знаходиться місто Августов, яке є також надважливим транспортним вузлом, де головний маршрут, що йде з Варшави на північ, розділяється на два ключові маршрути постачання для країн Балтії і Фінляндії. При цьому E67 йде прямо на північ через "пролом" до Каунаса, а другий маршрут — на північно-північно-схід до Вільнюса. Заняття Августова надзвичайно ускладнить постачання й перекидання підкріплень в країни Балтії суходолом.

Прохід навпростець від кордону до кордону теж утруднений, оскільки і в Росії, і в Білорусі є великі заповідні ліси, що тісно прилягають один до одного, і це сильно обмежує виходи з них. Місцевість між північною стороною Сувалок і польським кордоном, а далі на 20 км вглиб Литви — це звивисте бездоріжжя з масою невеликих, але крутих пагорбів. Спроба бронетехніки подолати ці пагорби в сиру погоду повʼязана з ризиком зісковзування і перекидання.

Для колісної техніки ризик перекинутися тут буде існувати завжди. Отже, маршрути можуть пролягати або невеликими вузькими долинами, або навпростець, але вгору й униз. Ліси тут невеликі, в основному шириною 1-10 км. Але вони всюди і є наслідком особливостей географії та тисячолітньої історії. У долинах також багато озер, річок і струмків. Видимість часто становить всього кілька сот метрів. Так, GPS може підказати, де ви перебуваєте, але не допоможе дістатися туди, куди ви хочете. Обороняти цей район складно, оскільки противник може бути зовсім близько, але недосяжний для будь-якої зброї прямого наведення. Але з огляду на те, що маршрут через польсько-литовський кордон є найкоротшим, він усе ж може здаватися найлегшим, хоча насправді не буде виглядати для агресора недільною прогулянкою.

Сувалкський коридор може стати великою проблемою для НАТО
Сувалкський коридор може стати великою проблемою для НАТО

Північний маршрут пролягає через Литву. Він теж довгий, але ділиться надвоє. Його південна частина, трохи нижче вільнюської траси, прилеглої безпосередньо до північно-західного кордону Білорусі, проходить територією порослого густим лісом заповідника. Довжина вільнюської траси становить 140 км, причому вона проходить приблизно в 30 км від кордону з Білоруссю. Хороших доріг в заповіднику небагато, але вже сам масштаб логістичного маршруту надає тому, хто наступає з Білорусі, широкі можливості для його захоплення й утримання.

Північна ж половина цієї території — переважно рівнинна сільська місцевість Литви, в центрі якої на шосе Е67 розташовано Мариямполе. Там багато просторих кукурудзяних полів, часто площею близько 100 кв. км. Але, знову ж таки, куди не глянь, вас оточують нескінченні лісосмуги. Вести бій з використанням зброї прямого наведення тут буде вельми непросто, оскільки для виходу на дистанцію дійсного вогню доведеться відкритися противнику.

При плануванні операцій потрібно також брати до уваги російсько-російську залізницю, яка проходить через Вільнюс, а також той факт, що в Калінінграді і в Білорусі поруч з кордоном розміщені полігони, і розгорнуті для навчань на них війська можуть швидко змінити режим роботи на бойовий .

Уроки України

Якої чисельності сили Росія задіє для проведення такої операції? Це серйозне питання, відповідь на яке залежить від загального ходу стратегічної гри на той момент, не кажучи вже про готовність Білорусі вступити у війну. Правда, в Західному окрузі Росії розміщені чималі сили, однак введення їх на територію Білорусі та бойове розгортання там стали б не тільки часомістким процесом, але також ясним попередженням для НАТО. Калінінград теж не можна залишати без прикриття, і чимала кількість військ може знадобитися в інших локаціях. Так що Росії, ймовірно, доведеться спиратися на те, що у неї є на сьогоднішній день. З огляду на те, що чисельність армії Білорусі невелика — лише 45 тис. чоловік, то цього може бути явно недостатньо.

Ні росіяни, ні білоруси не вважатимуть простим завданням захоплення і подальше утримання "пролому". Їм доведеться зайняти Августов і перерізати обидва маршрути в більш ніж в одному місці. В іншому випадку противник може обійти їх сили, нехай і по складній місцевості. Битися тут їм також буде нелегко, оскільки місцевість вкрай обмежує можливості маневрування бригадою.

Спроби оперативних глибоких ударів в радянському стилі ризиковані, тому що місцевість, за винятком відкритого північного напрямку, перешкоджає швидкому просуванню. У сиру погоду і снігопад буде дуже важко. Місцями централізоване командування і радіозвʼязок можуть виявитися навіть неможливими.

З огляду на гіршу підготовку і значно більш централізоване мислення на папері обидві армії виглядають вразливими для добре керованих маневрених дій НАТО. Звичайно, вони можуть спробувати контролювати коридор за допомогою пожеж. Але це означає майже постійне спостереження і величезну витрату боєприпасів. І те, і інше може виявитися проблематичним.

Але російські війська показали на Донбасі, що готові спускати батальйонні групи з повідка й дозволяти їм битися так, як вони вважають за потрібне. Питання в тому, чи мають війська в Калінінграді таку же підготовку і мотивацію, аби вести важкий бій у важких умовах з неясною метою. Що ми знаємо по Україні, так це те, що вони розширили масштаби своєї артилерійської підтримки більше, ніж НАТО. Вони також перевершують нас у дальності, особливо ракетних установок. Вони широко використовують дрони для спостереження, а в звʼязці з артилерією постійно скорочують час реакції. Використання засобів радіоелектронної боротьби в росіян швидко розвивається, особливо для ідентифікації обʼєктів і місць їх розташування. Це було б серйозною перевагою для їх військ. Росіяни також продемонстрували здатність збивати дрони. Це означає, що потрібно більше думати про купівлю дешевих і легко замінних дронів і додаткових датчиків. Росіяни будуть готові знищувати дрони, тому у нас має бути їх надмір на всіх рівнях. Бригадам потрібно щось, що літає досить високо, щоб бути поза зоною дії ближньої ППО.

Вони також, ймовірно, спробують завдати допоміжного удару із застосуванням гелікоптерів на ключовій ділянці шосе E67. Якщо вони це зроблять, їх потрібно буде негайно відрізати від постачання і ізолювати.

Слабкість росіян — в небажанні зближуватися з ворогом. Це знову і знову рельєфно виявлялося в Україні. На рівні невеликих груп їх тактика погана і часто не краща, ніж лобові атаки за танком або БМП. Мало що може свідчити про те, що білоруські війська битимуться краще.

Чого не вистачає силам НАТО

Таким чином, ключ до захисту — в розумінні і застосуванні теорії складності до комплексних проблем і хаосу. Вона говорить про те, що в подібних обставинах потрібно відчувати, досліджувати і реагувати. Статичний захист або очікування просто не варіант, територія дуже велика, а напрямків атак занадто багато. Величезний розмір території вимагає, щоб бій вівся на рівні батальйону і, можливо, навіть роти. Часто залишається мало часу для усвідомлених дій, оскільки ворог зберігає ініціативу. Нам потрібно перехитрити його на всіх рівнях, а це означає, що дронів і наземних розвідників має бути набагато більше, ніж зараз. Нам знадобиться більше розвідників з рухливими розвідувальними машинами та мотоциклами підвищеної прохідності, щоб переглядати маршрути на місцевості, особливо оцінюючи прохідність і проходи через ліси. Управління місією є життєво важливе на всіх рівнях. Маневр на зближення з противником повинен бути своєчасним і швидким, щоб не дати йому закріпитися на основних шляхах постачання.

Імовірність порушення організації та необхідності зміни маршрутів висока, тому всім транспортним засобам потрібні паперові карти або в якості основного засобу орієнтації, або в якості резервного для карт цифрових. Ця місцевість вимагає, щоб всі солдати могли читати карту компетентно і впевнено. Та в цій навичці ми зараз не можемо бути певні.

Необхідно збільшити можливості ведення вогню із закритих позицій. Ми не можемо очікувати, що напад відбудеться в ясний сонячний день, а штурмовики А-10 забезпечать нам повсюдну і масовану повітряну підтримку. Швидше за все, вони будуть розгорнуті в іншому місці. Принаймні в кожної бойової роті повинен бути артилерійський спостерігач зі звʼязком, датчиками, доступом до прикриття дронів і повноваженнями для негайного нападу. Бойовим батальйонам потрібно більше мінометів, щоб мати можливість підтримувати кожну роту самостійно. Бригадам потрібні артилерійські полки, які мають як мінімум 24 гармати і батарею ракетних установок, інакше вони ризикують виявитися нездатними придушити безліч потенційних цілей або прикрити достатню територію. Вони повинні бути здатні вести контрбатарейний вогонь, і, можливо, якщо ми хочемо перевершити Росію, на набагато більших відстанях, ніж зараз. Що найважливіше для підтримки маневру на великих відкритих просторах, їм потрібен більший відсоток димових снарядів в укладках, а також спостерігачі і командири, які вміють їх використовувати. Нам також потрібна здатність швидко встановлювати протитанкові міни, принаймні на рівні батальйону і, можливо, навіть на рівні роти.

Протидія безпілотним літальним апаратам противника тепер необхідна як за допомогою електронних засобів, так і за допомогою засобів ближньої ППО. Останнє також життєво важливе аж до рівня роти проти ударних вертольотів. Багато років справи з ближньою ППО в нас ішли погано, але уроки України показують, що вона також життєво важлива.

Підібʼємо підсумки. Пролом — або коридор — великий і має складну географію. Для Росії не буде справою пʼяти хвилин блокування двох основних магістралей і другорядних маршрутів. Це була б складна операція як з російського, так і з білоруського напрямку, і вона не гарантувала б успіху. Але рівною мірою захист пролому буде складною операцією і для військ НАТО. Це потребує багатьох навичок, втрачених після холодної війни, і адаптації до оперативних змін, які висвітлила війна в Україні. Ми не переживаємо про безліч збройових навичок і характеристик, оскільки вони не мали великого значення в Іраку і Афганістані. Можливо, ми втратили організаційний баланс. Оперативна сумісність НАТО не поліпшується, оскільки ми створюємо складні багатонаціональні організації. Нам потрібно вивчити цю територію і можливі методи її захисту так само, як це робилося в ході вибудовування оборони Фульдского проходу під час холодної війни.

    Реклама на dsnews.ua